Рішення

від 22.09.2016 по справі 910/14770/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016Справа №910/14770/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Королюк І.В.

розглянувши справу № 910/14770/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інрент»;

про стягнення 22 339,23 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гармашов Б.С., довіреність №14 від 08.02.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося державне Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інрент» (надалі - відповідач) про стягнення 22 339,23 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору оренди у визначений строк не сплатив орендну плату за оренду нерухомого майна, внаслідок чого виникла заборгованість перед державним бюджетом у сумі 19 999,54 грн., за прострочення оплати якої позивачем нарахована пеня в сумі 2339,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/14770/16 та призначено її розгляд на 22.09.2016р. Також, вказаною ухвалою було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

20.09.2016р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані докази.

Присутній у судовому засіданні 22.09.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.08.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 15.08.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (за договором - орендодавець, далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інрент» (за договором - орендар, далі - відповідач) було укладено договір оренди № 6777 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 1035,45 кв.м., розміщене за адресою: 03028, м. Київ, пр. Науки, 37 (далі - майно), що перебуває на балансі Українського гідрометеорологічного центру (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2013р. і становить 2 023 100,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 20.03.2014р. орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, загальною площею 1035,45 кв.м., розміщене за адресою: 03028, м. Київ, пр. Науки, 37.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2014 року 25 290,27 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2014 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень місяць 2014 року.

Відповідно до п.3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

За умовами п.5.4 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 20.03.2014р. до 20.03.2015р. включно.

Як зазначає позивач, строк дії договору було продовжено до 20.03.2016р. в порядку умов п.10.4 договору.

Так, згідно акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 20.03.2016р. орендар повернув орендодавцю нерухоме майно загальною площею 1035,45 кв.м., розміщене за адресою: 03028, м. Київ, пр. Науки, 37.

Як встановлено судом, відповідач повністю не виконав свої зобов'язання за договором оренди щодо здійснення орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача під час дії договору оренди виникла заборгованість перед позивачем та державним бюджетом у загальному розмірі 19 999,54 грн.

Оскільки відповідач не оплатив орендні платежі у повному обсязі, позивач 12.05.2016р.р. рекомендованим листом, направив відповідачу претензію за вих. № 30-05/5194 від 11.05.2016р. з вимогою про сплату боргу в сумі 19 999,54,98 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 19 999,54 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 19 999,54 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті оренди виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 19 999,54 грн. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті оренди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2339,69 грн. - пені, яка розрахована за кожний місяць, в якому виникла заборгованість, окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 2339,69 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інрент» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, оф. 34; код ЄДРПОУ 38882833) на користь Державного бюджету (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820019, р/р 31112093700011, КЕКД 22080200, призначення платежу - плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість у сумі 19 999 грн. 54 коп., 2339 грн. 69 коп. пені. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інрент» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, оф. 34; код ЄДРПОУ 38882833) в доход Державного бюджету України 1378 грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов