Рішення

від 27.09.2016 по справі 906/869/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2016 р. Справа № 906/869/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 (дов. № 417/1 від 01.02.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до Комунальної установи "Міський плавальний басейн" (м. Бердичів Житомирської області)

про стягнення 279300,21 грн

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача на його користь 279300,21грн заборгованості за природний газ, поставлений протягом січня-червня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.09.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

21.09.2016 на адресу суду від КУ "Міський плавательний басейн" надійшов лист № 94 від 13.09.2016 з додатками, згідно якого відповідач просить здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника.

Також, згідно пояснень № 93 від 13.09.2016 відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 279300,21 грн (а.с. 33-34).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомигаз", за договором - газорозподільне / газотранспортне підприємство) та Комунальною установою "Міський плавальний басейн" було укладено договір № 2015/ТП-БО-300046 на постачання природного газу за регульованим тарифом з відповідними додатками (а.с.9-16).

Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

За умовами п. 3.1 договору, договірні обсяги постачання газу споживачеві наводяться у додатку 3 до Договору.

Згідно п. 3.6 договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу II Договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 3.9 Договору).

За змістом п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, споживач взяв на обов'язок оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пунктах 10.1, 10.2 договору встановлено, що договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк. Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін.

Так, сторонами було підписано додаток № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом (договірні обсяги), згідно якого домовилися про постачання в 2016 року, а саме в січні місяці, природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 4,813 тис.куб.м. (а.с. 53).

Як вказує позивач, останнім, протягом січня-червня 2016 року поставлено відповідачу природний газ в кількості 40602 м.куб. на загальну суму 316861,24 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 46-51).

За поставлений природний газ у січні 2016 відповідач розрахувався частково в сумі 37561,03 грн, згідно договірних обсягів за 4,813 тис.куб.м.

18.07.2016 позивач направив відповідачу лист-вимогу № 44/02 від 18.07.2016, згідно якої просив перерахувати суму боргу в розмірі 279300,21 грн на поточний рахунок позивача (а.с. 55).

Згідно пояснень № 93 від 13.09.2016 відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 279300,21 грн (а.с. 33-34). Вказав, що договір поставки природного газу на 2016 рік було укладено лише 18.08.2016.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 2015/ТП-БО-ТП-БО-300046 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 17.08.2015.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що вищевказаний договір врегульовував відносини позивача та відповідача з поставки природного газу у 2015 році.

Щодо дії договору у 2016 році, то суд дійшов висновку, що його дія на весь 2016 рік сторонами не продовжена, оскільки на підставі п.п 10.1.,10.2 договору сторони не погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік, шляхом переоформлення додатку 3 до договору та підписання додаткової угоди до договору.

Частково погоджені сторонами договірні обсяги постачання природного газу на січень 2016 в обсязі 4,813 тис.куб.м. відповідачем оплачено.

Крім того, як вбачається з ч. 4 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

За таких обставин, суд дійшов висновку, що поставка природного газу протягом січня - червня 2016 року за актами приймання-передачі (а.с. 46-51) здійснювалась поза межами договору № 2015/ТП-БО-ТП-БО-300046 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 17.08.2015.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з вищевикладених обставин, між сторонами згідно актів приймання-передачі природного газу у січні-червні 2016 року виникли правовідносини поставки, укладені в спрощений спосіб.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу позивачем природного газу на загальну суму 316861,24 грн. Відповідач факт отримання природного газу на зазначену суму не оспорив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, обов'язок оплатити отриманий від позивача природний газ, який поставлявся поза межами договору, у відповідача виник після його прийняття, тобто після підписання відповідних актів приймання-передачі.

Проте відповідач в порушення умов, передбачених ст. 692 ЦК України оплати отриманого від позивача природного газу не здійснив. Станом на день розгляду справи в суді має місце заборгованість в сумі 279300,21 грн.

Як вбачається з підписаного між сторонами акту звірки розрахунків (а.с. 52) станом на 22.06.2016 відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 279300,21 грн, яка являється заборгованістю саме за постачання природного газу у січні-червні 2016 року.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 279300,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунально установи "Міський плавальний басейн" (13306, Житомирська область, м. Бердичів, пров. Ветеренарний, 9, код ЄДРПОУ 22052196)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 39577504)

- 279300,21 грн боргу;

- 4189,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.16

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)