Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/16444/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/16444/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнева-Агро"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод рослинних олій"

про стягнення 165 315,15 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Данилов Е.О. - представник за довіреністю № б/н від 10.02.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнева-Агро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод рослинних олій" про стягнення 165 315,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 червня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вишнева-Агро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод рослинних олій" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 290616ПС.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнева-Агро" по видатковій накладній № 6 від 01.07.2016 р. поставило покупцю товар, загальною вартістю 589 789,80 грн., а покупець отримав даний товар.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 159 798,80 грн., пеню в розмірі 5 056,65 гн, 3% річних в розмірі 459,70 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.09.2016 р.

19.09.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

В судове засідання 20.09.2016 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача частково підтримав клопотання про припинення провадження у справі.

Представник відповідача, виніс розгляд спору на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що позовні вимоги позивача в частині основного боргу підлягають припиненню, а в частині штрафних санкцій - задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29 червня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вишнева-Агро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод рослинних олій" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 290616ПС.

Згідно з п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити соняшник.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та дії до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.10.3 договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2., 2.3. договору, найменування товару - соняшник. Одиниця виміру - тонна. Кількість та якість кожної партії товару визначається в специфікаціях до даного договору, що є невід'ємними його частинами. Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 7011:2009 та вимогам, вказаним в Специфікаціях до даного договору. Приймання соняшника відбувається по заліковій вазі.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах визначених у специфікаціях до даного договору на кожну партію товару та згідно правил «Інкотермс» (редакція 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливосте, пов'язаних із внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати покупцеві одночасного з товаром наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- аналізні картки, видані сертифікованою лабораторією та підписані начальником даної лабораторії та директором зернового складу;

- видаткові накладні на товар;

- податкові накладні на товар;

- акт прийому-передач.

Дата навантаження товару у транспорт наданий покупцем у місті поставки являється датою поставки товару (п. 3.4.).

Відповідно до п. 3.5. договору, право власності на товар та ризик його втрати переходить до покупця з моменту навантаження у транспорт наданий покупцем у місці поставки товару.

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору, ціна за одиницю товару (з урахуванням НДС у заліковій масі) вказується в специфікації. Загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбається на умовах даного договору, передбачена в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Кінцева загальна вартість цього договору визначається сторонами за підсумками всіх укладених специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору.

Специфікацією № 1 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 290616ПС від 29.06.2016 р. сторонами встановлено, що постачальник постачає товар: соняшник врожаю 2015 р., 55 тонн, ціна: 10 800,00 грн./1 т. з ПДВ, загальна сума з ПДВ складає 594 000,00 грн. Поставка здійснюється до 03 липня 2016 р. Оплата здійснюється в наступному порядку: за фактом поставки.

Оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1.).

Відповідно до п. 5.2. договору, покупець зобов'язується здійснити оплату за товар згідно умов специфікації..

Згідно з п. 5.4. договору, датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів із розрахункового рахунку покупця.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна:

- № 6 від 01 липня 2016 року на суму 589798,80 грн.

Як вбачається з вищезазначеної накладної, оформлена на виконання умов договору поставки № 290616ПС від 29.06.2016 р., покупцем є товариство з обмеженою відповідальністю «Чугуєвський завод рослинних олій» та із сторони відповідача підписана менеджером з постачання Фарнаковим Євгеном Олександровичем, що діє на підставі довіреності № 207 від 29.06.2016 р., підписана керівником Міхєєвою І.Ю.

Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив факт отримання вищезазначеного товару.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Чугуєвський завод рослинних олій» частково сплатило за поставку в розмірі 430 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та платіжними дорученнями № 277 від 02.07.2016 р. на суму 400 000,00 грн., № 303 від 25.07.2016 р. на суму20 000,00 грн., № 325 від 01.08.2016 р. на суму10 000,00 грн.

З наданих відповідачем документів видно, що останній повністю сплатив заборгованість по договору у розмірі 159 798,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 376 від 15 вересня 2016 року (після подачі позову до суду).

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором поставки № 290616ПС сільськогосподарської продукції від 29 червня 2016 р. у розмірі 159 798 грн. 80 коп. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 056,65 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.4. договору, в разі, якщо одплата товару була здійснена пізніше строків вказаних в п. 5.2. даного договору, покупець оплачує постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день просточення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 056,65 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 459,70 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем, на момент подання позову заборгованості у розмірі 159 798,50 грн., суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 459,70 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Оскільки, відповідач добровільно сплатив частину суми основного боргу в розмірі 159 798,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 379 від 15 вересня 2016 року після порушення провадження у справі № 910/16444/16, суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, п.1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 159 798 грн. 50 коп.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод рослинних олій" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, офіс 15, код ЄДРПОУ 39557975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнева-Агро" (64231, Харківська область, Харківський район, с. Вишнева, площа 40 років Перемоги, буд. 4, код ЄДРПОУ 39597143) пеню в розмірі в розмірі 5056 (п'ять тисяч п'ятдесят шість) грн. 65 коп., 3 % річних в розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. та судовий збір в розмірі 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 72 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.10.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий