Постанова

від 30.06.2016 по справі 805/417/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Справа № 805/417/16-а

Приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Час прийняття постанови: 14 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.

суддів Тарасенка І.М., Козаченка А.В.

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю в режимі відеоконференції

позивача - ОСОБА_1 - особисто

представник позивача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності

представника відповідача 1 - ОСОБА_3 - на підставі довіреності

представника відповідача 2 - ОСОБА_4 - на підставі довіреності

представника відповідача 3 - ОСОБА_3 - на підставі довіреності

представника третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання працевлаштувати, -

встановив:

18 лютого 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУНП в області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2 або МВС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - третя особа або Профспілка), в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 337о/с в частині звільнення позивача з посади старшого слідчого організаційно-методичного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України поновити позивача на роботі на відповідній посаді в поліції та надати можливість продовжити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 03 листопада 2015 року її звільнено з ГУМВС України в Донецькій області, де вона перебувала на посаді старшого слідчого організаційно-методичного відділення.

Позивач стверджувала, що напередодні набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» наказом МВС України від 03 листопада 2015 року № 337 о/с її звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (у зв'язку із скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач доводила, що не була повідомлена про можливе майбутнє звільнення, трудову книжку та копію наказу про звільнення їй своєчасно не вручили.

Позивач зазначала, що пройшла необхідну перевірку щодо подальшої служби в поліції - люстрацію, що підтверджується документами Макіївської ОДПІ, які за вихідним номером 1503/10/05-18-17-13 від 04 листопада 2015 року надіслані на адресу ГУМВС в області.

03 листопада 2015 року позивач прибула до ГУМВС в області, про що свідчить запис у книзі відвідувачів, виявила бажання працювати в новоствореній поліції після виходу з декретної відпустки, подавши відповідний рапорт, який зареєстрований в ГУМВС в області та залишений на розгляд керівництва, однак при виданні спірного наказу цей факт проігноровано.

Позивач вважала своє звільнення незаконним та таким, що суперечить вимогам ст.ст. 47, 184 Кодексу законів про працю України, оскільки з 22 липня 2015 року вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 2018 року (а.с. 5-13, 27-30).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених в позові, надали пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Відповідач 1 - ГУНП в області позов не визнало, надало письмові заперечення, сутність яких полягала в тому, що Національна поліція України та її територіальні органи не є правонаступниками органів внутрішніх справ, що ліквідуються; з заявою про прийняття на службу до органів Національної поліції України не зверталася; на службі в органах Національної поліції України позивач не перебувала; жодних наказів по відношенню до позивача ГУНП в області не видавало, її прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало (а.с. 130-131, 146-147).

В судовому засіданні представник відповідача 1 позов не визнала з підстав, викладених у запереченнях, просила відмовити в позові.

Відповідач 2 - МВС України позов не визнало, надало письмові заперечення, сутність яких полягала у тому, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням чинного законодавства.

Відповідач 2 стверджував, що будь-який працівник міліції в період з 07 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року, виявивши бажання проходити подальшу службу в поліції, повинен був подати відповідний рапорт керівникові, який наділений повноваженнями щодо прийняття на службу в органи внутрішніх справ та звільнення з неї, для видання відповідного наказу на підставі п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ про звільнення з органів внутрішніх справ системи МВС України у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства.

Лише після звільнення працівника міліції з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інше відомство на підставі поданих ними рапортів на ім'я керівника Національної поліції відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» вказані особи наказами Національної поліції призначалися на посади поліцейських з 07 листопада 2015 року.

Відповідач 2 наголошував, що у своєму рапорті від 03 листопада 2015 року позивач фактично зазначила, що на теперішній час не має наміру виходити на службу.

МВС України не наділене повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення посад поліцейських.

В безпосередніх трудових відносинах з МВС України позивач не перебувала.

Новоутворений центральний орган виконавчої влади - Національна поліція України не є ні правонаступником міліції, ні структурним підрозділом МВС України, як наслідок, відповідач 2 не наділений правом ведення кадрової політики Національної поліції України.

Відповідач 2 наголошував, що жодних наказів по відношенню до позивача не приймав, її прав та охоронюваних законом інтересів не порушував (а.с. 57-61).

В судовому засіданні представник відповідача 2 позов не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у письмових запереченнях, просила відмовити в позові.

Ухвалою від 24 березня 2016 року до участі у справі у якості відповідача залучене Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 3 або ГУМВС в області) (а.с. 49-50).

Відповідач 3 - ГУМВС в області позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Позивач проходила службу в органах внутрішніх справ, остання займана посада - старший слідчий організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУМВС в області.

У рамках реформування правоохоронної системи України 02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий ОСОБА_4 України «Про Національну поліцію», який опублікований в газеті «Голос України» №№ 141-142 06 серпня 2015 року. Розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що цей ОСОБА_4 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, та з 07 листопада 2015 року ОСОБА_4 України «Про міліцію» втрачає чинність.

Посилаючись на ст. 57, ч. 5 ст. 94 Конституції України, ст. 4 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», відповідач 3 стверджував, що законодавець забезпечив можливість громадян ознайомитись зі змістом нового акту та визначити заходи щодо його реалізації.

Згідно з п. 8 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України.

У зв'язку з цим скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах МВС, затвердженим наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388.

Відповідач 3 наголошував, що у постанові Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 йдеться про повну ліквідацію територіальних органів МВС України, у тому числі ГУМВС України в Донецькій області.

Жодних відомостей про правонаступників ГУМВС України в Донецькій області постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 не містить. Окремих наказів, які б визначали правонаступників відповідача 3, МВС України не видавало.

На цих підставах відповідач 3 стверджував, що не існує рішення, яким визначено установи - правонаступники ГУМВС України в Донецькій області або встановлено факт проведення реорганізації, яка передбачає наявність осіб, які нестимуть права та обов'язки установ, що ліквідуються.

Посилаючись на ст. 104, ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України та роз'яснення Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року, відповідач 3 доводив, що ліквідація юридичної особи - форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки; при ліквідації уся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Відповідач 3 зазначав, що прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи надає право роботодавцю або уповноваженому ним органу ініціювати звільнення працівників. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - ОСОБА_4 № 5067) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення.

07 вересня 2015 року ГУМВС в області надало до Маріупольського міського центру зайнятості інформацію про заплановане на листопад 2015 року масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію», чинного на момент виникнення правовідносин, порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалися Положенням про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

У зв'язку з втратою чинності нормативної бази щодо проходження служби працівниками міліції, скороченням всіх штатів і посад згідно з Переліком змін у штатах МВС, затвердженим наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388, та ліквідацією територіальних органів внутрішніх справ, у тому числі ГУМВС України в Донецькій області, звільненню підлягали всі працівники без виключення. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не перешкоджало їх звільненню зі служби в органах внутрішніх справ, що передбачено п. 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Національна поліція України за своїм статусом є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положень Закону України «Про міліцію».

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що комплектування поліції здійснюється на підставі конкурсного набору за рахунок осіб, які відповідають категоріям вимог, необхідних та встановлених для служби в поліції, внаслідок чого набір до поліції здійснюється на конусних засадах, автоматичного перепризначення колишніх працівників міліції не передбачено.

Тому наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідач 3 стверджував, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог законодавства, а її вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу є безпідставними.

Відповідач 3 також наголошував, що на час судового розгляду всі штати і посади ГУМВС України в Донецькій області скорочені згідно з Переліком змін у штатах МВС, затвердженим наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388, а органи внутрішніх справ, у тому числі ГУМВС України в Донецькій області, перебувають у стані ліквідації.

Як наслідок, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», позивач не підлягає поновленню на посаді (а.с. 124-129, 148-153).

В судовому засіданні представник відповідача 3 позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях, просила відмовити в позові.

Третя особа - Профспілка листом від 22 квітня 2016 року № 128 повідомила, що ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації Профспілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України (а.с. 121).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Третя особа явку свого представника до судового засідання не забезпечила, клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058) зареєстроване як юридична особа 07 листопада 2015 року, про що 07 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 274 102 0000 012003 (а.с. 36-37).

Відповідач 2 - Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) зареєстроване як юридична особа 17 жовтня 2000 року, про що 16 липня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 070 120 0000 029042 (а.с. 32-33).

Відповідач 3 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578.

З 10 листопада 2015 року ГУМВС в області перебуває в стані припинення.

На час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення ГУМВС в області як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений (а.с. 34-35, 94-99).

Третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 20055121) зареєстрована як юридична особа 19 квітня 2000 року, про що 05 лютого 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 070 120 0000 025865 (а.с. 38-40).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВК 948866, виданого Червоногвардійським РС у м. Макіївці ГУДМС України в Донецькій області 16 жовтня 2012 року (а.с. 14).

ОСОБА_1 має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про народження серії 1-НО № 674992 (а.с. 17).

З 07 липня 2014 року позивач разом з зі своїм сином ОСОБА_5 перемістилася з району проведення антитерористичної операції (м. Макіївка) в м. Красноармійськ, що підтверджено довідкою від 21 листопада 2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с. 15).

ОСОБА_1 перебувала на службі в органах внутрішніх справ з 19 червня 2011 року, що підтверджено довідкою-витягом з електронної бази даних УКЗ ГУМВС в області від 12 квітня 2016 року № 256л/к (а.с. 107).

Наказом ГУМВС в області від 31 жовтня 2014 року № 387о/с «По особовому складу» старший лейтенант міліції ОСОБА_1 (М-217982) призначена на посаду старшого слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління МВС в області з 01 листопада 2014 року (а.с. 80, 108).

Наказом ГУМВС в області від 05 серпня 2015 року № 242о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною з 24 липня 2015 року до 23 квітня 2018 року (а.с. 109).

07 вересня 2015 року ГУМВС в області подало до Маріупольського міського центру зайнятості звітність за формою № 4-ПН Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідач 3 поінформував про заплановане на 07 листопада 2015 року масове вивільнення працівників усього у кількості 1 236 осіб. Ця звітність зареєстрована у Маріупольському міському центрі зайнятості 07 вересня 2015 року за вхідним № 2851 (а.с. 101-102).

Листом від 07 вересня 2015 року № 09-37555 Маріупольський міський центр зайнятості запропонував ГУМВС в області провести з запланованими до вивільнення працівниками превентивні заходи, які передбачають інформування про попит на робочу силу на місцевому ринку праці міста; ознайомлення з правами зареєстрованих безробітних на послуги служб зайнятості, матеріального забезпечення, переваг та умов їх отримання; надання порад психолога щодо подолання тимчасових життєвих труднощів (а.с. 103).

03 листопада 2015 року на ім'я начальника ГУМВС в області генерал-майора міліції ОСОБА_6 позивач подала рапорт наступного змісту: «Доповідаю, що я згодна проходити службу в поліції, після виходу з декретної відпустки. На теперішній час приступити до виконання своїх службових обов'язків не маю можливості, у зв'язку з тим, що годую 6-місячну дитину грудним молоком».

Рапорт ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року зареєстрований в ГУМВС в області 03 листопада 2015 року, про що свідчить підпис відповідальної посадової особи, засвідчений печаткою відповідача 3 (а.с. 18).

Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388 затверджений перелік змін у штатах МВС України, яким скасовано всі штати та скорочено усі посади по ГУМВС в області (а.с. 100).

Наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с «По особовому складу» згідно з п.п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старший лейтенант ОСОБА_1 (М-195966), старший слідчий організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління МВС в області, звільнена з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (а.с. 79, 106).

Листом від 06 листопада 2015 року ГУМВС в області повідомило Маріупольський міський центр зайнятості про те, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» станом на 06 листопада 2015 року по ГУМВС в області через скорочення штатів звільнено 204 працівника органів внутрішніх справ (а.с. 104).

У відповідь на звернення позивача, адресоване Президенту України, листом від 21 січня 2016 року № 12/Д-15 УКЗ ГУМВС в області повідомило ОСОБА_1 про те, що наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с вона звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Позивачу роз'яснено, що колишні працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції та здатні професійно виконувати повноваження поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції на загальних підставах після проведення перевірки кандидата, у порядку, визначеному Законом України «Про Національну поліцію».

Разом з листом від 21 січня 2016 року на адресу позивача надісланий витяг з наказу ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с (а.с. 78).

Як свідчить довідка УКЗ ГУМВС в області від 12 квітня 2016 року № 254л/к, через суспільно-політичну ситуацію, що склалася в регіону, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та захоплення адміністративної будівлі ГУМВС в області, доступ до особової справи ОСОБА_1, яка зберігалася в архіві Макіївського МУ ГУМВС в області, відсутній, у зв'язку з чим інформація про місце проживання (реєстрації) на день звільнення останньої були відсутня.

ОСОБА_1 ознайомлена з наказом про звільнення після надання письмової відповіді на її звернення, в якому була зазначена адреса її проживання (а.с. 110-111).

Згідно з довідкою УКЗ ГУМВС в області від 12 квітня 2016 року № 255л/к, 03 листопада 2015 року до УКЗ ГУМВС в області ОСОБА_1 поданий рапорт на ім'я начальника ГУМВС в області про згоду на проходження служби в Національній поліції після виходу з декретної відпустки.

У подальшому заяв відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» про прийняття на службу до Національної поліції від ОСОБА_1 до УКЗ ГУМВС в області не надходило (а.с. 112).

Як свідчить довідка УКЗ ГУНП в області від 12 квітня 2016 року № 849/12/02-2016, до УКЗ ГУНП в області заяви про прийняття на службу до Національної поліції від ОСОБА_1 не надходило (а.с. 113).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом суд відзначає наступне.

Ч. 3 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо звільнення громадян з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як було зазначено вище, з витяг з наказу ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с надісланий на адресу позивача разом з листом від 21 січня 2016 року.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту обізнаності позивача звільнення з органів внутрішніх справ до січня 2016 року відповідачі не надали.

Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 09 лютого 2016 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, тобто в межах місячного строку, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст. 3 Конституції України юдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Верховенство права належить до однієї з засад адміністративного судочинства, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - ОСОБА_4 № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Ч. 1 ст. 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ, обіймала посаду старшого слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУМВС в області, перебуваючи у спеціальному званні «старший лейтенант міліції».

Таким чином, правовідносини з приводу проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ були унормовані спеціальним законодавством - Положенням № 114, а тому норми всіх актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні № 114 та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.

Відповідно до пп. «є» п. 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні відпустки (по вагітності, родах і догляду за дитиною).

Згідно з п. 61 Положення № 114 додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

При цьому відповідно до п. 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУМВС в області ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною до квітня 2018 року.

Так, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, ОСОБА_1 могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов'язкового працевлаштування.

Разом з цим 02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий ОСОБА_4 України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - ОСОБА_4 № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580 офіційно оприлюднений 06 серпня 2015 року у газеті «Голос України» № 141-142.

Відповідно до п. 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 цей ОСОБА_4 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Таким чином, з 07 серпня 2015 року набули чинності п.п. 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.

Відповідно до п. 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

В силу прямої норми Закону (п. 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580) з дня опублікування цього Закону, тобто з 06 серпня 2015 року, всі працівники міліції, в тому числі позивач, вважалися такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Суд відзначає, що в даному випадку будь-якого обов'язку відповідачів щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено.

З огляду на це суд не приймає доводи позивача, що вона не була повідомлена про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Водночас жодної пропозиції щодо можливості подальшого працевлаштування позивач від керівництва відповідачів не отримувала.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Аналіз п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 зумовлює висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття працівників міліції на службу до поліції.

Така можливість обумовлена наявністю бажання працівника міліції проходити службу в поліції, а також відповідністю такого працівника міліції вимогам до поліцейських, які визначені Законом № 580.

При цьому п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу до поліції за їх згодою (шляхом видання наказів про призначення) чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, доводи відповідачів про винятково конкурсний порядок добору поліцейських не ґрунтуються на положеннях Закону № 580.

Згідно з абз. 1 п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до абз. 2 п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення).

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентовано розділом VII Положення № 114.

Відповідно до п. 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Підстави, за наявності яких особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), визначені п. 64 Положення № 114.

Так, відповідно до пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пп. 1 п. 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, Кабінету Міністрів України доручено в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП в Донецькій області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ГУМВС України в Донецькій області.

Аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641, від 28 жовтня 2015 року № 877, від 16 вересня 2015 року № 730 зумовлює висновок, що новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації. При цьому в силу положень ст. 104 Цивільного кодексу України така форма припинення юридичної особи як ліквідація за своєю сутністю не передбачає правонаступництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах Міністерства внутрішніх справ України.

У постанові від 19 січня 2016 року у справі № 21-2225а15 Верховний Суд України висловив позицію, що можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с позивач звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів).

Належні та допустимі докази на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 з заявою про прийняття на службу до органів Національної поліції України суду не надані.

Рапорт, поданий позивачем 03 листопада 2015 року на ім'я начальника ГУМВС в області, не може розцінюватися як заява про прийняття на службу до поліції, оскільки, по-перше, ГУМВС в області не входить в структуру органів поліції, по-друге, керівник органу внутрішніх справ не наділений повноваженнями щодо прийняття особи на службу до Національної поліції України.

Належні та допустимі докази на підтвердження факту того, що станом на 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 була прийнята на службу до поліції, суду не надані.

Згідно з п. 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону. Ця норма неконституційною не визнавалася.

Суд відзначає, що належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу від 03 листопада 2015 року № 337о/с є ГУМВС в області.

Відповідач 3 довів правомірність оспорюваного наказу відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, а тому вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати наказу ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 337о/с в частині її звільнення з посади старшого слідчого організаційно-методичного відділу ГУМВС в області задоволенню не підлягають.

Як було зазначено вище, МВС України як орган державної влади, що в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Конституцією і законами України, не повноважний вирішувати питання про прийняття особи на службу до поліції, а тому вимоги позивача про зобов'язання МВС України поновити її на роботі на відповідній посаді в поліції та надати можливість продовжити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також не підлягають задоволенню.

На службу до органів Національної поліції України позивач у встановленому законом порядку прийнята не була, ГУНП в області не є правонаступником ГУМВС в області, тому позовні вимоги до ГУНП в області також задоволенню не підлягають.

Аналогічний висновок міститься в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі № 805/5088/15-а.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання працевлаштувати - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 30 червня 2016 року.

3. Повний текст постанови виготовлений 04 липня 2016 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8