Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/15343/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа №910/15343/16

За позовом Державного підприємства «УКРВЕТСАНЗАВОД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ ЛО ГРУП»

про стягнення 18 780,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Перехристюк А.І. (дов. №156 від 27.09.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 Державне підприємство «УКРВЕТСАНЗАВОД» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ ЛО ГРУП» про стягнення основного боргу за договором на абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 №03/01-13 у розмірі 15 000,00 грн., пені у розмірі 2 730,00 грн. та штрафу у розмірі 1 050,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо надання послуг відповідно до умов договору на абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 №03/01-13.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.08.2016 порушено провадження у справі № 910/15343/16 та призначено до розгляду на 13.09.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 23.08.2016, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 27.09.2016.

Представник позивача прибув у судове засідання 27.09.2016 та надав пояснення по суті справі.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2016 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

03.01.2013 між Державним підприємством «УКРВЕТСАНЗАВОД» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні спілки України» (далі - відповідач, виконавець), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ ЛО ГРУП», укладено договір на абонентське юридичне обслуговування №03/01-13 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати та організовувати комплексний правовий супровід діяльності замовника в обсязі та на умовах, передбачених договором (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити дані послуги.

Даний договір вступає в дію 03.01.2013 та діє до 31.12.2013 включно (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість наданих виконавцем послуг не може перевищувати 98 000,00 грн., без ПДВ.

Згідно з п. 4.2 договору замовник здійснює оплату щомісяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг за звітний місяць.

За умовами п. 4.3 договору вартість та порядок оплати наданих виконавцем замовнику юридичних послуг буде визначатися окремо за кожен місяць в акті приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення умов договору, сторона, яка їх порушила, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Позивач на виконання умов договору перерахував на поточний рахунок відповідача оплату у сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №825 від 02.10.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що незважаючи на 100% оплату за абонентське юридичне обслуговування за вересень 2013 року, відповідач зобов'язання за даним договором не виконав.

12.06.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом від 10.06.2015 №86-1/15-303 два примірника акту взаємних розрахунків станом за період 01.01.2013-01.06.2015, який відповідач отримав 17.06.2015, що підтверджується випискою Укрпошти, проте відповіді не надав.

Матеріали справи містять претензію позивача від 05.08.2015 №86-1/15-366, направлену на адресу відповідача, щодо повернення коштів за договором на абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 №03/01-13 у розмірі 15 000,00 грн. протягом п'яти робочих днів з моменту отримання претензії.

Посилаючись на те, що відповіді на претензію відповідач не надав, кошти не повернув, позивач звернувся до суду з цим позовом, та просив стягнути з останнього основний борг за договором на абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 №03/01-13 у розмірі 15 000,00 грн., пеню у розмірі 2 730,00 грн. та штраф у розмірі 1 050,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо надання послуг відповідно до умов договору на абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 №03/01-13.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 договору замовник здійснює оплату щомісяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг за звітний місяць.

За умовами п. 4.3 договору вартість та порядок оплати наданих виконавцем замовнику юридичних послуг буде визначатися окремо за кожен місяць в акті приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору перерахував на поточний рахунок відповідача оплату у сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №825 від 02.10.2013, проте будь яких доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, зокрема, і актів приймання-передачі виконаних робіт, матеріали справи не містять.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, здійснив оплату послуг згідно умов договору, проте відповідач обумовлені договором послуги позивачу не надав.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 №03/01-13, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача здійсненої позивачем оплати у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, у розмірі 2 730 грн. та штраф у розмірі 7% у розмірі 1050,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу у розмірі, який встановлений ними в договорі, що узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України та положеннями щодо свободи договору, встановленої статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторонами у договорі не передбачено стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а п. 6.1 лише передбачено, що у випадку порушення умов договору, сторона, яка їх порушила, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Крім того сторони у договорі не визначили з якої частини зобов'язання повинен розраховуватись розмір пені (або від суми невиконаної частини зобов'язання, або від суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що виключає можливість застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ ЛО ГРУП» (01004, м. Київ, сул. Шовковична, буд. 38 А, код 35920556) на користь Державного підприємства «УКРВЕТСАНЗАВОД» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1, код 38519326) грошові кошти у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1 100 (одну тисячу сто) грн. 64 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 03.10.2016.

Суддя В.О. Демидов