Рішення

від 28.09.2016 по справі 927/723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28 вересня 2016 р.                                                                       Справа № 927/723/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»,

вул. Фрунзе, 57, м. Полтава, 36039

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Древ»,

вул. Любецька, 60, м. Чернігів, 14021

про стягнення 14854грн.96коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7880,70грн. за надані послуги згідно договору №72694 від 08.04.2015, 3832,06грн. пені за період з 23.05.2015 по 23.05.2016, 2370,68грн. 30% річних за період з 23.05.2015 по 23.05.2016, 771,52грн. інфляційних втрат за період з 23.05.2015 по 23.05.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2016 надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2016 надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2016 надав письмове пояснення, в якому зазначив, що при поданні позовної заяви до матеріалів справи було помилково надано копію витягу з ЄДР стосовно ТОВ «Кондитерська майстерня «Шоколадні чудеса» та просив в подальшому не враховувати вказаний документ у якості доказу у справі.

          В судовому засіданні 14.09.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 14.09.2016 суд відклав розгляд справи на 28.09.2016 на 11:00.

Від позивача до початку судового засідання надійшло клопотання від 21.09.2016 про залучення документів до матеріалів справи, в якому зазначив, що за актом №НП/19-004710 датою виникнення прострочки оплати є 03.07.2015, за актом НП/19-003851 – 03.06.2015, за актом №НП/19-004157 – 12.06.2015, за актом №НП/19-002999 – 01.05.2015.

Від позивача до початку судового засідання надійшла заява від 21.09.2016, в якій зазначив, що період нарахування пені по Акту №НП/19-003851 з 03.06.2015 по 02.06.2016; по Акту №НП/19-004710 з 03.07.2015 по 02.07.2016, нарахування втрат від інфляції 01.09.2015 по 31.05.2016, 30% річних з 01.09.2015 по 31.05.2016.

Від позивача до початку судового засідання надійшла заява від 21.09.2016 про розгляд справи без участі його представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Суд задовольнив заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, оскільки це є правом сторони.

          Відповідач відзив на позов не надав. Повноваженого представника відповідач в судове засідання не направив. Ухвала про порушення провадження по справі від 05.08.2016, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві (м. Чернігів, вул.Любецька,60), повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку – «за закінченням терміну зберігання» та направлена повторно - повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку «за не запитом». Ухвала про відкладення розгляду справи від 14.09.2016, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку «через не запит».

          Згідно витягу з офіційного сайту Міністерства юстиції України та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в реєстрі станом на 14.09.2016 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Древ», ідентифікаційний код 39149794, місцезнаходження: м. Чернігів, вул.Любецька,60.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу по справі за вказаною позивачем у позові адресою, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також приймаючи до уваги, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

          Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

           08.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Древ» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №72694 (далі – договір).

Згідно умов пункту 2.1. договору, експедитор (позивач у справі) зобов'язується за плату та за рахунок замовника (відповідача у справі) організувати перевезення відправлення та надання комплексу послуг, пов'язаних з перевезенням відправлення (надалі - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

За юридичною природою вказаний договір є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до п.2.2. договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.

Згідно п.2.3. договору за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора - novaposhta.ua.

Відповідно до 2.5. договору, прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій визначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, інформація про додаткові послуги.

У п.2.6 договору сторони встановили, що шляхом підписання цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. і зобов'язується їх виконувати.

За умовами п.2.7 договору експедитор має право в односторонньому порядку змінювати Умови надання послуг шляхом розміщення змінених умов на своєму офіційному сайті.

В силу п.5.4. договору надання замовником відправлення для транспортування є свідченням того, що замовник погоджується з тарифами експедитора.

Відповідно до п.8.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №72694 від 08.04.2015, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності.

Згідно п.п.5.2., 5.3. договору експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірника для підписання замовником. Замовник упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з організації перевезення відправлень на загальну суму 7880,70грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робі (наданих послуг): №НП/19-002999 від 30.04.2015 на суму 585,00грн., №НП/19-004157 від 10.06.2015 на суму 1220,00грн., №НП/19-003851 від 31.05.2015 на суму 3660,00грн., №НП/19-004710 від 30.06.2015 на суму 2415,70грн., які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками. Факт здійснення перевезень підтверджується також відповідними експрес накладними, копії яких додані до матеріалів справи (а.с.32-39).

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

В силу ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт

зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до вимог п.5.1. договору, оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора.

Відповідно до п.3.3.8 договору, замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.

Позивач у поданих суду клопотанні про залучення документів до матеріалів справи від 21.09.2016 та в заяві від 21.09.2016 повідомив, що за актом №НП/19-002999 датою виникнення прострочки оплати є – 01.05.2015, за актом НП/19-003851 – датою виникнення прострочки оплати є 03.06.2015, за актом №НП/19-004157 – датою виникнення прострочки оплати є 12.06.2015, за актом №НП/19-004710 датою виникнення прострочки оплати є 03.07.2015.

Стаття 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний день, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший робочий за ним день.

З огляду на вищенаведену умови договору та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, ст.254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що послуги з організації перевезення відправлень, визначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/19-002999 від 30.04.2015 мали бути оплачені відповідачем до 06.05.2015 року включно, №НП/19-003851 від 31.05.2015 мали бути оплачені відповідачем до 03.06.2015 року включно, №НП/19-004157 від 10.06.2015 мали бути оплачені відповідачем до 12.06.2015 року включно, №НП/19-04710 від 30.06.2015 мали бути оплачені відповідачем до 02.07.2015 року включно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем при визначенні дати прострочки виконання відповідачем зобов'язання по сплаті послуг безпідставно не враховані приписи ст.253, ст.254 Цивільного кодексу України, а також те, що згідно календарного відліку у 2015 році 1 та 2 травня є святковими днями, 3 та 4 травня, 01 червня у 2015 році є вихідними днями.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На вимогу суду відповідач доказів оплати в повному обсязі або частково вартості наданих позивачем послуг в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

Від позивача на час розгляду даної справи також на вимогу суду не надходило доказів часткової оплати послуг.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отримані послуги не розрахувався.

Позивачем цінним листом 11.04.2016 було направлено відповідачу вимогу №17/7 від 08.04.2016 на суму 7880,70грн. про оплату вартості наданих послуг, яка залишена останнім без відповіді і задоволення.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 7880,70грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7880,70грн. боргу.

          Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 3832,06грн. пені.

          Згідно поданого розрахунку позивач нараховує пеню за прострочку платежу за період з 23.05.2015 по 23.05.2016 у розмірі діючих на час прострочки ставок НБУ від суми боргу 7880,70грн.

У поданій суду заяві від 21.09.2016 позивач зазначає, що період нарахування пені по Акту №НП/19-003851 з 03.06.2015 по 02.06.2016; по Акту №НП/19-004710 з 03.07.2015 по 02.07.2016. Однак позивачем не надано суду відповідних розрахунків пені за прострочку платежу за період з 03.06.2015 по 02.07.2016. Заяв та клопотань від позивача щодо зміни розміру позовних вимог у відповідності до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

За таких обставин суд розглядає позовні вимоги відповідно до заявлених у позовній заяві та досліджує розрахунок пені доданий до матеріалів справи.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати отриманих від позивача послуг, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3.1. договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 ГКУ і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання має бути виконано.

Враховуючи, що в п.6.3.1. договору сторонами узгоджено, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем пені поза межами шестимісячного строку є правомірним, оскільки норма ч.6 ст.232 Господарського кодексу України є диспозитивною та наділяє сторін правом самостійно встановлювати у договорі строк нарахування пені.

Згідно умов договору та приписів ст.253, ст.254 Цивільного кодексу України суд встановив, що прострочка виконання зобов'язань по акту №НП/19-002999 від 30.04.2015 на суму 585,00грн. виникла з 07.05.2015, по акту №НП/19-003851 від 31.05.2015 на суму 3660,00грн. виникла з 04.06.2015, по акту №НП/19-004157 від 10.06.2015 на суму 1220,00грн. виникла з 13.06.2015, по акту №НП/19-004710 від 30.06.2015 на суму 2415,70грн. виникла з 03.07.2015.

Здійснивши перевірку правильності обчислення пені, судом встановлено, що позивачем проведено нарахування пені з 23.05.2015 року по 23.05.2016 року на загальну суму заборгованості - 7880,70грн. без врахування фактичних дат виникнення прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті та відповідної суми боргу. Крім того, нарахування проведено без врахування річного строку при розрахунку пені.

Такі обставини призвели до нарахування позивачем пені за прострочку виконання зобов'язання по акту №НП/19-00299 від 30.04.2015 року більше ніж за 1 рік, та до помилкового визначення позивачем розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

За прострочку оплати послуг по акту №НП/19-002999 від 30.04.2015 на суму 585,00грн. підлягає нарахуванню пеня за період з 23.05.2015 по 06.05.2016 на суму 274,15грн., по акту №НП/19-003851 від 31.05.2015 на суму 3660,00грн. підлягає нарахуванню пеня за період з 04.06.2015 по 23.05.2016 на суму 1707,58грн., по акту №НП/19-004157 від 10.06.2015 на суму 1220,00грн. підлягає нарахуванню пеня за період з 13.06.2015 по 23.05.2016 на суму 551,14грн., по акту №НП/19-004710 від 30.06.2015 на суму 2415,70грн. підлягає нарахуванню пеня за період з 03.07.2015 по 23.05.2016 на суму 1011,89грн., а всього на суму 3544,76грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу підлягає частковому задоволенню у сумі 3544,76грн. за період з 23.05.2015 по 23.05.2016.

          Позивач просить стягнути з відповідача 2370,68грн. 30% річних за період з 23.05.2015 по 23.05.2016, 771,52грн. інфляційних втрат за період з 23.05.2015 по 23.05.2016.

          Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У поданій суду заяві від 21.09.2016 позивач зазначає, що період нарахування втрат від інфляції 01.09.2015 по 31.05.2016, 30% річних з 01.09.2015 по 31.05.2016. Однак позивачем не надано суду відповідних розрахунків 30% річних та втрат від інфляції за період з 01.09.2015 по 31.05.2016. Заяв та клопотань від позивача щодо зміни розміру позовних вимог у відповідності до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

За таких обставин, суд розглядає позовні вимоги відповідно до заявлених у позовній заяві та досліджує розрахунки 30% річних і втрат від інфляції, які додані до матеріалів справи.

          Здійснивши перевірку розрахунку процентів річних втрат від інфляції судом встановлено, що позивачем проведено нарахування 30% річних за період з 23.05.2015 року по 23.05.2016 року від суми боргу 7880,70 грн. без врахування фактичних дат виникнення прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті та відповідної суми боргу.

За прострочку оплати послуг по акту №НП/19-002999 від 30.04.2015 на суму 585,00грн. підлягає нарахуванню 30% річних за період з 23.05.2015 по 23.05.2016 на суму 175,79грн., по акту №НП/19-003851 від 31.05.2015 на суму 3660,00грн. підлягає нарахуванню 30% річних за період з 04.06.2015 по 23.05.2016 на суму 1066,73грн., по акту №НП/19-004157 від 10.06.2015 на суму 1220,00грн. підлягає нарахуванню 30% річних за період з 13.06.2015 по 23.05.2016 на суму 346,55грн., по акту №НП/19-004710 від 30.06.2015 на суму 2415,70грн. підлягає нарахуванню 30% річних за період з 03.07.2015 по 23.05.2016 на суму 646,49грн., а всього на суму 2235,56грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань фактично вказані нарахування здійсненні позивачем за період з травня 2015 року по квітень 2016 року від загальної суми боргу 7880,70грн.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних з урахуванням дати виникнення прострочки платежів по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), фактичних сум боргу за період з травня 2015 по квітень 2016 року, рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 588,82грн.

В решті стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки нарахування проведені за час, коли відсутня прострочка виконання відповідачем зобов'язань.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за надані послуги своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 7880,70грн., в частині стягнення пені в сумі 3544,76грн., 30% річних в сумі 2235,56грн., інфляційних втрат в сумі 588,82грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1321грн.87коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (56грн.13коп.) судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 929, Цивільного кодексу України, ст.173, 193, 230, 232, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Древ» ( вул. Любецька, 60, м. Чернігів, ідентифікаційний код 39149794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (вул. Фрунзе, 57, м. Полтава, ідентифікаційний код 31316718) 7880грн.70коп. боргу, 3544грн.76коп. пені, 2235грн.56коп. 30% річних, 588грн.82коп. інфляційних втрат, 1321грн.87коп. судового збору.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решіт позову відмовити.

Повний текст рішення складено 03.10.2016

Суддя Н.Ю.Книш