Рішення
від 27.09.2016 по справі 910/13882/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа № 910/13882/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спец-Демонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт"

про стягнення 135 496,87 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Штефан А.О. (представник за довіреністю від 07.07.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спец-Демонтаж" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором підряду №03-09/2012-01 на виконання робіт по об'єкту: пр. Червонозоряний, 4а ж/б №1 у м. Києві від 03.09.2012р. в розмірі 135 496,87 грн., з яких 69 284,80 грн. сума основного боргу, 11 568,23 грн. пені, 48 658,25 грн. інфляційні втрати та 5 985,59 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не здійснив в повному обсязі оплату вартості робіт, які було виконано позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 27.09.2016р.

В судове засідання 27.09.2016р. представник відповідача повторно не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 27 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012р. між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено Договір підряду №03-09/2012-01 на виконання робіт по об'єкту: пр. Червонозоряний, 4а ж/б №1 у м. Києві (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручав, а підрядник приймав на себе зобов'язання виконати власними силами роботи з алмазного різання та свердління отворів в залізобетоні на об'єкті: «Комплекс житлових будинків з об'єктами обслуговування населення на проспекті Червонозоряний, 4А в Солом'янському районі м. Києва, житловий будинок №1», у відповідності до умов договору, згідно проектно-кошторисної документації об'єкта, державними будівельними нормами (роботи за договором) та здати виконані роботи замовнику у закінченому вигляді, а також ліквідувати недоробки і дефекти, що виявлені в ході приймання робіт або в період гарантійної експлуатації об'єкта (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору виконання робіт на об'єкті здійснюється із залученням матеріалів та обладнання підрядника. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи у підрядника і своєчасно їх оплатити відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1. Договору сторони погоджують тверду договірну ціну робіт за одиницю виміру у Додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 2.2. Договору розрахунок за фактично виконані обсяги робіт за договором визначається у відповідності до проектно-кошторисної документації та коригується на підставі оформлених актів приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат по формі КБ-3.

В п. 10.1. Договору сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В додатку №1 до Договору сторони погодили договірну ціну робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов договору було виконано будівельні роботи на загальну суму 127 548,66 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченою копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013р. від 19.12.2013р. та належним чином засвідченою копією акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. на суму 127 548,66 грн.

Відповідач не заперечував проти якості та вартості виконаних позивачем робіт та прийняв їх, про що свідчать наявність підписів уповноваженого представника та відтиски печаток відповідача на вказаних вище довідці (КБ-3) та акті (КБ-2в).

Свої зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідач виконав частково на суму 58 263,86 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за виконані роботи, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем було виконано роботи на загальну суму 127 548,66 грн.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив позивачу повну вартість зазначених вище робіт на вказану суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. п. 5.1., 5.2. Договору замовник підписує щомісячно акти приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та формі КБ-3 в 3-денний термін після надання їх підрядником в строк до 25 числа поточного місяця. Замовник щомісячно проводить розрахунки за виконані роботи протягом 5-ти банківських днів після підписання форми КБ-2в (акт приймання виконаних підрядних робіт) та форми КБ-3 (довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням положень п. 5.2. Договору та ст. 253 Цивільного кодексу України, прострочення оплати вартості виконаних робіт за Договором у відповідача розпочалось з 27.12.2013р.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості виконаних робіт, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 69 284,80 грн. (127 548,66 грн. (вартість виконаних робіт) - 58 263,86 грн. (часткова оплата вартості робіт відповідачем) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за порушення строків оплати вартості робіт заявлено до стягнення з відповідача 11 568,23 грн. пені, 48 658,25 грн. інфляційних втрат та 5 985,59 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. Договору у разі порушення стороною своїх зобов'язань, визначених цим договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов'язання за кожен день такого невиконання (несвоєчасного ивкоанння).

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Судом перевірено доданий до позовних матеріалів розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а розрахований позивачем розмір пені за заявлений період не перевищує розрахованого судом розміру пені.

За таких обставин, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 11 568,23 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, натомість розрахунок суми інфляційних втрат є частково невірним, оскільки позивачем нараховано інфляційні втрати за грудень 2013р. та оскільки прострочення оплати вартості робіт у відповідача виникло з 27.12.2013р., нарахування таких втрат у грудні 2013р. є неправомірним. В іншій частині розрахунок інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань.

За таких обставин, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає 3% річних в розмірі 5 985,59 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 48 572,50 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/13882/16 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 69 284,80 грн. суми основного боргу, 11 568,23 грн. пені, 48 572,50 грн. інфляційних втрат та 5 985,59 грн. 3% річних.

Судовий збір у розмірі 2 031,16 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" (код ЄДРПОУ 37308435, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 65) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спец-Демонтаж" (код ЄДРПОУ 37116369, адреса: 02068, м. Київ, пр. П. Григоренка, буд. 28-В, кв. 120) 69 284,80 грн. (шістдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 80 коп.) суми основного боргу, 11 568,23 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 23 коп.) пені, 48 572,50 грн. (сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 50 коп.) інфляційних втрат, 5 985,59 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 59 коп.) 3% річних та 2 031,16 грн. (дві тисячі тридцять одну гривню 16 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2016р.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення27.09.2016
Оприлюднено07.10.2016
Номер документу61783698
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/13882/16

Рішення від 27.09.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 13.09.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 02.08.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні