Рішення

від 29.09.2016 по справі 910/15412/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016Справа № 910/15412/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного науково-виробничого підприємства "Магніта" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат" (далі - Товариство) про стягнення 35 000,00 грн.,

за участі представників:

позивача: Чупилки Ю.С., за довіреністю від 3 серпня 2016 року № 3,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року Підприємство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов договору поставки № УК065, укладеного між ним та Товариством 8 червня 2016 року, позивач перерахував попередню оплату за товар у розмірі 35 000,00 грн. Оскільки Товариство у встановлений договором строк взяті на себе за вказаною угодою зобов'язання по поставці товару не виконало, Підприємство, посилаючись на статті 629, 655, 663, 692, 693 та 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд стягнути з відповідача вищезазначену суму грошових коштів. Крім того, Підприємство просило стягнути з відповідача 1 100,40 грн. понесених витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15412/16. Розгляд даної справи призначено судом на 8 вересня 2016 року.

5 вересня 2016 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання від 31 серпня 2016 року № 2/1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просив доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 6 вересня 2016 року відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки останнє надійшло до суду після спливу строку, встановленого ч. 3 ст. 74-1 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 вересня 2016 року відкладено розгляд справи на 29 вересня 2016 року.

19 вересня 2016 року до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від приватного науково-виробничого підприємства "Магніта" надійшло клопотання про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просив доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року вказане клопотання Підприємства задоволено, доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції 29 вересня 2016 року.

Під час судового засідання 29 вересня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 29 лютого 2016 року та про відкладення розгляду справи від 17 березня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 червня 2016 року між Товариством та позивачем був укладений договір поставки № УК065 (далі - договір), за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язок передати у власність позивачу товар - металопрокат, а останній, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити її вартість на умовах, вказаних у цьому правочині.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Підприємство сплачує вартість товару, вказаного у рахунку, шляхом 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.4. договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору Товариство має поставити товар протягом 10 робочих днів після 100% передоплати.

8 червня 2016 року позивач перерахував відповідачу 35 000,00 грн. попередньої оплати за лист 1,4 НДЛ оцинкований згідно з рахунком № СФ-0002583 від 8 червня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 238 від 8 червня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином судом встановлено, що поставка продукції мала бути здійснена позивачу протягом десяти робочих днів, починаючи з 9 червня 2016 року, тобто до 23 червня 2016 року включно, проте товар відповідач так і не поставив.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносини сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відтак, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11.

Судом встановлено, що 17 червня 2016 року Підприємство направило відповідачу вимогу № 011 від 10 червня 2016 про повернення грошових коштів.

У той же час дана вимога була залишена Товариством без відповіді та задоволення, проведена позивачем попередня оплата товару Підприємству повернута не була.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 35 000,00 грн. перерахованої Товариству попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 100,40 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Оскільки позивачем надано передбачені законом документи, які підтверджують понесення ним витрат на послуги адвоката, зокрема: договір про надання правової допомоги № 281 від 24 червня 2016 року (із додатковою угодою до договору), акт виконаних робіт по вказаному договору № 01 від 24 червня 2016 року, а також платіжне доручення № 356 від 1 вересня 2016 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати Підприємству відповідну суму в розмірі 1 100,40 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26, корпус 43, ідентифікаційний номер 39534282) на користь приватного науково-виробничого підприємства "Магніта" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Дніпропетровська, будинок 77, ідентифікаційний код 30617241) 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 100 (одну тисячу сто) грн. 40 коп. витрат на оплату послуг адвоката, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 4 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко