Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/13425/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/13425/16 27.09.16 р. За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКАБЕЛЬ ЛТД"              про          стягнення 55 207,67 грн., Суддя Зеленіна Н.І. При секретарі судового засідання Ліпіній В.В., за участю представників сторін: від позивача:           не з'явився; від відповідача:          не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю  "СПЕЦКАБЕЛЬ ЛТД" про стягнення  55 207,67 грн. Ухвалою суду від 26.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.08.2016 р. 19.08.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. У судове засідання 19.08.2016 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача у судовому засіданні 19.08.2016 р. подала клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Ухвалою суду від 19.08.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.09.2016 р. У судове засідання 27.09.2016 р. представники сторін не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 27.09.2016 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 10.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКАБЕЛЬ ЛТД" (відповідач, Замовник) укладено договір постачання з відстроченням платежу №165 (надалі – Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Замовникові мережеве устаткування, комп'ютерну оргтехніку (надалі – Товар), а Замовник зобов'язався прийняти і сплатити Товар на умовах цього Договору в кількості, асортименті і за цінами, згідно з виставленими рахунками, а також накладними, що є невід'ємною частиною цього Договору. Пунктами 2.4., 2.6. Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний прийняти Товар, а також сплатити Товар  в порядку, передбаченому цим Договором. Замовник зобов'язаний нести передбачену цим Договором відповідальність за порушення термінів розрахунків за переданий йому Постачальником Товар. Згідно з п. 5.2. Договору, оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання Товару Замовником. Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє на протязі одного року. Якщо жодна із сторін не заявила про його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах. У випадку, якщо на момент закінчення терміну дії цього Договору існує заборгованість Покупця по сплаті отриманого Товару, термін дії цього Договору вважається продовженим до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.7. Договоур). Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами. В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови Договору в частині поставки товару відповідачу, що підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних. Проте, відповідач вартість поставленого товару у повному обсязі не сплатив та  допустив наявність заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 50   524,83 грн. Вказане підтверджується, зокрема, наявною у матеріалах справи копією Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами, за період грудень 2015 р. – квітень 2016 р. За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 50   524,83 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача, крім основної заборгованості, пеню у розмірі 4   327,84 грн. та 355,00 грн. 3% річних. Відповідно до п. 6.1. Договору, за порушення термінів сплати, передбачених п. 5.2 цього Договору, Замовник сплачує Постачальникові пеню у розмірі 0,15% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу до моменту повного виконання Замовником свого зобов'язання по сплаті. За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та 3% річних, суд встановив його правильність та арифметичну вірність. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКАБЕЛЬ ЛТД" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд.10, офіс 5; код ЄДРПОУ 38905436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 30646553) 50   524 (п'ятдесят тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 83 коп. заборгованості, 4   327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 84 коп. пені, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн.00 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення. Повний текст рішення складено 30.09.2016 р. Суддя                                                                                                                            Н.І. Зеленіна