Постанова

від 29.09.2016 по справі 809/1103/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2016 р. Справа № 809/1103/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" про стягнення заборгованості в розмірі 54388,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач, Калуська ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" (надалі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 54 388,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 02.08.2016 року за відповідачем рахується податковий бог в сумі 54 388,94 грн., в тому числі пені в сумі 974,00 грн., зокрема: по податку на прибуток - 170,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2016 року № 0000501202, по податку на додану вартість в сумі - 47 726,96 грн., в тому числі пеня - 885,62 грн., що підтверджується податковими деклараціями за квітень, червень-серпень 2015 року, уточнюючим розрахунком з ПДВ за травень 2015 року, податковим повідомленням-рішенням від 03.112015 року № 0006761501, та зворотнім боком інтегрованої картки платника за 2015-2016 рр., по єдиному податку з юридичних осіб - 6491,98 грн., в тому числі пеня - 88,38 грн., що підтверджується податковими деклараціями з єдиного податку за І півріччя 2015 р., три квартали 2015 року та зворотнім боком інтегрованої картки платника за 2015 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак направив 29.09.2016 року на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника Калуської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідач в судове засідання повторно не з'явився. Згідно ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судова повістка направлена за адресою державної реєстрації місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" згідно Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (індекс 77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова 13). Однак поштове відправлення із відміткою поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання", повернулося на адресу суду 21.09.2016 року разом з повісткою.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Судом встановлено, що відповідачем 18.05.2016 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, в якій задекларовано 20288,00 грн., 20.07.2015 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій задекларовано 11738,00 грн., 17.08.2015 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в якій задекларовано 11412,00 грн., 20.09.2015 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій задекларовано 13393,00 грн., 30.09.2015 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому задекларовано 86152,00 грн., що підлягає сплаті до державного бюджету (а.с. 20-29). Вказані податкові зобов`язання відповідач самостійно не сплатив.

Окрім цього, судом встановлено, що 03.11.2015 року Калуською ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. В свою чергу, відповідно до статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Судом встановлено, що 03.11.2015 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки складено акт № 473/15-01/39208126 (а.с. 32), на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0006761501 від 03.11.2015 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104,15 грн.(а.с. 33).

Вказане податкове повідомлення-рішення №0006761501 від 03.11.2015 року відправлене відповідачу рекомендованим листом на адресу державної реєстрації його місцезнаходження, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 33-34).

Також судом встановлено, що відповідачем подано податкові декларації з єдиного податку - юридичної особи за І півріччя 2015 р., три квартали 2015 року, на підставі яких за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 6491,98 грн., в тому числі пеня - 88,38 грн (а.с. 11-13, 14-15).

Окрім цього, 23.03.2016 року Калуською ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток.

За наслідками проведеної камеральної перевірки 23.03.2016 року Калуською ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області складено акт № 139/1202/39208126 (а.с. 16), на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000501202 від 24.03.2016 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. (а.с. 17). При цьому, вказаний акт № 164/13/2980422536 від 24.05.2016 року, податкове повідомлення-рішення форми № 139/1202/39208126 від 23.03.2016 року та податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000501202 від 24.03.2016 року (а.с. 17) були надіслані відповідачу рекомендованим листом та отримані 29.04.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень суду не подано.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0006761501 від 03.11.2015 року, № 0000501202 від 24.03.2016 року, згадані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в судовому порядку, податкові зобов'язання, визначені самостійно платником податків не уточнювалися, в передбачений податковим законом строк не сплачені відповідачем, а тому суд дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 47726,96 грн., в тому числі пеня 885,62 грн., з податку на прибуток в розмірі 170,00 грн. та по єдиному податку з юридичних осіб - 6491,98 грн., в тому числі пеня 88,38 грн. є узгодженими, а отже є податковим боргом останнього перед державним бюджетом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, Калуською оДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області була надіслана відповідачу податкова вимога форми "Ю" за № 1150-23 від 15.06.2015 року, яка отримана представником відповідача 23.08.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 10).

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі та відсутності в нього податкового боргу з моменту виставлення йому вказаних податкових вимог та до дня звернення з даним позовом, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги, а тому суд вважає підставним звернення заявника до суду по вказаних вимогах, без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість податковий борг відповідача в розмірі 54 388,94 грн. підтверджується листом позивача, обліковими картками платника податків (а.с. 8, 14-15,19,30-31).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" про стягнення податкового боргу в розмірі 54388,94 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Відповідно до частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" (код 39208126, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок 13) в дохід Державного бюджету України та місцевих бюджетів Івано-Франківської області в порядку та розмірах, передбачених Бюджетним кодексом України, податковий борг в загальному розмірі 54388 (п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 94 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 29.09.2016 року.