Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/11956/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 вересня 2016 року                 14:00                              №826/11956/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Видубичі» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Видубичі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2016 №0064201203. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №0064201203 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що повідомлення-рішення від 25.07.2016 №0064201203 є обґрунтованим, правомірним та не підлягає скасуванню. В судовому засіданні сторони заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі у порядку письмового провадження. Суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати приватного акціонерного товариства «Видубичі» за період з 01.07.2013 по 31.12.2013. Перевіркою встановлено порушення приватним акціонерним товариством «Видубичі» статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб. За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві складено акт від 13.07.2016 №824/26-50-15-03-17/04012129 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №0064201203. Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2016 №0064201203, приватне акціонерне товариство «Видубичі»  оскаржило його до суду. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав. 21.12.2007 між приватним акціонерним товариством «Видубичі» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки №79-6-00575, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), про що зроблено запис від 25.12.2007. Підпунктом 1.1 пункту 1 договору оренди земельної ділянки від 21.12.2007 визначено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 за №501/1162, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку. Згідно підпункту 2.1 пункту 2 договору оренди земельної ділянки від 21.12.2007 обєктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: -          місце розташування – вул. Інженерна, 1-а у Голосіївському районі міста Києва; -          розмір – 4,8285 га; -          цільове призначення – для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного, торговельно-розважального та оздоровчого комплексу; -          кадастровий номер – 8000000000:90:114:0012. Підпунктом 3.1 пункту 3 договору оренди земельної ділянки від 21.12.2007 визначено, що договір укладено на 5 років. Згідно підпунктів 4.2, 4.5, 4.6, 4.9 пункту 4 договору оренди земельної ділянки від 21.12.2007 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,6 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки до введення об'єкта в експлуатацію, 2 % відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки після введення в експлуатацію об'єкта.   Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках , передбачених законодавством України. Розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Починаючи з 01.01.2011 року законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в  розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнають вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1, пункту 14.147 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок. Відповідно до вимог пунктів 288.1 та 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, але може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи  Податкового кодексу України  з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу. Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки. Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, суд вважає, що після набрання чинності  Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України  . Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 14.07.2015 №21-1699а15, від 02.12.2014 №21-274а14. Згідно з частиною 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Враховуючи, що приватним акціонерним товариством «Видубичі» не було приведено розмір орендної плати у відповідність до вимог пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, то суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №0064201203. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Видубичі» повністю. Судові витрати присудженню не підлягають. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому  ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                  К.М. Кобилянський