Рішення

від 27.09.2016 по справі 902/593/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2016 р. Справа № 902/593/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

секретаря судового засіданні Сидоренко О.О.,

за участю:

представників

позивача: ОСОБА_7, довіреність № б/н від 01.06.2016р.;

відповідача: Черненко С.В., довіреність № б/н від 01.08.2016р.;

Іванюк П.Б., довіреність № б/н від 01.08.16;

Іванюк І.А, (директор ТОВ "Іванна-Транс"),

у відсутності третіх осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "І-Транс Ложистік" (вул. Алма-Атинська, 8, м. Київ, 02090)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна-Транс" (вул. Ширшова, 16, кв. 165, м. Вінниця, 21009; а/с 841, м. Вінниця, 21009)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство "Аронія" (вул. Гоголя, буд. 44, м. Снятин, Снятинський район, Івано- Франківська область, 78300) та товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (вул. Промислова, 5, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 (АДРЕСА_1)

про стягнення 13300 грн,

ВСТАНОВИВ :

товариство з обмеженою відповідальністю "І-Транс Ложистік" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна-Транс" про стягнення 12300 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.07.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/593/16 з призначенням її до розгляду.

Двічі ухвалами суду від 04.08.2016р. та від 06.09.2016р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин через необхідність витребування нових доказів по справі та залучення до участі у справі третіх осіб. При цьому ухвалою від 04.08.2016р. залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство "Аронія" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6. Також прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ТОВ "І-Транс Ложистік" від 04.08.2016р., якою останнім виправлено ціну позову з 12300 грн на 13300 грн. Крім того, ухвалою від 06.09.2016р. продовжено, передбачений ст.69 ГПК України, строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні (27.09.2016р.) представник позивача заявлений позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в ньому та подані до суду докази. При цьому представником позивача до суду подано обґрунтування позовних вимог від 27.09.2016р., яким визначено заявлені до стягнення з відповідача 5000 грн як суму додаткових збитків, витрачених позивачем для захисту інтересів у суді. В якості правових підстав стягнення 5000 грн додаткових збитків позивачем визначено ст. 224, 225 ГК України

Натомість представники відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини та мотиви, викладені у запереченнях проти позову. У вказаних запереченнях відповідачем зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю "І-Транс Ложистік" порушено взяті на себе зобов'язання та положення діючого законодавства України щодо належного виконання договірних зобов'язань, зокрема вантаж не був доставлений РЦ «Фоззі-Фуд» у визначений час (24.03.2016р. о 12 год. 00 хв.). Крім того, останній виявився пошкодженим, що було встановлено при доставці вантажу товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд». Також відповідач зазначає, що в товарно-транспортній накладні №Р110 від 23.03.2016р. відсутній підпис водія ОСОБА_6 за прийняття вантажу, відповідні записи, або акт встановленої форми відсутні, товарно-транспортна накладна належним чином не оформлена.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство "Аронія" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 правом участі в судовому засіданні не скористалися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою від 06.09.2016р., яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією.

При цьому у надісланих на адресу суду пояснення ПП «Аронія» заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "І-Транс Ложистік" не визнало, зазначивши що доставлений вантаж виявився пошкодженим, що було зафіксовано представником підприємства шляхом фотографування. Водій ОСОБА_6 відмовився доставляти вантаж у зворотньому напрямку, посилаючись на те, що він у жодних документах не розписувався. Внаслідок переговорів з ТОВ «Фоззі-Фуд» було прийнято рішення перебрати вантаж та було залучено третю особу, яка відібрала пошкодженні яблука за окрему плату готівкою. У зв'язку з тим, що вантаж був приведений у відповідність до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, вантаж був прийнятий ТОВ «Фоззі-Фуд» без зазначення в товарно-транспортній накладній про його пошкодження.

Також в матеріалах справи наявні пояснення від 02.09.2016р. ОСОБА_6, у яких останній заявлений ТОВ "І-Транс Ложистік" позов підтримав зазначивши, що під час виконання ним перевезення вантажу жодних порушень не зафіксовано. Також вказав, що прибувши в пункт призначення за адресою Київська область, Броварський район, с. Перемога, РЦ «Фоззі-Фуд» після відкриття дверей причепа з нього посипалися яблука. При відкриті повністю задніх дверей причепа було видно, що нижні ящики з яблуками ніби роз'їхались, не витримавши ваги зверху. Після відкриття дверей причепа ящики з нього не випадали, оскільки були належним чином зафіксовані. Повипадали лише в незначній частині яблука. На думку ОСОБА_6, вказана ситуація могла виникнути через неналежну якість тари, оскільки розламаними були ящики нижнього ряду. Щодо відсутності його підпису на товарно-транспортній накладні зазначив, що дане твердження є безпідставним, оскільки при прийманні вантажу до перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу він належним чином оформляв документацію, так як дане вимагалося від водія. На підтвердження своїх доводів надав копію товарно-транспортної накладної №Р110 від 23.03.2016р., яка зберігається у ТОВ "І-Транс Ложистік".

Процесуальна позиція товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" щодо позову в матеріалах справи відсутня.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними їх процесуальних прав, а відтак суд ухвалив провести розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.03.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Іванна-Транс" (відповідач, експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "І-Транс Ложистік" (позивач, перевізник) укладено разовий договірна перевезення вантажів автомобільним транспортом (Договір №2), згідно якого перевізник зобов'язується виконати перевезення згідно з умовами договору, а експедитор зобов'язується сплатити перевізнику за перевезення обумовлену платню. Даним договором визначено: маршрут перевезення - Івано-Франківська обл., м. Снятин - Київська обл., Броварський р-н, с. Перемога; час на завантаження та розвантаження - 24 години на завантаження/24 години на розвантаження; найменування вантажу, маса брутто, кількість місць, упаковка, умови перевезення - яблуко до 20 т.; дата і час прибуття на розвантаження - 24.03.2016 до 12:00; сума, форма і строки оплати - 8300 грн. б/г з ПДВ; обов'язкова умова - водій при отриманні вантажу зобов'язаний перевірити його зовнішній вигляд, упаковку, кількість місць, прослідкувати за розміщенням вантажу в автомобілі, про що розписатись в ТТН.

Згідно із п. 1 Договору перевізник надає свою однозначну згоду до умов даного Договору, та надає право експедитору отримувати, зберігати, обробляти, використовувати та розкривати персональні дані перевізника на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2 Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу, з моменту його прийняття до передачі одержувачу вантажу.

Згідно із п. 4 Договору в разі запізнення перевізника на завантаження більше, ніж на дві години, експедитор вправі відмовитись від автомобіля перевізника, а перевізник зобов'язаний сплатити штраф Експедитору, відповідно до пункту 3 умов договору.

Відповідно до п. 7 Договору сторони домовились, що договір, який викладено на паперовому носії, підписаний та отриманий за допомогою факсимільного зв'язку, обміну сканованими копіями договору засобами електронного зв'язку (електронної пошти), є належним юридичним доказом в судових інстанціях, щодо існування господарських відносин між сторонами по даному договору. Сторони зобов'язуються обмінятись оригінальними примірниками договору на паперових носіях протягом п'яти робочих днів з моменту підписання договору.

На виконання умов Договору позивач за замовленням відповідача здійснив перевезення вантажу - яблук «Лігольд» вагою 20 т. за маршрутом Івано-Франківська обл., м. Снятин - Київська обл., Броварський р-н, с. Перемога, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р110 від 23.03.2016р. Крім того, операція з перевезення вантажу також відображена у податковій звітності позивача, про що ним додано до матеріалів справи податкову накладну від 24.03.2016р.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги не виконав.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих послуг відповідно до Договору в сумі 8300 грн.

06.04.2016р. позивачем на поштову адресу відповідача надіслано комплект документів з метою обміну оригінальними примірниками документів, що супроводжували виникнення між ним та відповідачем договірних зобов'язань: рахунок на оплату транспортних послуг, акт наданих послуг у двох примірниках, разовий договір на перевезення вантажів у двох примірниках товарно-транспортну накладну у двох примірниках.

09.06.2016 року позивачем на поштову та юридичну адреси відповідача надіслано вимогу №96 від 09.06.2016р. про погашення заборгованості за наданні послуги на суму 8300 грн, яка, як свідчать матеріали справи та стверджує позивач у позові, останнім залишено без відповіді та жодного реагування.

Непроведення відповідачем розрахунків за наданні йому послуги перевезення вантажу, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір транспортного експедирування, за яким, виходячи з приписів частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є нормативно та документально доведені, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 8300 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частинні з посиланням на несвоєчасну доставку позивачем вантажу, доставку його пошкодженим та відсутність в товарно-транспортній накладні підпису водія за прийняття вантажу, судом оцінуються критично, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи доказами.

При цьому слід зазначити, що згідно із п.п. 13.1., 13.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N363 (Правила), перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів , перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Відповідно до п. 15.1. Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу , а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15.2. Правил).

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.) (п.п. 15.3.-15.6. Правил).

Таким чином, з огляду у на вищевказане, у випадку доставки пошкодженого вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 Правил. Натомість в матеріалах справи відступній акт зазначеної форми про виявленні недоліки (пошкодження вантажу, несвоєчасну поставку вантажу). А відтак доводи відповідача про доставку пошкодженого вантажу та його несвоєчасну доставку позивачем є безпідставними, оскільки не підтверджуються допустимими доказами. Долучене до матеріали справи фото пошкодженого вантажу судом не може бути розцінено як допустимий доказ пошкодження вантажу, оскільки таким доказом може бути лише акт за формою, що наведена в додатку 4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, не беруться до уваги доводи відповідача щодо відсутності підпису водія про прийняття вантажу у товарно-транспортній накладні, оскільки сам факт перевезення підтверджується рядом інших доказів (поясненнями третіх осіб), при цьому відповідачем не заперечується.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 5000 грн додаткових збитків, витрачених позивачем для захисту інтересів у суді.

На підтвердження зазначено, позивачем до матеріалів позову долучено договір про надання юридичних послуг №01/06-16 від 01.06.2016р., рахунок на оплату наданих послуг №05-07 від 05.07.2016р., платіжне доручення №256 від 05.07.2016р. про перерахування ФОП ОСОБА_7 5000 грн. за надані юридичні послуги, прайс-лист від 04.01.2016р., диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 23.06.2014р. та свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 15.09.2016р.

Відповідно до п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення (постанова ВСУ від 28.02.2011р. у справі №3-65гс10).

Однак, як встановлено судом, позивачем, всупереч наведених норм, не довів суду, що для відновлення порушеного права, останній був вимушений звернутись за послугами представника та сплатити саме суму 5000 грн. Позивачем не доведено суду необхідність здійснення саме такої оплати та саме в такому розмірі, і що не здійснення таких витрат залишило б його право порушеним та не змогло його відновити, тобто позивачем не доведено причинно-наслідкового зв"язку між невиконанням відповідачем своїх зобов"язань та понесеним витратами в розмірі 5000 грн.

Крім того, у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" зазначено, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України. Такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань.

А, відтак, з огляду на вказане, вимога позивача про стягнення з відповідача 5000 грн додаткових збитків задоволенню судом не підлягає.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна-Транс" (вул. Ширшова, 16, кв. 165, м. Вінниця, 21009; а/с 841, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 37618255) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "І-Транс Ложистік" (вул. Алма-Атинська, 8, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 39248263) 8300 грн за наданні послуги перевезення вантажу та 860 грн витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позову в частинні стягнення 5000 грн додаткових збитків відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати третім особам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 жовтня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - приватному підприємству "Аронія" (вул. Гоголя, буд. 44, м. Снятин, Снятинський район, Івано- Франківська область, 78300)

3 - товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (вул. Промислова, 5, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132)

4 - ОСОБА_6 (АДРЕСА_1)