Постанова

від 26.09.2016 по справі 2а-10433/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року № 2а-10433/11/1370

о 17 год., 01 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-10433/11/1370 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик», представник - Вербенко П.О. до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Юрчак Ю.Ю. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державного казначейства у Золочівському районі Львівської області, представник - не прибув про стягнення бюджетного відшкодування та пені

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому із рахуванням пояснень до позовної заяви просить стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик» 347923,00 грн. бюджетного відшкодування та 11081,11 грн. пені.

23.02.2012 року Постановою Львівського окружного адміністративного суду по цій же справі позов задоволено повністю. Стягнено з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик» кошти в сумі 347923,00 грн. як суми бюджетного відшкодування та 11081,11 грн. пені.

14.12.2012 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області - залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року по справі № 2а-10433/11/1370 без змін.

13.07.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України Касаційну, скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС задоволено частково, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012 року, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На новому судовому розгляді позовні вимоги мотивовано тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року платникам податків була надана можливість самостійно внести непогашені залишки сум податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань, що і було зроблено позивачем. Дані суми бюджетного відшкодування були внесені в рахунок зменшення податкових зобов'язань у податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року. Також цим законом встановлюється обов'язковість повернення цих сум платнику податків.

Отже позовні вимоги були фактично виконанні відповідачем в частині зарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 347923,00 грн.

Залишились непогашеними лише вимоги позовної заяви щодо сплати пені в сумі 11081,11 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав лише в частині стягнення пені в сумі 11081,11 грн., надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити частково.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав додаткові пояснення, вказав на безпідставність таких вимог, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причин неприбуття в суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

ДПІ у Золочівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок за березень 2008 року. За результатами якої складено Акт перевірки № 19/23-33278515 від 27.05.2008 року

Проведеною перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 347923 грн., чим порушено вимоги п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

06.06.2018 року ДПІ у Золочівському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000342301/0 від 06.06.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року на суму 347923 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.8 ст. 200 цього ж Кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.10 ст. 200 цього ж Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п. 200.11 ст. 200 цього ж Кодексу, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 200.12 ст. 200 цього ж Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п. 200.13 ст. 200 цього ж Кодексу, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно п. 200.23 ст. 200 цього ж Кодексу, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем надано суду копії:

- податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року;

Судом встановлено, що відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності завищено суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 347923,00 грн., чим порушено вимоги п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом не враховуються позовні вимоги в частині щодо стягнення 347923,00 грн. бюджетного відшкодування, оскільки вказану суму бюджетного відшкодування внесено в рахунок зменшення податкових зобов'язань у податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року.

Крім цього, представник позивача в додаткових поясненнях зазначив, що позовні вимоги були виконанні відповідачем в частині зарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 347923,00 грн.

Судом враховуються позовні вимоги про стягнення суми пені за прострочення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період 11.05.2011 року по 13.09.2011 року (125 днів) - розмір пені складає 11081,11 грн. (347923 грн. х 7,75% (облікова ставка НБУ) х 120% х 125 днів/365 днів = 11081,11), оскільки сума податку на додану вартість в розмірі 347923,00 грн. не відшкодовано позивачу у строки встановлені ст. 200 ПК України, відповідно позивач має право на нарахування пені в порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 ПК України.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 03 червня 2014 року у справі №21-131а14, у якій зазначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року № К/800/57521/14.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик» (ЄДРПОУ 33278512) 11081,11 грн. пені.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е. Ван Вайк і МОЯ Логістик» (ЄДРПОУ 33278512) 0,11 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 03.10.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.