Рішення

від 28.09.2016 по справі 910/13828/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/13828/16

За позовомІнституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" простягнення 8 265, 36 грн. та розірвання договору Суддя Підченко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився; від відповідача:Барабаш О.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (далі - позивач, Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (далі - відповідач, ТОВ "ЛІОНЕЛЬ") про:

- стягнення боргу у розмірі 7 435, 03 грн. та штрафу у розмірі 830, 33 грн.;

- розірвання договору № 022015ОБ від 15.01.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач систематично порушує обов'язки зі сплати орендних платежів за договором № 022015ОБ від 15.01.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 р. порушено провадження у справі № 910/13828/16, розгляд справи призначено на 23.09.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2016 року надав усні пояснення та повідомив суд, що відповідачем було погашено суму заборгованості. Проте доказів на підтвердження такої сплати позивачем пред'явлено не було.

Представник відповідача підтвердив доводи, на які посилався представник позивача, але доводів сплати також суду не пред'явив.

З метою надання додаткових доказів по справі, у судовому засіданні згідно вимог ст. 7 ГПК України оголошено перерву до 28.09.2016 року.

Представник позивача у судове засідання 28.09.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача безпосередньо у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог про розірвання договору та стягнення заборгованості, посилаючись, зокрема, на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

На підтвердження факту погашення боргу відповідач долучив до відзиву платіжне доручення № 194 від 29.07.2016 року на суму 7 435, 03 грн. з призначенням платежу згідно з рах. № 648 від 08.06.2016 року та платіжне доручення № 291 від 27.09.2016 року на суму 830, 33 грн. з призначенням платежу штраф згідно договору оренди обладнання № 022015Б.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2015 року між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (далі - орендодавець) та Товарисвтом з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (далі - орендар) було укладено договір оренди обладнання, яке перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця, що належить до майнового комплексу НАН України № 022015ОБ (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно, а саме паливно-розподільні колонки (ПРК) - 2 шт., баки для зберігання паливно-мастильних матеріалів (2 шт.), які розташовані на території Інституту (далі - обладнання), що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. академіка Богомольця, 4, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31.10.2014 року і становить за незалежною оцінкою станом на 31.10.2014 року - 40 564, 00 грн.

Майно передається в оренду для приведення у відповідність договору оренди асфальтного майданчика з метою розміщення АЗС (п. 1.2. договору).

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2015 р. - 4 257, 58 грн. (Додаток № 3 до цього договору).

Згідно з п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначаєся шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця (п.3.4. договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року включно (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору, 15.01.2015 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна до договору оренди від 15.01.2015 року № 022015ОБ, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що хоча у відповідача перед позивачем є обов'язок по щомісячній оплаті орендованого майна, ТОВ "ЛІОНЕЛЬ" не виконую свої обов'язки у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на час подання позову, як зауважує позивач, складає 7 435, 03 грн.

Договір № 022015ОБ від 15.01.2015 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі) підтверджується факт передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначає позивач, та підтверджується долученими до позовної заяви документами, Інститут Фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України проводив з ТОВ "ЛІОНЕЛЬ" претензійну роботу, однак необхідних результатів це не дало. За останнім гарантійним листом відповідач повністю визнав свою заборгованість (претензія від 04.12.2015 року № 104/1-733, претензія від 24.03.2016 року № 104/1-184, претензія від 01.07.2016 року № 104/1-569, лист від 17.11.2015 року № 104/1-682), проте станом на день звернення із позовом до суду борги повністю не плачені.

Позивач надав суду копії Актів наданих послуг, якими підтверджується факт оренди відповідачем передбаченого договором майна у період з січня 2015 року по грудень 2015 року.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність у нього заборгованості зі сплати орендних платежів.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за оренду за договором № 022015ОБ від 15.01.2015 року у розмірі 7 435, 03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 830, 33 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Заперечуючи проти заявлених позивачем вимог, відповідач посилався на наступні обставини:

- стяном на 28.09.2016 року заборгованість, що на момент звернення до суду була поточним платежем у розмірі 7 435, 03 грн. сплачена;

- нарахування штрафу не відповідає вимогам закону та умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи, із позовом до Господарського суду міста Києва Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України звернувся 26.07.2016 року (відповідно до штампу на конверті), а заборгованість за орендну плату було оплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" лише 29.07.2016 року.

Також, не зважаючи на той факт, що під час розгляду спору відповідач заперечував проти нарахування штрафу у зв'язку з його невідповідність вимогам законодавства та умовам договору, все ж, 27.09.2016 року ТОВ "ЛІОНЕЛь" сплатило нараховані штрафні санкції.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як свідчать матеріали справи, після звернення Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України із позовом до суду, відповідачем було добровільно та у повному обсязі сплачено суму заборгованості за орендну плату у розмірі 7 435, 03 грн. та штраф у розмірі 830, 35 грн.

З урахуванням викладеного, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 435, 03 грн. та штрафу у розмірі 830, 35 грн. слід припинити за ознаками пункту пункт 1 1 частини першоїстатті 80 ГПК України, оскільки відповідач здійснив погашення після звернення позивача з позовом до суду.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди № 022015ОБ від 15.01.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу .

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України ).

Вимогу про розірвання договору мотивовано тим, що відповідач систематично порушує обов'язок по сплаті орендних платежів - істотної умови договору оренди.

Відповідно до п. 10.6. договору, чинність договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря або орендодавця;

- у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа);

- загибелі об'єкта оренди;

Договір оренди може бути розірваний достроково:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством;

- у встановленому законом порядку у разі настання форс-мажорних обставин.

Попередження про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за один місяць.

У позовній заяві позивач вкзує, що прострочення сплати оренди хочаб на день вже є порушенням договірних обов'язків.

Із письмових претензій Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України не вбачається наміру позивача розірвати договір оренди № 26012ОБ від 15.01.2015 року достроково.

Крім того, відповідно до розрахунку суми боргу, наданої позивачем, факт несплати орендних платежів протягом трьох місяців не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтування позивачем підстав для дострокового розірвання договору, тому позовна вимога Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України про розірвання договору № 26012ОБ від15.01.2015 року задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав - судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" суми боргу у розмірі 7 435, 03 грн. та суми штрафу у розмірі 830, 33 грн.

2. У задоволенні позивних вимог Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України щодо розірвання договору № 022015ОБ від 15.01.2015 року відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 15; код ЄДРПОУ 38118922) на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4; код ЄДРПОУ 05417093) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.10.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко