Рішення

від 29.09.2016 по справі 408/1111/16-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.09.2016

Справа № 408/1111/16-ц

Провадження № 2/408/694/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Сахарової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодську, Луганської області

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Біловодський» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - Біловодське районне управління юстиції, Біловодська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації -

встановив:

ТОВ «Племінний завод «Біловодський» звернулося до суду з зазначеним позовом, який уточнив під час судового засідання, посилаючись на наступне. 01.01.2005р. між ТОВ «Племінний завод «Біловодський» та ОСОБА_1 строком на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки № 47, кадастровий № 4420655100:15:007:0090, загальною площею 6,9887 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області. Відповідно до акту прийому-передачі, ОСОБА_1 земельна ділянка була передана ТОВ «Племінний завод «Біловодський». 24 травня 2005 року даний договір зареєстрований у Біловодській районній філії Державного підприємства «Луганський регіональний центр державного земельного кадастру». 02.01.2015р. між ТОВ «Племінний завод «Біловодський» та ОСОБА_1 строком на 17 років, у новій редакції, укладено новий договір оренди земельної ділянки, кадастровий № 4420655100:15:007:0090, загальною площею 6,9887 га, яка знаходиться на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області.

Однак, відповідач ОСОБА_1 31.12.2014 року, ще під час дії договору від 01.01.2005 року, уклала ще один договір оренди тієї ж самої земельної ділянки з ОСОБА_2, чим порушила норми цивільного законодавства України, оскільки повторна передача майна в оренду іншій особі порушує права особи, якій це майно було передано в оренду раніше. Та, крім цього, позивач вважає,що укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушує переважне право орендаря /наймача/ - ТОВ «Племінний завод «Біловодський» на укладення договору на новий строк.

А тому, позивач звернувся до суду з наявним позовом, в якому просить визнати договір оренди земельної ділянки від 31.12.2014р., укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 недійсним, повернути земельну ділянку ТОВ «Племінний завод «Біловодський» та стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Біловодський» уточнені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що дійсно у 2005 році строком на 10 років укладала з ТОВ «Племінний завод «Біловодський» договір оренди земельної ділянки, що належить їй на праві приватної власності. Отримувала від ТОВ орендну плату за користування землею завжди своєчасно. Наприкінці листопада 2014 року до неї додому приїхала ОСОБА_3, яка за дорученням директора ТОВ «Племінний завод «Біловодський» - ОСОБА_4, займалася переоформленням договорів оренди землі, і повідомила про бажання ТОВ «Племінний завод «Біловодський» укласти новий договір оренди земельної ділянки та надала для ознайомлення проект нового договору оренди. Вона його підписала, та дійсно підтвердила, що за користування земельною ділянкою у 2015 році орендну плату отримувала від ТОВ «Племінний завод «Біловодський». Але в кінці 2014 року, у грудні, уклала ще один договір оренди тієї ж самої земельної ділянки з ОСОБА_2, бо він є чоловіком її рідної онуки - ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_2 також проти позову заперечував і пояснив, що, оскільки вважав що договір оренди землі, укладений в 2005 році між ОСОБА_1 та ТОВ «Племінний завод «Біловодський» закінчується у 2014 році, то він звернувся до ОСОБА_1 з проханням укласти новий договір оренди саме з ним, щоб самостійно вирощувати сільгосппродукцію. Положення договору оренди від 01.01.2005р. йому відомі, переважне право ТОВ «Племінний завод «Біловодський» на продовження договору оренди не визнає, оскільки земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності і згідно положень Конституції України вона має право розпорядитися власністю на свій розсуд. Підтвердив, що дійсно орендну плату за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 у 2015 році виплачувало саме ТОВ «Племінний завод «Біловодський», оскільки ж воно нею і користувалося. Але в 2016 році він вже не дозволив ТОВ «Племінний завод «Біловодський» використовувати дану земельну ділянку.

Представник третьої особи Біловодського районного управління юстиції Луганської області в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути за його відсутності.

Представник третьої особи Біловодської районної державної адміністрації Луганської області в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути за його відсутності.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 її чоловік, а відповідач ОСОБА_1 її рідна бабуся. Свідку відомо, що земельною ділянкою бабусі до кінця 2014 року користувалося ТОВ «Племінний завод «Біловодський», у 2014 році обробляти цю землю вирішив її чоловік - ОСОБА_2 і з цього приводу у бабусі та її сім'ї виник конфлікт із власниками ТОВ «Племінний завод «Біловодський», які наполягали на своєму праві продовжити право користування землею. Пояснила, що у 2015 році даною земельною ділянкою користувалося ТОВ «Племінний завод «Біловодський», а її бабця отримувала за це орендну плату.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що його прабабка - ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, яку раніше обробляло ТОВ «Племінний завод «Біловодський» , а зараз його батько - відповідач по справі - ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що восени 2014 року, точної дати пригадати не може, оскільки одночасно займалася оформленням декількох договорів оренди, вона, за дорученням директора ТОВ «Племінний завод «Біловодський» - ОСОБА_4, прибула до ОСОБА_1 за її місцем проживанні і повідомила їй особисто про бажання ТОВ «Племінний завод «Біловодський» укласти новий договір оренди земельної ділянки з більш вигідними для відповідача умовами та надала для ознайомлення проект нового договору оренди, роз'яснивши його основні положення. ОСОБА_1 відповіла, що не заперечує проти цього, оскільки Товариство завжди виконувало свої зобов'язання за старим договором. Відповідач у її присутності підписала всі примірники нового договору оренди. У подальшому Товариство не змогло здійснити державну реєстрацію даного договору оренди, оскільки на цю ж ділянку ОСОБА_1 уклала договір оренди також і з ОСОБА_2, який був зареєстрований державним реєстратором Біловодського районного управління юстиції. Крім того, їй відомо, що протягом 2015 року ТОВ «Племінний завод «Біловодський» продовжувало користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1, яка, в свою чергу, проти цього не заперечувала та отримувала від ТОВ орендну плату.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходить до висновку що позов ТОВ «Племінний завод «Біловодський» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Згідно зі п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (далі Закону) однією із істотних умов договору є строк дії договору оренди, а в ст. 24 Закону зазначено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дії, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону, а ч.3 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що захист таких прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення договору, передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

Вичерпний перелік підстав для припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою, що не підлягає розширеному тлумаченню, визначений статтями 141, 143 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що 01 січня 2005 року між ТОВ «Племінний завод «Біловодський» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 6,9887 га, яка знаходиться на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, зареєстрований у Біловодській районній філії Державного підприємства «Луганський регіональний центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі вчинено запис від 24.05.2005 р. за № 206551/040539900064 та відповідно до акту прийому-передачі без дати, ОСОБА_1 земельна ділянка була передана ТОВ «Племінний завод «Біловодський» у користування /а.с.7-9/.

Так, відповідно до п.п.7.1 вищевказаного Договору оренди від 01.01.2005р. між ТОВ «Племінний завод «Біловодський» та ОСОБА_1 договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного, сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Підпунктом 9.1 Договору передбачена можливість його розірвання за взаємною згодою сторін. Відповідно до п.п. 9.2. Договору дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої сторони не менш, ніж за два місяці. Переговори та дострокове розірвання цього договору відбувається в термін з 01 липня по 01 серпня включно року, в якому надано письмове попередження про дострокове розірвання цього Договору. В разі надання письмового попередження після вказаного строку розгляд справи відбувається відповідно до чинного законодавства. Згідно положень п.п.3.3.4 Договору, Орендар має право на першочергове продовження Договору оренди після закінчення терміну його дії на тих самих умовах, або змінених за згодою сторін.

Земельна ділянка у відповідності до п.п.4.1 Договору передається Орендареві в оренду на строк з 01.01.05р. по 01.01.2015 року включно.

Підпунктом 3.3.7 Договору встановлено право Орендаря витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включаючи Орендодавця. Відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Зі змісту інформації, наданої головним територіальним управлінням юстиції в Луганській області від 05.07.2016р. вих..№ 1269/13/3.3 вбачається, що 31.12.2014р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі без № від 31.12.2014, зареєстрований 13.01.2015р. державним реєстратором Біловодського районного управління юстиції Луганської області у базі даних про реєстрацію заяв та запитів за № 9744673 /а.с.87-93/.

Оригінал договору оренди землі від 31.12.2014р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ні Біловодське районне управління юстиції, ні Біловодська районна адміністрація, ні Відповідачі суду для огляду не надали.

Надана відповідачем ОСОБА_2 ксерокопія договору оренди від 31.12.2014 року має не обумовлені виправлення, закреслення, на ньому відсутні відомості про державну реєстрацію Договору, який не прошитий та не пронумерований /а.с.81-82/.

Крім цього, судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на продовження договору оренди землі від 01.01.2005 року до закінчення строку його дії - восени 2014 року, тобто в межах строку, передбаченого Законом України «Про оренду землі», через свого представника - ОСОБА_3, повідомив орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк, надав проект нового договору та всі необхідні документи, після чого відповідач ОСОБА_1 особисто підписала новий договір оренди від 02.01.2015 року, а позивач сплатив орендну плату і продовжив користуватися земельною ділянкою.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Племінний завод «Біловодський» як інформацію про намір укласти договір оренди на новий строк, так і проект нового договору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2988цс15 від 13.04.2015р., згідно якої «…під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.»

Крім цього, судом встановлено, що після спливу строку дії договору від 01.01.2005р. ТОВ «Племінний завод «Біловодський» продовжувало користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1 та сплатило їй орендну плату за 2015 рік на нових умовах, визначених у договорі оренди землі від 02.01.2015р., проте здійснити державну реєстрацію нового договору оренди не змогло, оскільки саме на цю земельну ділянку 13.01.2015 року Біловодсьеким районним управлінням юстиції здійснено державну реєстрацію договору оренди, який ОСОБА_1, не повідомляючи позивача, уклала з ОСОБА_2

Пояснення ОСОБА_1 щодо нерозуміння факту і обставин підписання нового договору оренди, наданого їй працівником позивача восени 2014 року, суд сприймає критично, оскільки такі твердження спростовуються не тільки наявністю особистого її підпису на договорі від 02.01.2015 року, а також відсутністю письмових доказів повідомлення позивача протягом встановленого Законом «Про оренду землі» місячного терміну про небажання продовжити договір оренди, відсутність заперечень щодо користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору від 01.01.2005 року та отримання нею орендної плати від позивача протягом 2015 року у розмірі, передбаченому новим договором оренди /а.с.11-22/, що підтвердила і сама відповідач ОСОБА_1 під час судового засідання.

Згідно до ст.24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний зокрема при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону, що закріплено у ст. 27 ЗУ «Про оренду землі».

Згідно до ч.1 ст. 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Визначаючи 31 грудня 2014 року моментом вчинення правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-118цс13 від 25.12.13р. про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, а не на момент його державної реєстрації.

Таким чином, відповідачі укладаючи між собою договір оренди земельної ділянки від 31.12.2014 року фактично порушили право позивача на володіння і користування орендованою ним за чинним договором оренди земельною ділянкою, що був укладений раніше, позбавивши його права самостійного господарювання на землі, отримання продукції і доходів.

Більш того, суд вважає, що існування одночасно двох правочинів щодо одного об'єкту договору та зобов'язань, суперечить законодавству України та породжує наслідки зобов'язань по цим договорам одночасно. Отже, зважаючи на те, що право оренди попереднього орендаря підлягає захисту на рівні із правом власності, суд вважає, що дії відповідачів при укладанні договору від 31.12.2014 року суперечили зокрема ЗУ «Про оренду землі», а тому порушені права позивача підлягають захисту.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч.1 ст.203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), суд вважає що договір оренди земельної ділянки від 31.12.2014 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки слід визнати недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому під пунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання повернення земельної ділянки ТОВ «Племінний завод «Біловодський» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до вимог ст.. 15 ЦПК України, такий спосіб захисту суперечить та не відповідає нормам цивільного судочинства.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду підлягають стягненню з відповідачів, відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 57-61 , 88 , 208 , 209 , 212-215 ЦПК України , суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Біловодський» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - Біловодське районне управління юстиції, Біловодська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації задовольнити частково.

Визнати договір оренди земельної ділянки, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 154028, виданим 04 січня 2005 року, на праві власності площею 6,9887 га, яка розташована в смт.Біловодськ Луганської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ділянка №47), зареєстрований Біловодським районним управлінням юстиції 13 січня 2015 року, недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Біловодський» судовий збір в розмірі 689 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Біловодський» судовий збір в розмірі 689 грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В.Булгакова