Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/13672/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа №910/13672/16

За позовом Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування»

Про стягнення 3 585,61 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Меньшикова Е.Л. представник за довіреністю № б/н від 28.09.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування» (далі - відповідач) про стягнення 3 585,61 грн., а саме: 2 456,71 грн. - основного боргу, 172,42 грн. - інфляційних втрат, 663,06 грн. - пені, 47,75 грн. - 3% річних, 245,67 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.16. порушено провадження у справі № 910/13672/16 та призначено її до розгляду на 15.09.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.16 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 27.09.16.

В судовому засіданні 27.09.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.09.16. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13672/16.

В судовому засіданні 27.09.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір МЗ № М-74 про надання медичних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався надавати на умовах Договору медичні послуги застрахованим особам Замовника (далі - Клієнт Замовника), а Замовник зобов'язався оплатити Виконавцю їх вартість на умовах Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з моменту його підписання і діє безстроково.

Доказів припинення Договору сторонами до матеріалів справи не подано, отже з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

Згідно п. 4.4 Договору, Виконавець щомісячно до десятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику Акт виконаних робіт (Додаток 3) для узгодження.

Відповідно до п. 4.5 Договору, Замовник протягом п'яти банківських днів опрацьовує та узгоджує наданий Акт виконаних робіт, та про його погодження повідомляє Виконавця у цей же строк по електронній пошті. Замовник зобов'язаний забезпечити повернення Виконавцю протягом п'яти банківських днів з дати отримання підписаного уповноваженою особою Замовника та завіреного печаткою одного примірника Акта виконаних робіт із зазначенням на ньому дати отримання його та рахунку-фактури та вхідного реєстраційного номера (п. 2.3.7).

В п. п. 4.6, 4.6 Договору сторонами узгоджено, що оплата узгодженого в електронному варіанті Акту виконаних робіт здійснюється протягом 5 п'яти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів : Акта виконаних робіт у двох примірниках та рахунку-фактури, підписаних уповноваженою особою Виконавця та завірених печаткою. Замовник приймає виконану роботу шляхом підписання двох примірників Акта виконаних робіт, один з яких повертає Виконавцю, та у цей же строк здійснює оплату рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця. Якщо протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Акта виконаних робіт і рахунку-фактури, Замовних не підпише Акт виконаних робіт і не оплатить рахунок-фактуру або не надасть мотивовану відмову, надані медичні послуги Клієнтам Замовника вважаються прийнятими з виконанням усіх умов цього Договору.

З матеріалів справи вбачається:

- 09.10.15. позивачем відповідачу було направлено рахунок-фактуру № 310-С від 07.10.15. та акт виконаних робіт від 07.10.15. на суму 840,60 грн.

- 17.11.15. позивачем відповідачу було направлено рахунок-фактуру № 352-С від 17.11.15. та акт виконаних робіт від 17.11.15. на суму 1 616,11 грн.

Повідомлення про вручення зазначених поштових відправлень відповідачу матеріали справи не містять, а тому суд враховує, що у відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.13., нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку є: для місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже, п'ять банківських днів для оплати слід обраховувати з 12.10.15. по 16.10.15. включно за актом виконаних робіт на суму 840,60 грн. та з 20.11.15. по 26.11.15. включно за актом на суму 1 616,11 грн.

При цьому судом враховано, що вказані акти виконаних робіт зі сторони відповідача не підписані, проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Замовником також не було надано позивачу і мотивовану відмову від підписання Актів, отже, суд дійшов висновку, що Замовник надані послуг прийняв, претензії в нього до наданих послуг відсутні.

Таким чином, позивачем було надано послуг відповідачу за Договором за рахунком-фактурою № 310-С від 07.10.15. і актом виконаних робіт від 07.10.15. та рахунком-фактурою № 352-С від 17.11.15. та актом виконаних робіт від 17.11.15. на загальну суму 2 456,71 грн., строк оплати яких є таким, що настав.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем позивачу наданих за Договором послуг на суму 2 456,71 грн. за вказаними актами виконаних робіт.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву на позов не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв без зауважень послуги по Договору за рахунком-фактурою № 310-С від 07.10.15. і актом виконаних робіт від 07.10.15. та рахунком-фактурою № 352-С від 17.11.15. і актом виконаних робіт від 17.11.15. на загальну суму 2 456,71 грн., однак не сплатив їх вартості., а строк оплати, як встановлено судом, є таким, що настав, грошові кошти в розмірі 2 456,71 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 663,06 грн. пені.

За несвоєчасну або не в повному обсязі оплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати боргу, включаючи і день оплати (п. 5.2 Договору).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 446,28 грн. В іншій частині в розмірі 216,78 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 172,42 грн. - інфляційних втрат, 47,75 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 157,39 грн. - інфляційних втрат, 47,32 грн. - 3% річних.

Інфляційні втрати в розмірі 15,03 грн. та 3% річних в розмірі 0,43 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 245,67 грн. - штрафу, суд відзначає наступне.

У разі прострочення оплати медичних послуг понад тридцять календарних днів Замовник додатково сплачує виконавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості (п. 5.3 Договору)..

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором та доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 245,67 грн. - штрафу.

Відповідачем розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат не оспорено.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 40У; ідентифікаційний код 35744243) на користь Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України» (03057, м. Київ, вул. В. Гетьмана, б. 3; ідентифікаційний код 14280983) 2 456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 71 коп. - основного боргу, 446 (чотириста сорок шість) грн. 28 коп. - пені, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 47 (сорок сім) грн. 32 коп. - 3% річних, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 67 коп. - штрафу, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.16.

Суддя Т.М. Ващенко