Рішення

від 03.10.2016 по справі 903/628/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2016 р. Справа № 903/628/16 за позовом: Приватного підприємства В«Конкурент-ЛВ» , м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«КЛЕВЕР СТОРСВ» , м. Луцьк

про стягнення 63224,65 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, договір №ГС-8/16-2 від 08.08.2016р. про надання юридичних(адвокатських) послуг, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №543 від 25.06.2007р..

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Приватне підприємство В«Конкурент-ЛВ» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КЛЕВЕР СТОРСВ» про стягнення 63224,65 грн. та судових витрат по справі в сумі 6378 грн., з них 1378 грн. - судовий збір, 5000 грн. - витрати позивача на адвокатську допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на видаткові накладні №799 від 29.04.2016р. на суму 20476,80 грн., №897 від 18.05.2016р. на суму 205 грн., №898 від 18.05.2016р. на суму 10260 грн., №989 від 27.05.2016р. на суму 1158 грн., №1082 від 14.06.2016р. на суму 10260 грн., №1083 від 14.06.2016р. на суму 344,85 грн., №1293 від 04.07.2016р. на суму 20520 грн..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.09.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 28.09.2013р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому зсіданні 28.09.2016р. адвокат позивача подав суду супровідний лист з додатками, а саме: витягом з ЄДРПОУ на відповідача(станом на 31.08.2016), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №543, копією акту виконаних робіт від 31.08.2016р., довідкою позивача щодо існування заборгованості у відповідача в сумі 63224,65 грн., оригіналами доказів направлення відповідачу вимоги щодо оплати заборгованості. Позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач вимоги ухвали суду від 02.09.2016р. не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання 28.09.2016р. не направив. Проте про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за №4301641956869 від 12.09.2016р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката позивача, господарський суд, -

встановив :

У період з 29.04.2016р. по 04.07.2016р. Приватне підприємство «КОНКУРЕНТ-Л» (далі - Продавець) здійснило продаж товару Товариству з обмеженою відповідальністю «КЛЕВЕР СТОРС» (далі - Покупець) на суму 63224,65 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №799 від 29.04.2016р. на суму 20476,80 грн., №897 від 18.05.2016р. на суму 205 грн., №898 від 18.05.2016р. на суму 10260 грн., №989 від 27.05.2016р. на суму 1158 грн., №1082 від 14.06.2016р. на суму 10260 грн., №1083 від 14.06.2016р. на суму 344,85 грн., №1293 від 04.07.2016р. на суму 20520 грн.(а.с.10-16).

Станом на час розгляду спору відповідачем оплату за відпущений товар не проведено, що стверджується довідкою про наявність заборгованості №КЛ/28.09.16/001 від 28.09.2016 (а.с.31).

Доказів оплати товару чи контррозрахунку заборгованості, відповідачем суду не подано.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України(далі - ГК України) та ст.509 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з положеннями ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання видаткових накладних.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1-2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають спірні видаткові накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-77гс15 від 29.04.2015р..

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відпуск позивачем відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 63224,65 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

08.08.2016р. між позивачем(далі - Замовник) та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг №ГС-8/16-2(далі - Договір)(а.с.18), відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов'язання щодо: аналізу обставин спору; допомоги з правового обґрунтування позиції та вимог; розробки документів і підготовки матеріалів для передання спору на розгляд суду; складання та подачі позовної заяви та інших процесуальних документів до суду; участь в судових засіданнях та всіх стадіях розгляду справи; примусовому стягненню заборгованості в порядку виконавчого провадження.

Згідно розділу 3 Договору, замовник зобов'язаний оплачувати адвокатські послуги(гонорар) адвоката.

Згідно розділу 4 Договору, за роботу, виконану адвокатом, Замовник сплачує винагороду(гонорар) у розмірі 5000,00 грн..

Копією платіжного доручення №4635 від 31.08.2016р. стверджуються витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн. (а.с.19).

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним.

Зважаючи на те, що категорія даної справи не є складною, обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених адвокатом процесуальних документів, час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані в розмірі 2500 грн..

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 3878 грн., з них 1378 грн. - судовий збір, 2500 грн. - витрати позивача на адвокатську допомогу, слід покласти на нього.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«КЛЕВЕР СТОРСВ» (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 20, код ЄДРПОУ 38273126) на користь Приватного підприємства В«Конкурент-ЛВ» (43005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36959689) 63224,65 (шістдесят три тисячі двісті двадцять чотири гривні шістдесят п'ять копійок) грн., 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) грн. витрат позивача по оплаті судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот гривень) грн. витрат позивача на адвокатську допомогу.

Повний текст рішення складено

03.10.2016

Суддя А. С. Вороняк