Рішення

від 26.09.2016 по справі 906/777/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2016 р. Справа № 906/777/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 17 від 08.07.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААНУ"

про стягнення 2596932,89 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2596932,89 грн., з яких 1421585,36грн. - основний борг, 134523,49грн. - 3 % річних, 1040824,04грн. - інфляційні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.08.2016р.

Ухвалою суду від 29.08.2016р. розгляд справи відкладено на 26.09.2016р.

26.09.2016р. від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі із підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку, з якої вбачається, що заборгованість відповідача станом на 23.09.2016р. не змінилась та становить 1421585,36 грн.(а.с.103 ).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.101). Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, тому із застосуванням строку позовної давності просить відмовити в задоволені позову.

Водночас представник відповідача підтримав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення особи, яка підписала видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представник позивача заперечив проти вказаного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку представників сторін щодо заявленого клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-24.

Як на доказ про отримання відповідачем товару від позивача, останнім долучено до матеріалів справи видаткові накладні, які відповідач вважає неналежними первинними документами з огляду на те, що вказані видаткові накладені не містять розшифровки підпису особи, яка проставила підпис. За таких обставин, з метою встановлення особи, яка підписала видаткові накладні, просить призначити у справі почеркознавчу експертизу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 " Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку матеріали справи містять й інші докази щодо поставки відповідачу товару за договором купівлі-продажу ПТМЦ-01/03/12-24 та наявності у відповідача заборгованості, яким суд повинен надати оцінку, зокрема, таким доказам як актам звірки розрахунків, угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.04.2015р., гарантійному листу відповідача від 12.06.2015р. тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає достатньо обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012р.між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Рихальське" Національної академії аграрних наук України" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-24 (а.с. 13-14).

За умовами п. 1.1. договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити за товарно-матеріальні цінності (далі - товар), згідно Специфікацій на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.1 договору, ціна, кількість, асортимент товару, базис та умови поставки вказується у Специфікаціях на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Загальна вартість цього Договору визначається за підсумком вартості всіх товарів, які поставлені на підставі цього Договору та Специфікацій до нього (п. 2.3 Договору).

Приписами п. 2.4 договору сторони погодили, що покупець бере не себе зобов'язання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплату за товар покупець проводить на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури згідно замовлення покупця.

Відповідно до п. 4.2 договору, товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної.

На виконання умов договору між сторонами підписано ряд специфікацій (додатків до договору) на поставку товару, а саме:

- 10.04.2012р. специфікацію № 1-ЗЗР на поставку товару на загальну суму 248247,30 грн. (а.с.15);

- 20.07.2012р. специфікацію № 2-Р на поставку товару на загальну суму 4920,00 грн. (16);

- 12.09.2012р. специфікацію № 00000000479 на поставку товару на загальну суму 407172,96 грн. (а.с.17-18);

- 17.09.2012р. специфікацію № 00000000480 на поставку товару на загальну суму 10650,19 грн. (а..с 19-20).

На підставі укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 1820612,30грн., що підтверджується видатковими накладними № 822 від 04.04.2012р, № 789 від 20.04.2012р., № 823 від 24.04.2012р., № 824 від 30.04.2012р., № 919 від 04.05.2012р., № 1122 від 14.05.2012р., № 1206 від 27.06.2012р., № 1369 від 31.07.2012р., № 2066 від 30.09.2012р., № 2067 від 30.09.2012р., № 2068 від 30.09.2012р., № 2464 від 21.11.2012р.,№ 2466 від 21.11.2012р., № 2467 від 21.11.2012р., № 2469 від 21.11.2012р. (а.с. 24- 38).

Відповідач в порушення умов договору частково оплатив отриманий від позивача товар на загальну суму 203508,89 грн, що підтверджується банківською випискою від 06.12.2012р. (а.с. 39).

02.09.2014р. за № 02/09-14-02 позивач направляв відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу № ПТМЦ 01/03/12-24 від 01.03.2012р в сумі 1617103,41грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 44-46).

Між сторонами було проведено звірку розрахунків та підписано акти звірки станом на 31.12.2012р., на 31.03.2013р., на 14.04.2015р., з яких вбачається, що відповідачем не заперечується заборгованість перед позивачем за договором № ПТМЦ-01/03/12-24 від 01.03.2012р. в сумі

17.04.2015р. між сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 42-43), за умовами якої сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з наступних договорів:

- ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" витупає боржником, а ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" кредитором щодо грошових зобов'язань ТОВ "Торгова Аграрна Компанія", які виникли на підставі договору про переведення боргу № ДПБ 15/04/15-01 від 15.04.2015р. в сумі 195518,05 грн.

- ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" виступає боржником, а ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" кредитором, щодо грошових зобов'язань ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", які виникли на підставі договору купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-24 від 01.03.2012р. в сумі 1617103,41 грн.

Пунктом 3 даної угоди сторони погодили, що з моменту набрання чинності цією Угодою заборгованість ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" перед ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" відсутня, заборгованість ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" перед ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" по Договору купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-24 від 01.03.2012р. складає 1421585,36 грн.

За таких обставин, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати триманого товару, на день звернення до суду мала місце заборгованість перед позивачем в сумі 1421585,36 грн.

Гарантійним листом від 12.06.2015р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем, зокрема, за договором купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-24 від 01.03.2012р. в сумі 1421585,36 грн. (а.с. 55).

Проте, незважаючи на гарантійний лист, відповідач з добровільному порядку не погасив існуючу перед відповідачем заборгованість в сумі 1421585,36 грн., внаслідок чого позивач з метою захисту свого порушеного права звернувся до суду.

Крім того, позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, заявлено до стягнення з відповідача 134523,49 грн. 3% річних та 1040824,04 грн. інфляційних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, звертає увагу, що видаткові накладні №822 від 04.04.2012 року, № 823 від 24.04.2012 р., №824 від 30.04.2012 р.,№1369 від 31.07.2012 р., №2464 від 21.11.2012 р., №2466 від 21.11.2012 р., №2467 від 21.11.2012 р., №2469 від 21.11.2012 р., не містять прізвища і посади особи, яка приймала товар та є такими, що не відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки строк дії договору закінчився 30.12.2012р., тому свої вимоги до відповідача позивач вправі був пред'являти до 30.12.2015р.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-24 від 01.03.2012р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому виразі.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 1820612,30грн., що вказує на належне виконання зобов'язань з боку позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, яка регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як встановлено судом, у пункті 2.4 договору сторони погоди порядок розрахунків, а саме встановили обов'язок покупця проводити оплату за поставлений товар протягомі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку - фактури згідно замовлення покупця.

Як пояснив позивач, при передачі товару відповідачу було передано видаткові, податкові накладні та рахунки на оплату товару.

Проте матеріали справи не містять доказів виставлення позивачу рахунків на оплату товару.

Отже, в даному випадку, щодо строків проведення розрахунків слід керуватись спеціальною нормою, визначено. ч.1 ст. 692 ЦК України, в силу якої відповідач мав провести розрахунки з позивачем після його прийняття

За таких обставин, у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 822 від 04.04.2012р. до 05.04.2012р., за видатковою накладною № 789 від 20.04.2012р. - до 21.04.2012р., за видатковою накладною № 823 від 24.04.2012р. - до 25.04.2012р., за видатковою накладною № 824 від 30.04.2012р. - до 01.05.2012р., за видатковою накладною № 919 від 04.05.2012р. до 05.05.2012р., за видатковою накладною № 1122 від 14.05.2012р.- до 15.05.2012р., за видатковою накладною № 1206 від 27.06.2012р.- до 28.06.2012р., за видатковою накладною № 1369 від 31.07.2012р. до 01.08.2012р., за видатковою накладною № 2066 від 30.09.2012р., № 2067 від 30.09.2012р., № 2068 від 30.09.2012р. до 01.10.2012р.,за видатковою накладною № 2464 від 21.11.2012р.- до 22.11.2012р. , за видатковою накладною № 2466 від 21.11.2012р. - до 22.11.2012р., за видатковою накладною № 2467 від 21.11.2012р. - до 22.11.2012р., за видатковою накладною № 2469 від 21.11.2012р. - до 22.11.2012р.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, в результаті чого у останнього станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді існує заборгованість перед позивачем в сумі 1421585,36 грн., що, зокрема, підтверджується довідкою позивача.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1421585,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд не погоджується з відповідачем щодо відсутності факту поставки за видатковими накладними з тих підстав, що останні не містять розшифровки підпису особи, яка отримала товар, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту заперечуваних відповідачем видаткових накладних вбачається, що товар від позивача було отримано представником відповідача, про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.

При цьому, відсутність даних щодо посади та прізвища особи, що дають змогу ідентифікували особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з позивачем є неналежним виконанням своїх обов'язків працівниками бухгалтера.

Крім того відповідно до п.п. 64-65 Постанови КМУ від 27.11.1998р № 1893 " Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій; бланки з кутовими та повздовжніми штампами організацій, що мають необхідний трафаретизований текст документів, які дають право на інспектування, нагляд та відвідування організацій; посвідчення особи, посвідчення про відрядження, а також усі види перепусток, бланки документів про освіту (атестати, дипломи, посвідчення), трудові книжки. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на оскаржуваних видаткових накладних, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі підприємства відповідача, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару від позивача).

Крім того факт отримання товару та існування заборгованості у відповідача перед позивачем за договором купівлі - продажу № ПТМЦ-01/03/12-24 від 01.063.2012р., також вбачається з підписаних між сторонами актів звірки розрахунків, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.04.2015р. та гарантійного листа від 12.06.2015р. (а.с. 42-43,47-55).

Вказані документи з боку відповідача підписані ОСОБА_3, який на час їх підписання, за поясненнями представника відповідача, займав посаду директора на підприємстві відповідача, тобто вказані документи підписані уповноваженою особою підприємства відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 134523,49грн. 3 % річних та 1040824,04 грн. інфляційних, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с.22) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 01.08.2013р. по 16.04.2015р. на суму заборгованості 1617103,41грн., з 17.04.2015р. по 01.08.2016р. на суму заборгованості 1421585,36грн., які склали 134523,49 грн.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд встановив, що при обрахунку позивачем вказано, що 3 % річних нараховано за загальний період з 01.08.2013р. по 01.08.2016р., хоча фактично здійснено розрахунок за 1066 днів, тобто до 01.07.2016р. Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Відтак вимога про стягнення 3% річних є правомірною, заявленою відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 134523,49 грн.

Інфляційні позивачем заявлені за період з серпня 2013 року по квітень 2015 року на суму заборгованості 1617103,41 грн. та з травня 2015 року по червень 2016 року на суму заборгованості 1421585,36 грн., які в сукупності склали 1040824,04 грн.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних суд встановив, що розрахунок позивача є вірним та обґрунтованим.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача інфляційних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 1040824,04 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає про наступне.

Положенням статті 257 Цивільного кодексу України встановлено: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За умовами ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, строк позовної давності в межах даного договору визначається з моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати отриманого товару за кожною видатковою накладною.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п.п. 4.4, 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Поставка товару в межах даного договору здійснювалась в період з квітня 2012 року по листопад 2012 року.

Разом з тим матеріали справи містять підписані директором відповідача акти звірки розрахунків станом на 31.12.2012р., 31.03.2013р., 14.04.2015р., зі змісту яких вбачається, що відповідач підтверджував заборгованість перед позивачем в межах договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги, що вказує на переривання строків позовної давності.

Крім того, в матеріалах справи міститься й гарантійний лист від 12.06.2015р., яким відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 1421858,36грн. (а.с. 55).

За вказаних обставин, строк позовної давності у даних правовідносинах переривався 31.12.2012р., 31.03.2013р., 14.04.2015р та 12.06.2015р. і згідно з нормами ст. 264 ЦК України становить з 12.06.2015р. по 12.06.2018р.

Враховуючи вищевикладені обставини, твердження відповідача про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом з порушенням строку позовної давності є безпідставним, відтак суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтовані,заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на загальну суму 2596932,89грн., з яких: 1421585,36 грн. основний борг; 134523,49 грн. 3 % річних; 1040824,04 грн. інфляційні.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство" Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Рихальське, вул. Леніна, буд.14, код ЄДРПОУ 00729356)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова,12, код ЄДРПОУ 37469662)

-1421585,36 грн. основного боргу;

- 134523,49 грн. 3 % річних;

- 1040824,04 грн. інфляційних;

- 38954,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з пов.)