Рішення

від 28.09.2016 по справі 910/14551/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/14551/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юкан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газвантаж» простягнення 380000,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаДроботущенко Т.О. - представник від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкан» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газвантаж» 380000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем за відсутності будь-яких договірних відносин між сторонами було помилково перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 380000,00 грн, які відповідач, незважаючи на вимогу позивача про повернення помилково перерахованих коштів, позивачу не повернув, у зв'язку з чим позивач з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 380000,00 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14551/16 та призначено розгляд справи на 08.09.2016.

06.08.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що заявлена до стягнення сума коштів була сплачена у відповідності до виставленого позивачем рахунку на оплату №1850 від 09.06.2016. Відтак, за твердженням відповідача, має місце укладення 09.06.2016 між сторонами договору поставки 100 тон скрапленого газу, на суму 900000,00 грн у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачем пропозиції (рахунку на оплату №1850 від 09.06.2016) позивачу та прийняття останнім цієї пропозиції шляхом сплати певної суми коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 розгляд справи було відкладено на 28.09.2016.

В судове засідання, призначене на 28.09.2016, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив.

Відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103039167224.

Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкан» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газвантаж» (р/р №26003052705861, Банк Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк») суму коштів у розмірі 380000,00 грн.

Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням №15 від 09.06.2016 на суму 380000,00 грн, а також банківською випискою по рахунку, сформованою 20.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних зобов'язань, сума коштів у розмірі 380000,00 грн сплачена позивачем помилково, а тому з посиланням на положення ст.ст. 1212, 1213 позивач вказує на наявність для стягнення з відповідача наведених коштів як безпідставного набутого майна.

Відповідно до ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до ст. 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

У платіжному дорученні №15 від 09.06.2016, наданим позивачем в якості доказу перерахування суми коштів у розмірі 380000,00 грн, призначенням платежу вказано: «Оплата за газ скраплений згідно рахунка №1850 від 09.06.2016».

Як вбачається з рахунку на оплату №1850 від 09.06.2016, у даному рахунку визначено найменування товару, його кількість та ціну. При цьому, відповідачем зазначено, що оплата даного рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р постачальника за наявності довіреності та паспорта.

За таких обставин, виставлений відповідачем позивачу рахунок на оплату №1850 від 09.06.2016 розцінюється судом як пропозиція укласти договір поставки товару (оферта) в розумінні ст. 641 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Суд відзначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та не безумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем був виставлений рахунок на оплату №1850 від 09.06.2016 на суму 900000,00 грн, однак, позивачем на підставі вказаного рахунку були сплачені грошові кошти у розмірі 380000,00 грн, тобто було частково оплачено даний рахунок, а відтак пропозиція відповідача укласти договір (оферта) на умовах, зазначених у вказаному рахунку (ціна, предмет), не була прийнята позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідного договору поставки між сторонами укладено не було, а тому доводи позивача щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 380000,00 грн є обґрунтованими.

Листом №2906-ГА від 29.06.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути помилково перераховані кошти у розмірі 380000,00 грн, сплачені згідно платіжного доручення №15 від 09.06.2016.

Однак вказана вимога задоволена відповідачем не була, грошові кошти у розмірі 380000,00 грн позивачу не повернуто.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами обставин щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 380000,00 грн не спростовано. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів наявності будь-яких зобов'язань між сторонами, які могли виникнути з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України, в тому числі не надано суду доказів укладення між сторонами будь-якого договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 380000,00 грн, сплачених згідно платіжного доручення №15 від 09.06.2016, як безпідставно набутого майна є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 26000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013

Позивачем було надано суду на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката: договір про надання правової допомоги від 23.06.2016, який укладено між позивачем та адвокатом Дроботущенко Тетяною Олександрівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №71 від 15.04.1994, ордер серії АА №022845 від 08.08.2016, платіжні доручення №53 від 08.07.2016 на суму 13000,00 грн та платіжне доручення №79 від 20.07.2016 на суму 13000,00 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 26000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газвантаж» (01042, м.Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 18/2, квартира 13, ідентифікаційний код 34349327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкан» (01054, м.Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 29 В, ідентифікаційний код 23711590) 380000 (триста вісімдесят тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 5700 (п'ять тисяч сімсот) грн 00 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.10.2016

Суддя Ю.М. Смирнова