Рішення

від 26.09.2016 по справі 910/13152/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа №910/13152/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клеопатра Інтернешнл

Трейдінг Компані»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна»

про стягнення заборгованості в розмірі 896 497,59 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Драюк І.В. (довіреність № б/н від 18.07.2016);

Єфімова Л.Д. (керівник згідно виписки від 11.05.2016);

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Малиновська В.А. (довіреність № б/н від 01.03.2016),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Клеопатра Інтернешнл Трейдінг Компані» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості в розмірі 896 497,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем 1 був укладений договір купівлі-продажу (національний) № 0566/01BD2010 від 03.02.2010 (далі - договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу 1 товар, а відповідач 1 зобов'язувався вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

24.03.2015 між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 була укладена додаткова угода № 2 до договору купівлі-продажу, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди змінити сторону договору купівлі-продажу, а саме покупця з відповідача 1 на відповідача 2.

Позивач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору купівлі-продажу, виконав, товар відповідачам 1 і 2 передав, а відповідачі вказаний товар прийняли, проте оплатили його частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив:

1) стягнути солідарно з відповідачів 1 і 2 основний борг у розмірі 447 743,89 грн, інфляційну складову боргу в сумі 278 253,48 грн та три проценти річних у розмірі 25 049,68 грн;

2) стягнути з відповідача 2 основний борг у сумі 145 450,54 грн.

Провадження у справі № 910/13152/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016, її розгляд призначено на 08.08.2016.

05.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та судових витрат визнав, проти задоволення позовних вимог солідарно з відповідачем 2 заперечував, вважав, що порука відповідача 2 перед позивачем за зобов'язаннями відповідача 1 на момент звернення позивача до суду припинилась.

Представник відповідача 2 також подав відзив на позовну заяву, зазначив, що у відповідача 2 існує заборгованість перед позивачем у розмірі 145 450,54 грн, проти задоволення позовних вимог, заявлених солідарно до відповідачів 1 і 2, заперечував, вважав, що його обов'язки, як поручителя, на момент звернення позивача до суду із даним позовом припинились.

08.08.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача 2 підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

25.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 08.08.2016, для долучення до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача 2 подали спільну заяву про затвердження мирової угоди та припинення провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 145 450,54 грн з відповідача 2.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін .

Дослідивши текст мирової угоди, поданої 25.08.2016, суд встановив, що сторонами не вказане посадове становище та прізвища, імена й по-батькові осіб, які засвідчили власними підписами текст вказаної мирової угоди, що позбавило суд можливості перевірити наявність необхідних повноважень у зазначених представників сторін. Тому спільна заява представників позивача та відповідача 2 про затвердження мирової угоди була відхилена судом.

12.09.2016 у судовому засіданні представники позивача та відповідача 2 надали суду пояснення по суті спору, подали спільну заяву про затвердження нового тексту мирової угоди та припинення провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 145 450,54 грн з відповідача 2, а також спільне клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 розгляд справи відкладено на 26.09.2016.

21.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 12.09.2016, для долучення до матеріалів справи. Зокрема, надав новий розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, згідно з яким розмір вказаних повних вимог зменшився та становить за розрахунком позивача: 276 185,95 грн - інфляційна складова боргу, 24 948,68 грн - три проценти річних.

26.09.2016 у судовому засіданні представники позивача та відповідача 2 надали суду пояснення по суті спору, заяву про затвердження тексту мирової угоди підтримали. Представник позивача позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, підтримав у повному обсязі, представник відповідача 2 проти солідарного задоволення вказаних вимог заперечував.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши мирову угоду, подану для затвердження 12.09.2016 представниками позивача та відповідача 2, суд встановив, що дана мирова угода укладена та підписана уповноваженими особами, її умови стосуються прав та обов'язків сторін, які є предметом даного спору, та не суперечать чинному законодавству, містять відомості про умови, розмір і строки виконання зобов'язань. Судом також встановлено, що представникам сторін відомі наслідки вчинення такої процесуальної дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 затверджено текст мирової угоди від 12.09.2016, укладеної між позивачем та відповідачем 2, провадження в справі № 910/13152/16 в частині стягнення з відповідача 2 основного боргу в розмірі 145 450,54 грн припинено.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема, й відповідачу 1 на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і були повернуті підприємством поштового зв'язку через закінчення встановленого строку зберігання, що підтверджується поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи.

Проте, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач 1 вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Однак, відповідач 1 в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання суду не надав, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

03.02.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Клеопатра Інтернешнл Трейдінг Компані» (далі - позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (далі - відповідач 1, покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу (національний) № 0566/01BD2010 (далі - договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу 1 товар, а відповідач 1 зобов'язувався вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Крім того, сторонами були укладені договір про умови (національний) № 0566/02BD2010 від 03.02.2010 і загальні умови поставки та надання послуг № 0566/03BD2010 від 03.02.2010, які є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу.

01.03.2011 позивачем та відповідачем 1 був складений додаток № 2 до договору купівлі-продажу (національного) № 0566/01BD2010 від 03.02.2010, згідно з умовами якого сторони домовились змінити порядкові номери договорів на наступні: договір купівлі-продажу (національний) № 056611 від 03.02.2010; договір про умови (національний) № 056621 від 03.02.2010; загальні умови поставки та надання послуг № 056631 від 03.02.2010.

01.01.2013 між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір про умови (національний) № 056623 (далі - договір про умови № 056623).

24.03.2015 між позивачем, відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (далі - відповідач 2) була укладена додаткова угода № 2 до договору купівлі-продажу (далі - додаткова угода № 2), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди замінити одну із сторін у зобов'язанні по договору купівлі-продажу, а саме змінити покупця за вказаним договором з відповідача 1 на відповідача 2.

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 2 сторони стверджують, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладення цієї додаткової угоди, відповідач 1 та позивач укладають акт звірки взаєморозрахунків .

На виконання п. 4 додаткової угоди № 2 позивачем та відповідачем 1 був складений акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 06.04.2015 з якого вбачається, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 449 067,00 грн.

Пунктом 5 додаткової угоди № 2 передбачено, що сплата зобов'язань відповідача 1, які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені п. 4 цієї угоди, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється: відповідачем 1 до їх повного виконання. При цьому відповідач 2 поручається за виконання відповідачем 1 визначених зобов'язань. В разі невиконання відповідачем 1 визначених зобов'язань відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 стосовно даного регулюються окремою угодою між ними .

25.03.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» було перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (далі - відповідач 1), що підтверджується листом Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України № 23-07/1178 від 05.07.2016, копія якого долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач передав відповідачу 1 товар загальною вартістю 449 067,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 174, № 175, № 176, № 177, № 178, № 179 від 24.02.2014; № 188, № 189 від 25.02.2014; № 236, № 237 від 11.03.2014; № 259 від 20.03.2014; № 270, № 271 від 24.03.2014; № 272, № 273, № 274 від 25.03.2014; № 301, № 302, № 303, № 304, № 305 від 02.04.2014; № 307, № 308, № 311 від 04.04.2014; № 314, № 315 від 07.04.2014; № 325 від 08.04.2014; № 331, № 332, № 333, № 334, № 335, № 336 від 10.04.2014; № 339 від 11.04.2014; № 356, № 357 від 17.04.2014; № 371, № 372 від 22.04.2014; № 403, № 404, № 405, № 406, № 407 від 05.05.2014; № 426, № 427, № 428 від 06.05.2014; № 441, № 442 від 12.05.2014; № 454, № 455 від 15.05.2014; № 461 від 16.05.2014; № 462, № 463, № 464 від 19.05.2014; № 470, № 476 від 20.05.2014; № 483 від 26.05.2014; № 507, № 508, № 510 від 03.06.2014; № 538, № 539, № 540, № 541, № 542 від 12.06.2014; № 562, № 563 від 23.06.2014; № 567 від 24.06.2014; № 575 від 26.06.2014; № 648 від 18.07.2014; № 705 від 19.08.2014; № 735 від 01.09.2014; № 747 від 03.09.2014; № 834, № 835, № 836 від 26.09.2014; № 839 від 29.09.2014; № 1034 від 21.11.2014; № 1108, № 1109, № 1110, № 1111, № 1113 від 09.12.2014; № 31, № 32 від 19.01.2015; № 131 від 23.02.2015; № 137 від 24.02.2015, а також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 06.04.2015, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач 1, в свою чергу, товар за вищевказаними видатковими накладними прийняв, проте не оплатив. Водночас, позивач зазначив про здійснення між ним та відповідачем 1 зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 323,11 грн та на підтвердження здійснення вказаного зарахування долучив до матеріалів справи копії:

- податкової накладної від 24.03.2015, на суму 1 323,11 грн;

- акту взаємозаліку № 6 від 01.04.2015, яким позивач повідомляв відповідача 1 про намір здійснити залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 323,11 грн на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України;

- акту прийомки-передачі послуг № УТТДП000000003444 від 24.03.2015, згідно з яким позивач прийняв надані відповідачем 1 на підставі договору № 056611 від 03.02.2010 маркетингові послуги на загальну суму 1 323,11 грн.

Відповідач 1 факт здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 323,11 грн не оспорював, а у відзиві на позовну заяву, поданому 05.08.2016, позов в частині стягнення з відповідача 1 основного боргу визнав.

Так, позивачем була зменшена сума заборгованості відповідача 1 за поставлений ним товар на суму 1 323,11 грн та заявлено до стягнення з відповідача 1 основний борг у розмірі 447 743,89 грн (449 067,00 - 1 323,11), що є правом позивача.

Крім того, позивач передав відповідачу 2 товар загальною вартістю 243 884,81 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 229 від 14.04.2015; № 273, № 274 від 02.06.2015; № 277 від 03.06.2015; № 294, № 295, № 296 від 01.07.2015; № 342, № 343 від 23.07.2015; № 350, № 351 від 27.07.2015; № 385, № 386 від 17.08.2015, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач 2, в свою чергу, товар за вищевказаними видатковими накладними прийняв, проте оплатив його частково, а саме в розмірі 98 434,27 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з 08.04.2015 по 11.11.2015, а також актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2015-лютий 2016, засвідченим підписами уповноважених представників та печатками позивача та відповідача 2, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача 2 перед позивачем за товар, поставлений останнім, становить 145 450,54 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 затверджено текст мирової угоди від 12.09.2016, укладеної між позивачем та відповідачем 2, а провадження в справі № 910/13152/16 в частині стягнення з відповідача 2 основного боргу в розмірі 145 450,54 грн припинено.

Щодо позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 447 743,89 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 449 067,00 грн, а відповідач 1 вказаний товар не оплатив. Водночас, позивачем зменшено розмір основного боргу відповідача 1 на суму взаємного зобов'язання в розмірі 1 323,11 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 447 743,89 грн.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач 1 документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Крім того, 05.08.2016 відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов та не заперечував проти його задоволення в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми основного боргу та судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач, зокрема, має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що часткове визнання відповідачем 1 позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 447 743,89 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 278 253,48 грн та трьох процентів річних у розмірі 25 049,68 грн.

21.09.2016 позивач подав новий розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, а також письмові пояснення, згідно з якими розмір вказаних повних вимог зменшився та становить за розрахунком позивача: 276 185,95 грн - інфляційна складова боргу, 24 948,68 грн - три проценти річних.

Разом з тим, суд зазначає, що заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем подана не була, тому суд розглянув вищевказані позовні вимоги в межах та розмірі, визначених позивачем у позовній заяві.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 загальних умов поставки та надання послуг № 056631 передбачено, що строк оплати (строк платежу) визначається згідно зі ст. 4 договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом відповідача 1.

Строк платежу становить 60 днів (п. 4 договору про умови № 056623).

З урахуванням наведених положень п. 5.1 загальних умов поставки та надання послуг № 056631 і п. 4 договору про умови № 056623, а також відміток про отримання документації або товару на видаткових накладних, суд встановив, що останнім днем строку виконання зобов'язання з оплати товару є:

- 29.04.2014 - за накладними №№ 174-179 від 24.02.2014, № 189 від 25.02.2014;

- 26.05.2014 - за накладними № 259 від 20.03.2014, № 270, № 271 від 24.03.2014,

№№ 272-274 від 25.03.2014;

- 01.06.2014 - за накладною № 304 від 02.04.2014;

- 06.06.2014 - за накладними №№ 301-303, № 305 від 02.04.2014;

- 14.06.2014 - за накладними № 307, № 308, № 311 від 04.04.2014, № 314, № 315

від 07.04.2014, № 325 від 08.04.2014, №№ 331-336 від 10.04.2014, № 339

від 11.04.2014;

- 21.06.2014 - за накладними № 356, № 357 від 17.04.2014;

- 28.06.2014 - за накладними № 371, № 372 від 22.04.2014;

- 11.07.2014 - за накладними №№ 403-407 від 05.05.2014, №№ 426-428 від 06.05.2014;

- 15.07.2014 - за накладними № 441, № 442 від 12.05.2014;

- 18.07.2014 - за накладними № 454, № 455 від 15.05.2014;

- 26.07.2014 - за накладними № 461 від 16.05.2014, №№ 462-464 від 19.05.2014, № 470,

№ 476 від 20.05.2014;

- 01.08.2014 - за накладною № 483 від 26.05.2014;

- 09.08.2014 - за накладними № 507, № 508, № 510 від 03.06.2014;

- 12.08.2014 - за накладними № 236, № 237 від 11.03.2014;

- 22.08.2014 - за накладними № 541, № 542 від 12.06.2014;

- 23.08.2014 - за накладною № 567 від 24.06.2014;

- 19.09.2014 - за накладною № 648 від 18.07.2014;

- 20.10.2014 - за накладною № 705 від 19.08.2014;

- 11.11.2014 - за накладними № 735 від 01.09.2014, № 747 від 03.09.2014;

- 01.12.2014 - за накладними № 188 від 25.02.2014, №№ 538-540, від 12.06.2014, № 562,

№ 563 від 23.06.2014, № 575 від 26.06.2014;

- 06.12.2014 - за накладними №№ 834-836 від 26.09.2014, № 839 від 29.09.2014;

- 02.02.2015 - за накладною № 1034 від 21.11.2014;

- 07.02.2015 - за накладною № 1113 від 09.12.2014;

- 13.02.2015 - за накладними №№ 1108-1111 від 09.12.2014;

- 20.03.2015 - за накладними № 31, № 32 від 19.01.2015;

- 26.04.2015 - за накладною № 137 від 24.02.2015;

- 01.05.2015 - за накладною № 131 від 23.02.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач 1 товар, переданий позивачем, не оплатив, отже допустив порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний не вірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних з урахуванням періодів та бази нарахування, визначених позивачем у розрахунку, поданому 21.09.2016:

№ з/пВидаткові накладніПеріод нарахуванняК-ть днів простроч-няРозмір заборгованості (грн)Розмір процентів річних (грн) 1№№ 174-179 від 24.02.2014, № 189 від 25.02.2014 30.04.2014-07.07.2016 800 28 003,69 - база нарахування, визначена позивачем (28 825,06 - за розрахунком суду) 1 841,34 2№ 259 від 20.03.2014, № 270, № 271 від 24.03.2014, №№ 272-274 від 25.03.2014 27.05.2014-07.07.2016 773 11 745,91 - база нарахування, визначена позивачем (за розрахунком суду - 25 373,96=11 745,91+ 13 628,05) 746,27 31.05.2014-07.07.2016 769 13 628,05 - база нарахування, визначена позивачем 861,37 3№ 304 від 02.04.2014позивач нараховує: 07.06.2014-07.07.2016 (02.06.2014-07.07.2016 - за розрахунком суду) 762 1 440,00 90,19 4№№ 301-303, № 305 від 02.04.2014 07.06.2014-07.07.2016 762 9 026,91 565,36 5№ 307, № 308, № 311 від 04.04.2014, № 314, № 315 від 07.04.2014, № 325 від 08.04.2014, №№ 331-336 від 10.04.2014, № 339 від 11.04.2014 15.06.2014-07.07.2016 754 113 736,33 7 048,54 6№ 356, № 357 від 17.04.2014позивач нараховує: 23.06.2014-07.07.2016 (22.06.2014-07.07.2016 - за розрахунком суду 746 25 879,74 1 586,82 7№ 371, № 372 від 22.04.2014 29.06.2014-07.07.2016 740 3 972,38 241,61 8№№ 403-407 від 05.05.2014, №№ 426-428 від 06.05.2014 12.07.2014-07.07.2016 727 17 323,50 1 035,14 9№ 441, № 442 від 12.05.2014 16.07.2014-07.07.2016 723 5 169,19 307,18 10№ 454, № 455 від 15.05.2014позивач нараховує: 23.07.2014-07.07.2016 (19.07.2014-07.07.2016 - за розрахунком суду) 716 12 082,33 711,04 11№ 461 від 16.05.2014, №№ 462-464 від 19.05.2014, № 470, № 476 від 20.05.2014 27.07.2014-07.07.2016 712 15 266,62 893,41 12№ 483 від 26.05.2014 02.08.2014-07.07.2016 706 3 791,33 220,00 13№ 507, № 508, № 510 від 03.06.2014 10.08.2014-07.07.2016 698 14 971,28 858,90 14№ 236, № 237 від 11.03.2014 13.08.2014-07.07.2016 695 11 518,44 657,97 15№ 541, № 542 від 12.06.2014 23.08.2014-07.07.2016 685 7 906,66 445,16 16№ 567 від 24.06.2014позивач нараховує: 06.09.2014-07.07.2016 (24.08.2014-07.07.2016 - за розрахунком суду) 671 3 244,93 178,96 17№ 648 від 18.07.2014 20.09.2014-07.07.2016 657 4 429,82 239,21 18№ 705 від 19.08.2014 21.10.2014-07.07.2016 626 5 275,09 271,41 19№ 735 від 01.09.2014; № 747 від 03.09.2014 12.11.2014-07.07.2016 604 14 488,33 719,26 20№ 188 від 25.02.2014, №№ 538-540, від 12.06.2014, № 562, № 563 від 23.06.2014, № 575 від 26.06.2014 02.12.2014-07.07.2016 584 35 639,72 1 710,71 21№№ 834-836 від 26.09.2014, № 839 від 29.09.2014; 07.12.2014-07.07.2016 579 25 932,81 1 234,12 22№ 1034 від 21.11.2014 03.02.2015-07.07.2016 521 7 030,32 301,05 23№ 1113 від 09.12.2014позивач нараховує: 14.02.2015-07.07.2016 (08.02.2015-07.07.2016 - за розрахунком суду) 510 1 267,20 53,12 24№№ 1108-1111 від 09.12.2014 14.02.2015-07.07.2016 510 27 512,35 1 153,26 25№ 31, № 32 від 19.01.2015позивач нараховує: 25.03.2015-07.07.2016 (21.03.2015-07.07.2016 - за розрахунком суду) 471 5 409,12 209,40 26№ 137 від 24.02.2015 27.04.2015-07.07.2016 438 5 205,78 187,41 27№ 131 від 23.02.2015 02.05.2015-07.07.2016 433 16 846,06 599,54 Всього 24 967,75 Враховуючи викладене, зважаючи на те, що у позовній заяві позивач просить суд стягнути три проценти річних в розмірі 25 049,68 грн, суд дійшов висновку про те, що вказана вимога є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в розмірі 24 967,75 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу за період з 30.04.2014 по 07.07.2016 (включно), наданий позивачем 21.09.2016, суд встановив, що він виконаний без порушень вимог чинного законодавства та умов договорів, укладених між сторонами, а розмір інфляційної складової боргу становить 276 185,95 грн. Водночас, суд зазначає, що заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем подана не була, а у позовній заяві вказана позовна вимога визначена ним у розмірі 278 253,48 грн, тому вимога позивача про стягнення інфляційної складової боргу підлягає частковому задоволенню в сумі 276 185,95 грн.

Щодо звернення частини позовних вимог до відповідача 2, як поручителя і солідарного боржника, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 додаткової угоди № 2, зокрема, передбачено, що сплата зобов'язань відповідача 1, які виникли за договором в якому відбувається зміна сторони, включаючи зобов'язання визначені п. 4 цієї угоди, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється: відповідачем 1 до їх повного виконання. При цьому відповідач 2 поручається за виконання відповідачем 1 визначених зобов'язань. В разі невиконання відповідачем 1 визначених зобов'язань відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 та 12.09.2016 позивача та відповідачів 1 і 2 було зобов'язано надати суду угоду, якою регулюється правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2, щодо поруки (п. 5 додаткової угоди № 2 від 24.03.2015), проте сторонами вказана вимога суду виконана не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на положення п. 5 додаткової угоди № 2, суд дійшов висновку про те, що сторонами була дотримана вимога укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання - поруки, у письмовій формі, проте не визначено, зокрема, термін її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 6-2662цс15 від 20.04.2016).

Судом встановлено, що з урахуванням положень п. 5.1 загальних умов поставки та надання послуг № 056631 і п. 4 договору про умови № 056623, строк виконання зобов'язання з оплати товару, переданого за видатковою накладною № 131 від 23.02.2015, настав пізніше, ніж для інших видаткових накладних, за якими позивач передав товар відповідачу 1, а саме 01.05.2015.

Відповідно, встановлений ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України, шести місячний строк для пред'явлення кредитором вимог до поручителя, що обраховується від дня настання строку виконання зобов'язання, за видатковою накладною № 131 від 23.02.2015 сплив 01.11.2015, а для інших видаткових накладних - раніше.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя .

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 6-2662цс15 від 20.04.2016).

Позивач документів, що підтверджують звернення у судовому порядку до відповідача 2, як поручителя, у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 свого зобов'язання з оплати товару, протягом встановленого ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України строку, суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що порука відповідача 2 перед позивачем за зобов'язаннями відповідача 1 на момент звернення позивача до суду припинилась, а відтак - позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу з відповідача 2, як солідарного боржника, задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача 1 покладається судовий збір у розмірі 11 233,47 грн.

Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Клеопатра Інтернешнл Трейдінг Компані» задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/13152/16 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» основного боргу в розмірі 145 450,54 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, буд. 61; ідентифікаційний код 33938302) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клеопатра Інтернешнл Трейдінг Компані» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17; ідентифікаційний код 36283420) основний борг у розмірі 447 743,89 грн (чотириста сорок сім тисяч сімсот сорок три грн 89 коп.); три проценти річних у розмірі 24 967,75 грн (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім грн 75 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 276 185,95 грн (двісті сімдесят шість тисяч сто вісімдесят п'ять грн 95 коп.); 11 233,47 грн (одинадцять тисяч двісті тридцять три грн 47 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 жовтня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань