Рішення

від 29.09.2016 по справі 910/14640/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016Справа №910/14640/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Україна"

до Приватного підприємства "Саліус"

про стягнення 227 912,46 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ширинос Є.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форс Україна" (далі -позивач/ТОВ "Форс Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Саліус" (далі -відповідач/ПрП"Саліус") про стягнення 227 912,46 грн., у тому числі: 211 676, 80 грн. - основна заборгованість, 5 651, 82 грн. - пеня, 10 583, 84 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1002/4/80 П від 10.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

У судовому засіданні 01.09.2016 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача: 171 676, 80 грн. - основної заборгованості, 5 651, 82 грн. - пені, 10 583, 84 грн. - штрафу, у зв'язку із частковим виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якому повідомив суд про часткове погашення відповідачем заборгованості, зокрема, останнім сплачено 105 838, 40 грн., відповідно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 105 838, 40 грн. - основного боргу, 5 651, 82 грн. - пені та 10 583, 84 грн. - штрафу.

Крім того, 28.09.2016 представник позивача подав клопотання про повернення частини сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та просив суд стягнути з відповідача подвійну вартість неоплаченої продукції відповідно до п. 8.4. договору, а також 5 651, 82 грн. - пені та 10 583, 84 грн. - штрафу.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подане заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням Приватного підприємства "Саліус" є: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 та від 01.09.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 11.08.2016 з відміткою: «за закінченням встановленого строку», при цьому, поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 01.09.2016 до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс Україна" (далі - продавець) та Приватним підприємством "Саліус" (далі - покупець) укладено договір поставки № 1002/4/80П, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність покупця друковану продукцію, а покупець - зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, приймати та оплачувати таку продукцію.

Продукція поставляється покупцеві окремими партіями відповідно до замовлень покупця, які визначають строк, місце поставки, асортимент (назву, автора, серію), кількість продукцію. Замовлення надається електронною поштою або по факсу. Прийняття замовлення підтверджується продавцем (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, продукція поставляється покупцю на склад за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, якщо інше місце розташування складу сторони не погодять у відповідній заявці.

Згідно п. 3.1. договору, при передачі продукції сторонами оформляються, відповідно до існуючих правил товарообігу видаткові накладні в двох примірниках. Продукція передається представнику покупця тільки при наявності належним чином оформленого оригіналу довіреності на представника та відповідним чином оформлених у 2-х примірниках видаткових накладних (наявність відповідних підписів, печаток). При систематичних поставках продукції за узгодженими на певний період параметрами, передача продукції може здійснюватися без довіреності за умови, що покупець за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства повідомив продавця про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати продукцію, завіряє на супровідних документах (видатковій накладній, акті тощо) свій підпис про одержання продукції.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що відпускна ціна одиниці продукції та загальна вартість партії продукції зазначається сторонами у відповідній накладній, що є невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору складається з суми вартості окремих партій продукції, що поставляється у відповідності до умов даного договору.

Умовами п. 5.2. договору, 100 % вартості партії продукції підлягає сплаті не пізніше 60 (шістдесяти) днів з моменту поставки відповідної партії продукції покупцеві.

У відповідності до п. 8.2. договору, у випадку порушення строків оплати партії продукції (п. 5.2. договору) покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору, у випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п. 5.2. договору) більше ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

У випадку, коли покупець прострочив строк оплати більше, ніж на 20 днів, продавець має право вимагати у покупця, окрім сплати пені і штрафу, оплати подвійної вартості неоплаченої продукції (п. 8.4. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 року (п. 12.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 115 838, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2627 від 23.03.2016 на суму 7 059, 84 грн., № 2628 від 23.03.2016 на суму 5 736, 06 грн., № 2629 від 23.03.2016 на суму 6 547, 74 грн., № 2630 від 23.03.2016 на суму 5 905, 32 грн., № 2631 від 23.03.2016 на суму 6 013, 02 грн., № 2632 від 23.03.2016 на суму 6 376, 68 грн., № 2633 від 23.03.2016 на суму 7 426, 62 грн., № 3167 від 01.04.2016 на суму 20 953, 68 грн., № 4284 від 27.04.2016 на суму 4 581, 84 грн., № 4285 від 27.04.2015 на суму 9 416, 52 грн., № 4286 від 27.04.2016 на суму 5 908, 80 грн., № 4287 від 27.04.2016 на суму 6 528, 78 грн., № 4288 від 27.04.2016 на суму 5 776, 68 грн., № 4289 від 27.04.2016 на суму 6 129, 96 грн., № 4290 від 27.04.2016 на суму 6 295, 08 грн., № 4465 від 04.05.2016 на суму 5 181, 78 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар у передбачені договором строки не розрахувався, внаслідок чого, відповідно до п. 8.4. договору позивач набув право вимоги подвійної вартості неоплаченої продукції у розмірі 105 838, 40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у передбачені договором строки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача подвійну вартість неоплаченої продукції у розмірі 105 838, 40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 651, 82 грн. - пені та 10 583, 84 грн. - штрафу у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 1002/4/80П від 10.02.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 115 838, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Однак, відповідач оплати поставленого товару вчасно та у повному обсязі не провів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.2. договору № 1002/4/80П від 10.02.2016, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 105 838, 40 грн., не пізніше 60 днів з моменту поставки відповідно партії продукції, тобто, за видатковими накладними: № 2627 від 23.03.2016, № 2628 від 23.03.2016, № 2629 від 23.03.2016, № 2630 від 23.03.2016, № 2631 від 23.03.2016, № 2632 від 23.03.2016, № 2633 від 23.03.2016, прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 23.05.2016, за видатковою накладною № 3167 від 01.04.2016 прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 01.06.2016, за видатковими накладними № 4284 від 27.04.2016, № 4285 від 27.04.2015, № 4286 від 27.04.2016, № 4287 від 27.04.2016, № 4288 від 27.04.2016, № 4289 від 27.04.2016, № 4290 від 27.04.2016 прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 27.06.2016 та за видатковою накладною № 4465 від 04.05.2016 прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 04.07.2016.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у передбачені договором строки, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 1002/4/80П від 10.02.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача подвійної вартості неоплаченої продукції у розмірі 105 838, 40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 651, 82 грн. - пені та 10 583, 84 грн. - штрафу у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Так, відповідно до п. 8.2. договору, у випадку порушення строків оплати партії продукції (п. 5.2. договору) покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 5 651, 82 грн. - пені, відповідно є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 583, 84 грн. - штрафу у розмірі 10 % від суми простроченого платежу, суд відзначає таке.

Так, згідно п. 8.3. договору, у випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п. 5.2. договору) більше ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

При цьому, п. 8.4. договору передбачено, що у випадку, коли покупець прострочив строк оплати більше, ніж на 20 днів, продавець має право вимагати у покупця, окрім сплати пені і штрафу, оплати подвійної вартості неоплаченої продукції.

Враховуючи те, що відповідач прострочив строки оплати поставленої продукції більше, ніж на 20 днів та судом визнано обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення подвійної вартості неоплаченої продукції у розмірі 105 838, 40 грн., що відповідно виключає одночасне стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми простроченого платежу, оскільки подвійне стягнення штрафів за одне й те саме порушення суперечить ст. 61 Конституції України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 1 587, 59 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 831, 11 грн., однак сплатив - 3 418, 70 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Таким чином, приймаючи до уваги клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Україна"про повернення частини судового збору, суд вважає за необхідне, повернути суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 587, 59 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Україна".

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Саліус" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 71, ідентифікаційний код - 36100468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Україна" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, ідентифікаційний код - 39512122) 105 838 (сто п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім ) грн. 40 коп. - подвійної вартості неоплаченої продукції, 5 651 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн. 82 коп. - пені та 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн. 35 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Україна" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, ідентифікаційний код - 39512122) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 587 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) грн. 59 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.