Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/15594/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/15594/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівац Груп»

про стягнення 70 517,52грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Торкаєнко О.С., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівац Груп»: 60 000 грн. заборгованості за договором №26/16 від 05.02.2016, 3% річних в сумі 987,39 грн., 3277,61 грн. інфляційних втрат, 657,35 грн. штраф, 5595,17 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, провулок Західний, 3Ц.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначене судове засідання 20.09.2016 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 14.09.2016.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2016 між ТОВ "Сантекс" (Постачальником) та ТОВ "Сівац Груп" (Покупцем) було укладено договір № 26/16 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар (труби з полімерних матеріалів, комплектуючі та ін.), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в Рахунках-фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього Договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 4.1.3, 4.1.4 Договору достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, є приймання Покупцем Продукції в порядку, передбаченому п. 4.4 даного Договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження Покупцем умов Поставки, зазначених у рахунку-фактурі. Умови постачання партії продукції вважаються також повністю узгодженими Сторонами після отримання Постачальником передоплати в розмірі, визначеному рахунком-фактурою, та в передбачені строки.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею Покупцю накладної Постачальника та/або акта приймання-передачі вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником Покупця або експедитором (у випадку доставки продукції Перевізником), буде свідчити про отримання Покупцем продукції. Представник Покупця повинен надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ).

Відповідно до п. 4.6 Договору датою поставки продукції вважається дата накладної Постачальника, що передається Покупцю.

Так, п. 5.1, 5.4 Договору визначено, що оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% оплати, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі, або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором. У випадку невиконання (прострочення) Покупцем зобов'язання по оплаті продукції з моменту настання передбачених договором термінів, він за вимогою Постачальника сплачує на користь Постачальника крім неустойки, передбаченої даним Договором, 3 % річних за весь час прострочення (відповідно до ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 5.8 Договору у разі поставки Продукції Покупцю до моменту її оплати (у випадках, передбачених п. 4.1.3 цього Договору, коли терміни оплати не були узгоджені Сторонами, або в разі передачі Покупцю Продукції, що постачається на умовах повної або часткової передоплати, до моменту її оплати), обов'язок з оплати вартості продукції виникає у Покупця з моменту передачі йому продукції в повному розмірі, зазначеному у відповідних рахунках-фактурах та/або товаросупровідних документах.

16.02.2016 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 0650 на загальну суму 131 470,75 грн. (на товар труба 250x6000 в кількості 7 шт.; труба 300x6000 в кількості 7 шт.; труба 400x6000 в кількості 7 шт.; труба 500x6000 в кількості 7 шт.; труба 600x6000 в кількості 7 шт.).

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору, Постачальником було виконано свої зобов'язання та поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних від 16.02.2016 №РН-0246 та від 25.02.2016 №РН-0328 на загальну суму 131 470,75 грн. В матеріалах справи також наявні довіреності на отримання товару від постачальника №7 від 16.02.2016, №8 від 25.02.2016.

Жодних недоліків при прийманні товару Покупцем не виявлено.

Отже, судом встановлено, що Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 131 470,75 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що після отримання товару відповідачем було здійснено наступні оплати: 17.02.2016 в розмірі 12754,28 грн.; 25.02.2016 в розмірі 41000,00 грн.; 24.03.2016 в розмірі 7716,47 грн.; 26.05.2016 в розмірі 10000,00 грн. Разом відповідачем було оплачено в рахунок погашення боргу 71 470,75 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати товару за договором становить 60 000,00 грн.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист вих. 163 від 30.03.2016, в якому відповідач повідомив позивача, що грошове зобов'язання за поставлений товар у сумі 70 000 грн. буде перераховане протягом 14 календарних днів (на момент надання гарантійного листа заборгованість відповідача перед позивачем становила 70 000 грн.).

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Як було зазначено раніше, відповідно до п. 5.8 Договору у разі поставки Продукції Покупцю до моменту її оплати обов'язок з оплати вартості продукції виникає у Покупця з моменту передачі йому продукції в повному розмірі, зазначеному у відповідних рахунках-фактурах та/або товаросупровідних документах.

Так, оскільки Позивач поставив товар, а Відповідач отримав товар згідно з видатковими накладними №РН-0246 від 16.02.2016, №РН-0328 від 25.02.2016, то у Відповідача виник обов'язок щодо його оплати 16.02.2016, згідно з видатковою накладною №РН-0246 від 16.02.2016 та 25.02.2016 згідно з видатковою накладною №РН-0328 від 25.02.2016

Отже, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, в порушення зазначених вище приписів відповідач взяті на себе зобов'язання оплатити товар не виконав

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу у сумі 60 000,00 грн. є обґрунтованими та доведеними суду і тому підлягають задоволенню.

Позивачем також нарахований до стягнення штраф в розмірі 657,35 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції або термінів виконання обов'язків, передбачених п.п. 4.5 та 5.6 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,5% вартості узгодженої партії продукції.

Вартість узгодженої сторонами продукції по договору становить 131 470,75 грн., відповідно до рахунку-фактури № 0650 від 16.02.2016 та видаткових накладних: від 16.02.2016 №РН-0246 та від 25.02.2016 №РН-0328.

Враховуючи, що відповідач прострочив термін оплати продукції, штраф становить 0,5 % х 131470,75 = 657,35 грн.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 8.3 Договору в розмірі 657,35 грн.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 987,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 277,61 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536, п. 5 ст. 694 ЦК України та п. 12.5 Договору в розмірі 5 595,17 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 985,16 грн. 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 77716.44 25.02.2016 - 23.03.2016 28 3 % 178.85 70000 24.03.2016 - 25.05.2016 63 3 % 362.47 60000 26.05.2016 - 23.08.2016 90 3 % 443.84 разом 985,16 Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий суду розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про невірність здійсненого нарахування, оскільки позивачем не враховані інфляційні показники від'ємного значення (дефляція), а також не враховано, що нарахування індексу інфляції за період прострочення починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 940,27 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 статті 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором встановлено, зокрема, пп. 12.5, що якщо Покупець прострочив терміни оплати продукції, поставленої з відстрочкою оплати або поставленої на умовах часткової передоплати, на прострочену суму за письмовою вимогою Постачальника нараховуються проценти за використання чужих коштів відповідно до ст. 536 ЦК України, п. 6 ст. 231 ГК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з дня, коли Продукція повинна була сплачена Покупцем до дня її фактичної оплати. У випадку прострочення Покупцем термінів оплати продукції понад 15 днів, Постачальник відповідно до п. 5 ст. 694 ЦК України має право нарахувати проценти за використання чужих коштів в розмірі 17% річних за весь період відстрочення оплати, починаючи з моменту передачі Продукції Покупцю.

Відповідно до п. 6.1., 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідачем прострочено зобов'язання щодо оплати товару більш ніж на 15 днів, суд перевіривши нарахування 17% річних, дійшов висновку про обґрунтованість вказаної вимоги, разом з тим, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17% річних в розмірі 5 582,55 грн.

Отже, за встановлених обставин справи позов підлягає частковому задоволенню судом.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівац Груп» (03067, м. Київ, провулок Західний, 3Ц, ідентифікаційний код 38513570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, ідентифікаційний код 30928917) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. основного боргу, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 35 коп. штрафу, 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 16 коп. 3% річних, 2 940 (дві тисячі дев'ятсот сорок) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 5 582 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 55 коп. 17% річних, 1 371 (одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 12 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.2016

Суддя І.І. Борисенко