Рішення

від 28.09.2016 по справі 910/12285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/12285/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут"

про стягнення 49065,06 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Телегін Д.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" про стягнення 49065,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на постачання електричної енергії у гарячій воді № 1640157 від 01.09.2003.

Ухвалою суду від 07.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12285/16, розгляд останньої призначено на 22.08.2016.

Через загальний відділ діловодства суду позивача 22.08.2016 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Судове засідання 22.08.2016 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у черговій щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 29.08.2016 справу призначено до розгляду на 09.09.2016.

Представником позивача в судовому засіданні 09.09.2016 подано клопотання про долучення документів з додатками.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 29.08.2016 не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 09.09.2016 розгляд справи відкладено на 28.09.2016 та за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору.

Через загальний відділ діловодства суду від позивача 15.09.2016 подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судове засідання 28.09.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, копії ухвал суду ним отримувались, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.09.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" укладено договір № 1640157 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", зареєстрованого 29.04.2013 найменування Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до п. 1.1., 1.2 договору, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором. При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п.3.1.7. Договору; при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомляти "Абонента" у : п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх зміну.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно п. 5.1 договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно п. 1, 2, 3 додатку № 4 до договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділенні теплозбуту № 5 за адресою: вул. Меліоративна, 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому: "Абонентам", що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання "Абонента" в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 8.1, 8.3, 8.4 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно довідки дані по будинках ОСББ "Добробут", опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК "Київенерго" станом на 01.09.2003 - житловий будинок по вул. Драйзера, 46

До матеріалів справи надано лист від 15.06.2015 № 029/53/1/7/69, в якому зазначено, що в зв'язку із укладанням з 01.05.2015 між ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та ОСББ "Добробут" Договору про співпрацю Виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності сторін, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 № 1640157 в частині здійснення постачання теплової енергії втратив чинність. Крім того нагадано, що умовами Договору передбачено, що припинення його дії не звільняє "Споживача" від обов'язку повної сплати за надані послуги, і що станом на 01.06.2015 року заборгованість за спожиту теплову енергію по Договору № 1640157 становить 37753,50 грн.

Судом встановлено, що договір № 1640157 від 01.09.2003 припинив свою дію 30.04.2015, доказів зворотного суду не надано.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду відомості обліку споживання теплової енергії відповідача за період з 25.10.2014 по 25.03.2015 та облікові картки відповідача за період з жовтня 2014 по квітень 2015. Загальна вартість спожитої відповідачем та не оплаченої теплової енергії за період з 01.10.2014 по 01.05.2015 становила 217666,95 грн.

Відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем та сплатив у розмірі 192720,08 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку за період з 26.11.2014 по 02.06.2015 та реєстром надходжень грошових коштів від ОСББ "Добробут".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2014 по 01.05.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 24946,87 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 1640157 від 01.09.2003 за період з 01.10.2014 року до 01.05.2015 року, яка становить 24946,87 грн., належним чином доведений, документально, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 22587,55 грн. та 3% річних в розмірі 1530,64 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності пунктів 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Положеннями пунктів 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями пунктів 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача суд дійшов висновку, що він зроблений з не повним врахування сум та дат часткового погашення відповідачем суми заборгованості не враховуючи того, що день оплати не враховується при здійсненні розрахунку, та без врахування особливостей нарахування інфляційних втрат. Суд здійснив власний перерахунок втрат від інфляції та 3% річних з урахуванням вказаних вище обставин за період з 25.10.2014 по 01.03.2016. Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції становить 6439,39 грн., сума 3% річних - 914,07 грн. та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуваннямперерахунку 3% річних та втрат від інфляції зробленого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" (02222, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, будинок 46, код ЄДРПОУ 24732535) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 24946,87 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 87 коп., та на розрахунковий рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) три проценти річних в розмірі 914,07 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 07 коп., втрати від інфляції в розмірі 6439,39 (шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 39 коп., судовий збір в розмірі 907,16 (дев'ятсот сім) грн. 16 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.10.2016 року.

Суддя І.В.Усатенко