Рішення

від 29.09.2016 по справі 910/13582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016Справа №910/13582/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Контакт»

Про стягнення 84 701,38 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Стадніков Д.В. представник за довіреністю № 4802-К-О від 07.09.16.

Від відповідача: Якубюк А.Г. директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Контакт» (далі - відповідач) про стягнення 84 701,38 грн., а саме: 49 647,26 грн. заборгованості за кредитом, 21 389,70 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 10 393,64 грн. пені, 3 270,78 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором № б/н від 06.04.15. банківського обслуговування, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Крім того, позивачем було подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.16. порушено провадження у справі № 910/13582/16 та призначено її до розгляду на 15.09.16.

14.09.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 15.09.16. розгляд справи було відкладено на 29.09.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на викладене далі.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач ухиляється від своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів незважаючи на неодноразові звернення, а на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Контакт» відсутні грошові кошти, а виконання рішення в даній справі буде неможливим чи утрудненим в майбутньому.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.06. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.08.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (ст. 67 ГПК України).

Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 84 701,38 грн., в той час як в забезпечення позову арешт він просить накласти на транспортний засіб Krone SDF 24, 1997 року випуску, зареєстрований 2008 року.

Разом з тим, в заяві не надано доказів, що зазначене майно належить відповідачу, не вказано у кого і за якою адресою таке майно знаходиться

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що необхідність накладення арешту на майно не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 689,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

В судовому засіданні 29.09.16. позивачем було підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 29.09.16. проти позову в усному порядку не заперечував та просив відкласти розгляд справи.

Позивач проти відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заявлене в усному порядку, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду н анаступне.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Разом з тим, суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13582/16.

В судовому засіданні 29.09.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.14. відповідач (клієнт) звернулось до позивача (банк) із заявою про відкриття поточного рахунка та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки.

За змістом вказаної заяви банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

При цьому, відповідач вказаною заявою просив відкрити йому поточний рахунок № 26006052639868 в гривні та картковий рахунок № 26058058628355 в гривні.

Підписавши заяву від 06.04.15. про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua .

Зазначені "Умови та правила надання банківських послуг" розміщені в мережі Інтернет на сайті банку.

Умовами Договору встановлено:

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір кредиту Банк повідомляє клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, при наявності грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку (п. 3.2.1.1.1 Договору);

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат в порядку, передбаченим Умовами та правилами надання банківських послуг, про що також домовилися сторони. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомлені Банка щодо зміну ліміту, направленого клієнту в будь-якій формі. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а вказана різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою від дня, вказаного в повідомлені (п. 3.2.1.1.3 Договору);

- ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку у разі зниження надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банка. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміни ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (п. 3.2.1.1.6 Договору);

- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки"; у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк; у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). При порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання Банк на власний розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. У разі належного виконання клієнтом зобов'язань, за відсутності заперечення за місяць до закінчення строку обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той же строк. Строк також може бути змінений Банком відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 розділу умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до статей 212 та 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91 (дев'яносто першого) дня порушення має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому Банк надсилає клієнту повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банка та клієнта. При непогашенні заборгованості в строк, вказаний в повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомлені, вважається простроченою (п. 3.2.1.1.8 Договору);

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.2.1.4.1 Договору);

- за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.15. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-20 (включно) число поточного місяця або до 25 числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21 до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.15. період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів. (п. 3.2.1.4.1.1 Договору);

- за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.15. і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку непогашення кредиту протягом 90 (дев'яноста) днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню починаючи з 91 (дев'яносто першого) дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. У разі порушення клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і за умови реалізації права Банку на встановлення іншого строку проведення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.3 Договору);

- у разі порушення клієнтом будь-якого договірного зобов'язання з оплати процентів за користування кредитором, передбачених підпунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 Договору; строків повернення кредиту, передбачених підпунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 Договору; винагороди, передбаченої підпунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Договору, клієнт виплачує банку за кожне порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла у період, за який виплачується пеня (в % річних), від суми прострочення платежу за кожних день прострочення. У випадку реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту клієнт виплачує Банку пеню в розмірі, вказаному в п. 3.2.1.4.1.3 Договору від суми заборгованості за кожний день прострочення. Виплата пені здійснюється в гривнях. У випадку якщо клієнт надає в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату оплати (п. 3.2.1.5.1 Договору);

Банк має право у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, зокрема, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, вплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.1.2.3.4 Договору).

В п. 1.1.6.4. актуалізованих "Умов та правил надання банківських послуг" встановлено, що зміни, внесені в Умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями Клієнта щодо використання послуг Банку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надавав до банку жодної письмової вимоги про незгоду з Умовами та Правилами.

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем грошових коштів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит, що підтверджується випискою з рахунку відповідача, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 50406К240S012 від 17.03.16. з вимогою про негайне погашення заборгованості на загальну суму 65 313,17 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого станом на 05.07.16. за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем: 49 647,26 грн. заборгованості за кредитом за період з 02.11.15. по 05.07.16., 21 389,70 грн. грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 01.12.15. по 05.07.16., 3 270,78 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом з 01.12.15. по 05.07.16.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунки правильні та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені суд відзначає наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 3.2.1.5.1 Договору позивачем нараховано пеню у сумі 10 393,64 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 2 527,61 грн. суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума у відповідності до обґрунтованого розрахунку позивача.

При цьому, відповідачем не оспорено надані позивачем розрахунки.

Судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Контакт» (02222, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, б. 34/51, кв. 136; ідентифікаційний код 32733181) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 49 647 (сорок дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 26 коп. заборгованості за кредитом, 21 389 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 10 393 (десять тисяч триста дев'яносто три) грн. 64 коп. пені, 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) грн. 78 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.16.

Суддя Т.М. Ващенко