Ухвала

від 28.09.2016 по справі 527/2804/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2804/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1895/16Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Корнієнка В.І., Карпушина Г.Л.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Обознівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Полтавської регіональної філії,

треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ «Терра Макс», ОСОБА_4, ОСОБА_5,

про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить житловий будинок і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, та проектною документацією щодо відведення земельної ділянки.

Власником сусідньої земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2, є ОСОБА_2 Під час виготовлення земельної документації на сусідню земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 представниками ДП «Центр Державного земельного кадастру» було допущено технічну помилку у координатах поворотних точок меж земельної ділянки, в результаті чого її межі частково накладаються на земельну ділянку позивача. З ОСОБА_3, як з суміжним землевласником, відповідач меж земельної ділянки не погоджував. У вересні 2013 року ОСОБА_2 почав вимагати перенести існуючу межу за рахунок земельної ділянки позивача. У квітні 2014 року відповідач самовільно переніс межу сумісної ділянки. Відповідно до протоколу Обознівської сільської ради фактична межа вказаних земельних ділянок встановлена ще в 90-ті роки, що підтверджує наявний паркан. За результатами перевірки земельної ділянки відповідача органом Державного земельного кадастру було виявлено помилку в технічному паспорті. Проте відповідач відмовляється від повторного виготовлення технічної документації та продовжує порушувати межі земельних ділянок.

Просив визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_2, виданий відділом Держземагенства у Глобинському районі 31 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2060001003245 Обознівської сільської ради 25 жовтня 2012 року

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Обознівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Полтавської регіональної філії, про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку - задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий 31 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532060001003245.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3243 грн. 60 коп. - у відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 17 травня 2016 року внесено виправлення в рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року по справі № 527/2804/14/ц, провадження № 2/527/2/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Обознівської сільської ради, відділу Держземагенства у Глобинському районі Полтавської області (нині Держгеокадастру), Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Полтавської регіональної філії, про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку. Вступну частину рішення викладено в наступній редакції: зазначено дату ухвалення рішення «08 квітня 2016 року»; у вступній частині рішення замість відділ Держземагенства у Глобинському районі Полтавської області (нині Держгеокадастру) зазначити відповідачем по справі «Головне управління Держгеокадастру в Полтавської області»; у другому абзаці описової частини рішення зазначити кадастровий номер земельної ділянки: «НОМЕР_4» замість «НОМЕР_5»

З рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні його позовних вимог. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалено внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник Обознівської сільської ради до суду не з'явився, надавши суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, проти позовних вимог ОСОБА_3 не заперечував.

Представник Полтавської регіональної філії центру ДЗК до суду не з'явився, надавши суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, при прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 27 жовтня 2009 року Обознівською сільською радою Глобинського району, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством «Кременчуцьке МБТІ», з якого вбачається, що державна реєстрація права власності проведена 22 квітня 2010 року.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд було виготовлено в 2013 році ТОВ «Компанія Терра-Макс» на підставі рішення 19 сесії шостого скликання Обознівської сільської ради від 16 липня 2013 року «Про надання ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Рішенням 24 сесії шостого скликання Обознівської сільської ради від 31 січня 2014 року затверджено вищевказаний проект та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 кадастровий номер ділянки НОМЕР_4.

05 лютого 2014 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на вказану земельну ділянку площею 0,25 га.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,25 га , кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 вересня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки тоді був іншим). 31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_6.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на цю земельну ділянку виготовлялася Глобинським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

Спір стосовно меж сусідніх земельних ділянок вирішувався в досудовому порядку, Обознівською сільською радою 10 вересня 2013 року (протокол № 1 засідання комісії по вирішенню земельних спорів від 10 вересня 2013 року).

Згідно з протоколом № 2 засідання комісії по вирішенню земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства Обознівської сільської ради та прийнятого рішення від 23 квітня 2014 року вбачається, що фактична межа суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (прізвище в протоколі помилково записане, як ОСОБА_2) встановлена ще в 90-і роки, що підтверджує паркан, який розділяє земельні ділянки і встановлений задовго до виготовлення правовстановлюючих документів на них. Правовстановлюючі документи на суміжні земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виготовлені різними спеціалізованими організаціями, і згідно технічної документації межа на кожну з цих ділянок відображена по різному. Комісія рекомендувала сторонам звернутися до суду, або замовити експертизу наявної в них технічної документації для усунення розбіжностей.

Відповідно до повідомленні про виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у документації із землеустрою помилки, допущеної у його відомостях № 1390634319/1 від 21 квітня 2014 року, адресованому ОСОБА_2, виявлена помилка у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, а саме, невірне місце розташування земельної ділянки, допущеної у координатах поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 2/2-15 від 04 березня 2015 року, встановлено порушення меж, накладення земельних ділянок, зміна площі, конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_2, відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 Земельна ділянка ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, має невірне розташування, а саме: виходить поза межі домоволодіння по АДРЕСА_2, частково накладається на суміжну земельну ділянку гр. ОСОБА_3, частково виходить за межі з боку фасаду і накладається на землі Обознівської сільської ради АДРЕСА_2.

Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру», яке попередньо виконувало технічну документацію із землеустрою було виконано винос в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), власником якої є ОСОБА_2, в результаті чого було порушено межі суміжної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_4), належної на праві власності ОСОБА_3

За рахунок накладення земельної ділянки по АДРЕСА_2 Глобинського району, якою фактично користується ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Глобинського району, яка належить на праві власності ОСОБА_3, площа земельної ділянки ОСОБА_3 зменшилася на 0,021 га. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_2, якою фактично користується ОСОБА_2 (згідно винесених в натуру меж) становить 0,25 га.

З боку земельної ділянки ОСОБА_6 вздовж огорожі, встановленої ОСОБА_2, згідно винесених меж земельної ділянки (межа від А до Б згідно державного акту, а.с. 101) розміщені залишки огорожі у вигляді ям від стовпів, нині знесеної, спорудженої попереднім власником. Відстань від існуючої огорожі до ями від стовпа знесеної огорожі і місці проведення проміру становить 2,09 м.

Конфігурація земельної ділянки, розміщеної по АДРЕСА_2 Глобинського району згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 має форму наближену до прямокутної, за фактом користування (в натурі) земельна ділянка має форму багатокутника.

Площа накладення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 Глобинського району, на земельну ділянку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 Глобинського району становить 0,021 га, що складає 210 м кв.

Таким чином, висновком експертизи, який є належним та допустимим доказом, встановлено фактичну невідповідність конфігурації земельної ділянки відповідача, відображеної в Державному акті, тій, що встановлена на місцевості. При виготовленні державного акту на ім'я ОСОБА_2 було допущено помилку у визначенні поворотних точок меж земельної ділянки, у зв'язку із чим відбулося накладення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка належить позивачу.

Згідно абзацу № 2 п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що існуюча невідповідність конфігурації земельної ділянки відповідача, відображеної в Державному акті, тій, що є на місцевості, виникла у зв'язку з допущенням помилки при визначенні поворотних точок меж земельної ділянки, а тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання недійсним державного акту на ім'я відповідача та його скасування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що чинним законодавством передбачений порядок виправлення технічних помилок у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, а не визнанням недійсним та скасування державного акту, а також, що чинним законодавством передбачена процедура розгляду звернень щодо виправлення даних помилок в позасудовому порядку є безпідставними, оскільки підставою для подачі позовної заяви була не сама допущена помилка, а наслідки до яких вона призвела - часткового накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_3, чим порушено права останнього на володіння, користування, розпорядження власною земельною ділянкою.

Доводи ОСОБА_2 про те, що судом не з'ясовано де були встановлені та перебувають на час розгляду справи межові знаки, а паркан не є межовим знаком, не є підставою для скасування рішення виходячи з наступного.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 2.1. даної інструкції передбачається, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто межові знаки є тільки фактичним підтвердженням меж земельної ділянки закріплених документально.

При цьому відповідно до абзацу № 4 п. 3.8. Інструкції межові знаки не встановлюються: на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Також безпідставними є доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо не взяття судом першої інстанції до уваги того, що в судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 вказала, що під час оформлення документів на земельні ділянки ОСОБА_3 їй уступив 0,02 га, та відмову суду у проведенні експертизи щодо дослідження її земельної ділянки, оскільки жодних доказів на підтвердження даного факту сторонами надано не було, крім того, дане питання не є предметом спору, ОСОБА_4 не залучалася до справи як співвідповідач.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав (частина друга статті 166 Сімейного кодексу України); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (частина п'ята статті 216 Цивільного кодексу України; далі - ЦК).

Посилання ОСОБА_2 на те, що рішення суду містить грубі порушення процесуального права, а саме: вступна та резолютивна частини рішення були проголошені 08 квітня 2016 року, натомість повний текс рішення був виготовлений 22 квітня 2016 року; дата ухвалення рішення зазначена «06 квітня 2016 року» тоді як рішення було винесено «08 квітня 2016 року», не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ні в матеріалах справи, ні в апеляційній скарзі та доданих до неї документах не наведено доказів того, що повний текс рішення виготовлений з порушенням встановлених законодавством строків, а розписка ОСОБА_2 свідчить лише про отримання ним 22 квітня 2016 року копії рішення.

Крім того, згідно матеріалів справи ухвалою від 17 травня 2016 року виправлено описки допущені в рішенні Глобинського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року, в тому числі і стосовно дати винесення судового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за правилами ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставами для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: В.І. Корнієнко

Г.Л. Карпушин