Рішення

від 26.09.2016 по справі 912/1990/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 рокуСправа № 912/1990/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів Т.В. Макаренко - головуючого, судді Колодій С.Б., судді Тимошевської В.В., розглянувши матеріали справи №912/1990/16

за позовом Фермерського господарства "Ольхова Дмитра Сергійовича"

до Кіровоградської районної державної адміністрації

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Грузьківської сільської ради та Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області

про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання права постійного користування земельними ділянками

Представники учасників судового процесу:

від позивача - Назаренко Ю.В. , довіреність № 1 від 09.02.16 ;

від відповідача - Швець О.О. , довіреність № 01-32/43/1 від 30.05.16 ;

від 3-ї особи - ОСОБА_7 , довіреність № 9-28-99.5-122/15-16 від 13.01.16 ;

від 3-ї особи - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

Фермерське господарство "Ольхова Дмитра Сергійовича" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № б/н (вх. № 1990/16 від 19.05.16), в якій просить:

- визнати недійсним та скасувати Розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 570-р від 19.09.2007 року;

- визнати за Фермерським господарством "Ольхова Дмитра Сергійовича" право постійного користування земельними ділянками площею 18,60 га та 31,40 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія НОМЕР_1 виданого 31 травня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205 на підставі Рішення тринадцятої сесії Кіровоградської районної ради від 19 грудня 2000 року № 332.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем при прийняті оспорюваного рішення порушено права позивача на землю та норми ст.ст. 15,16,21,392,396 ЦК України та ст.ст. 116, 118, 141, 151 ЗК України.

Ухвалою господарського суду від 19.05.16 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 02.06.16 о 15:00 год, на підставі норм статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі Грузьківську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в учасників судового процесу витребувано необхідні для розгляду справи документи.

Колегією суддів у складі головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Колодій С.Б., Шевчук О.Б. ухвалою від 27.07.16 відкладено розгляд справи № 912/1990/16 до 30.08.16 на 16:00 год. Однак, в зв'язку з перебуванням судді Шевчук О.Б., яка є учасником колегії з розгляду справи № 912/1990/16, у день її розгляду у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 02.08.16 № 231 у період з 16.08.16 по 19.09.16, призначено автоматизований розподіл даної справи, за результатами, якого автоматизованою системою призначена судова колегія у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя Макаренко Т.В., судді Колодій С.Б. та Тимошевська В.В.

Ухвалою від 30.08.16 справу № 912/1990/16 прийнято до свого провадження колегією у складі: головуючий суддя - Макаренко Т.В., судді Колодій С.Б. та Тимошевська В.В.

Відповідач у відзиві № 01-22/143/1 від 30.05.16 зазначив, що позов не визнає та просить суд ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування на підставі їх заяв.

Вважає безпідставним твердження позивача про те, що спірне розпорядження приймалось головою райдержадміністрації без відома голови та членів фермерського господарства "Ольхова Сергія Дмитровича". Те, що розпорядження голови райдержадміністрації від 233.02.2005 року № 72-р та від 19.09.2007 року № 570-р приймались на підставі заяв підтверджують констатуючі частини розпоряджень, пояснювальні записки до проектів розпоряджень та довідка про погодження проекту землеустрою, в яких зазначено підставу - подані заяви. Самі заяви в районній державній адміністрації не збереглись у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання (акти № 1 від 31.01.2014р. та № 2 від 24.06.2011 про вилучення для знищення справ (документів), що не віднесені до Національного архівного фонду).

Доказом того, що позивач знав про прийняття спірного розпорядження є те, що проект землеустрою, що затверджувався даним розпорядженням, розроблявся за ініціативою позивача та за його кошти на підставі договору, укладеного між ним та відповідною проектною землевпорядною організацією. Районна державна адміністрація за власною ініціативою не передає у власність або у користування земельні ділянки та не виступає замовником землевпорядної документації при передачі у власність або в користування земельних ділянок.

У зв'язку з вищенаведеним, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Звертає увагу суду, що позивач у своєму позові не наводить висновку, у чому саме полягає порушення законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, тому відповідач не погоджується з доводами позивача щодо його незаконності.

Ухвалою від 02.06.16 розгляд справи відкладено до 14.07.16, залучено до участі у справі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

14.06.16 на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_9 за своїм змістом є ідентичними. В них зазначено, що про існування оскаржуваного Розпорядження ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_9 не знали, рішення щодо паювання земель фермерського господарства не приймали, актів на право власності на землю не отримували, позовні вимоги підтримують, та просять розглядати справу без їх участі.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 також зазначено про підтримку позовних вимог, та окрім цього додано, що після смерті голови фермерського господарства ОСОБА_8 на зборах було вирішено залишити земельну ділянку площею 50 га сину ОСОБА_3. На виконання цього рішення всі члени фермерського господарства, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за власним бажанням вийшли зі складу членів фермерського господарства "Ольхова Сергія Дмитровича".

Грузьківською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області також подано письмові пояснення № 303 від 02.06.16, в яких зазначено, що ФГ "Ольхова Дмитра Сергійовича" використовує земельну ділянку площею 50 га на території Грузьківської сільської ради. Використання земельної ділянки здійснюється на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія НОМЕР_1 виданого 31 травня 2001 року. Земельний податок сплачується вчасно та в повному обсязі. Даних про передачу цієї земельної ділянки іншим особам до сільської ради не надходило. Обставини, вказані у позові відповідають дійсності і підстав у запереченні проти позову з боку сільської ради не існує.

11.07.16 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 02.05.16 подано витребувані документи.

Представником Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області у судовому засіданні 14.07.16 подано письмові пояснення, в яких зазначено наступне. Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданий 31 травня 2001 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 205, виданий ОСОБА_8 для створення фермерського господарства. Відомості про припинення права користування на підставі зазначеного акта на право постійного користування в Управлінні відсутні. Управління також не володіє інформацією про прийняття будь-яких рішень Кіровоградською РДА щодо вилучення зазначеної земельної ділянки з користування ФГ "Ольхова Сергія Дмитровича".

Реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 була здійснена відповідно до норм чинного законодавства на підставі розробленого і наданого для реєстрації земельних ділянок проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність голові ФГ "Ольхова Сергія Дмитровича" для ведення фермерського господарства та членам ФГ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель постійного користування ФГ та земель запасу на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Даний проект землеустрою був затверджений Кіровоградською РДА, але із заявами про видачу правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки, члени СФГ, що зазначені в проекті землеустрою, не зверталися.

Позовні вимоги Управління не підтримує.

У судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені в позовні заяві підтримав повністю, представник відповідача не визнав; представник 3-ї особи наголосив на безпідставності позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

В СТ А Н О В И В :

Рішенням Кіровоградської районної ради № 101 від 06.03.1992 року (а.с.13) громадянину ОСОБА_8 було надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку площею 41,4 га (в т.ч. ріллі 37,5 га, пасовищ 3.1 га, рівчаків 0,8га) на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району для ведення селянського (фермерського) господарства.

Пунктом 4 вказаного розпорядження зобов'язано райвиконком зареєструвати селянське (фермерське) господарство ОСОБА_8

Рішенням Кіровоградської районної ради №152 від 07.04.1992 р. (а.с.14) зареєстровано фермерське (селянське) господарство гр. ОСОБА_8 за адресою: с. Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області.

Рішенням Аджамської сільської ради № 468 від 08.08.1992 року (а.с.15) гр. ОСОБА_8 було надано ще одну земельну ділянку в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства площею 12,5 га орної землі із землеволодінь колгоспу "Аджамський" виділених в землі запасу Кіровоградській районній раді народних депутатів.

Селянське (фермерське) господарство "Ольхова Сергія Дмитровича" використовувало вказані вище земельні ділянки за призначенням до жовтня 1997 року.

Рішенням Кіровоградської районної ради № 189 від 26.10.1997 року, прийнятим на підставі заяви голови СФГ "Ольхова С.Д.", вказані земельні ділянки було вилучено з користування фермерського господарства та надано в замін вилучених іншу земельну ділянку на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району.

Рішенням Кіровоградської районної ради № 19 від 26.05.1998 року була надана земельна ділянка площею 50 га на території Грузьківської сільської ради та зобов'язано ОСОБА_8 перереєструвати селянське фермерське господарство. На земельну ділянку було видано акт на право постійного користування № 109 від 16.10.1998 року.

Селянське фермерське господарство "Ольхова Сергія Дмитровича" було перереєстровано 26.05.1998 року про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 19.

Рішенням Кіровоградської районної ради № 276 від 18.07.2000 року та № 332 від 19.12.2000 року було змінено конфігурацію та місце розташування земельної ділянки та видано Державний акт на право постійного користування Серія НОМЕР_1 виданий 31.05.2001 року та зареєстрований за № 205 ОСОБА_8 для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі Рішення № 1 СФГ "Ольхова С.Д." від 01.12.2004 року на виконання ЗУ "Про фермерське господарство" змінено назву на ФГ "Ольхова Сергія Дмитровича". Зміни до установчих документів було зареєстровано 22.12.2004 року про що державним реєстратором було зроблено відповідний запис під № 14291050001000108.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, у зв'язку зі смертю голови фермерського господарства та деяких осіб із членів господарства у 2013 році на підставі рішення зборів членів фермерського господарства (протокол № 1 від 11.10.2013 року) було затверджено зміни до Статуту та обрано голову фермерського господарства. Також змінено назву господарства на ФГ "Ольхова Дмитра Сергійовича". Вказані зміни було зареєстровано 15.10.2013 року.

Також позивач зазначає, що наявність земельної ділянка площею 50 га, яка надавалась ОСОБА_8 для ведення селянського (фермерського) господарства , про що свідчить наданий до матеріалів справи Державний акт на право постійного користування Серія НОМЕР_1 виданий 31.05.2001 року та зареєстрований за № 205 та її використання саме фермерським господарством кожний рік підтверджувалось з боку органу державної виконавчої влади уповноваженим державою здійснювати облік земель на території Кіровоградського району. Відділом Держкомзему Кіровоградського району практично кожен рік надавались відповідні довідки "Про використання земель" (довідки від 30.01.2009р., від 23.03.2010р., від 05.12.2013р., від 17.02.2015р.).

Наявність зареєстрованої земельної ділянки підтверджується також листом № 765 від 21.09.2012р.

Сплату фермерським господарством "Ольхова Дмитра Сергійовича" плати за землю, що перебуває у постійному користуванні господарства відповідно до отриманого акта на право постійного користування позивач підтверджує поданими до матеріалів справи копіями податкових декларацій за 2012-2016 роки та квитанціями про сплату.

Позивач також зазначає, що правовстановлюючі документи на право постійного користування спірною земельною ділянкою ФГ "Ольхова Д.С." не переоформило з урахуванням того, що це не є його обов'язком, а дією, що вчиняється добровільно і на власний розсуд в силу рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п.6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення".

Зазначає, що не обов'язковість переоформлення документів на право постійного користування землею після смерті особи якій цей документ було видано підтверджується зі змісту Постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2016 року у справі № 907/649/16 та від19.01.2016р. у справі № 905/6788/13.

Наголошує, що ФГ «Ольхова Дмитра Сергійовича» (код 22217929) було створено в 1992 році та на сьогоднішній день користується земельною ділянкою наданою для створення цього господарства на підставі виданого Державного акту на право постійного користування.

Із введенням в дію ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та створення єдиної геопросторової системи бази даних про земельні ділянки та права на них, на органи Державної виконавчої влади та на землекористувачів було покладено додаткові обов'язки щодо приведення у відповідність до норм цього Закону відомостей про земельні ділянки сформовані та надані у власність/користування особами до 2013 року.

У відповідності до норм Закону в п. 2,4 Перехідних та прикінцевих положень до ЗУ «Про державний земельний кадастр» - земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Виходячи з вказаних вище норм Закону та зважаючи на те, що управлінням Держгеокадастру в Кіровоградському районі Кіровоградської області кожного року, починаючи з 2013 року, позивачу надавалась інформація стосовно земельної ділянки, позивач був впевнений у тому, що відомості про земельну ділянку було перенесено до нової кадастрової бази даних в автоматичному режимі.

На черговий запит позивача щодо надання довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2016 року, необхідної для подання податкової звітності та сплати земельного податку, управлінням Держгеокадастру в Кіровоградському районі повідомлено позивача про те, що такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не існує.

Скориставшись перехідними положеннями до ЗУ «Про державний земельний кадастр», в яких зазначено, що «У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності)», позивач замовив у відповідній землевпорядній організації технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки.

Позивач стверджує, що відповідно до кадастрових планів в користуванні фермерського господарства знаходиться дві земельні ділянки: площею 31,4072 га та 17,8233 га.

Технічну документацію позивач здав державному кадастровому реєстратору з метою внесення відомостей про зареєстровані у 2000 році земельні ділянки до нової кадастрової бази даних.

Державним кадастровим реєстратором Гордієнко І.М. 30.03.2016 року було прийнято два рішення (рішення № РВ-3500123802016 та № РВ-3500123772016) про відмову ФГ "Ольхова Д.С." у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані рішення Державного кадастрового реєстратора позивачем не оскаржувались.

Позивач зазначає, що із вказаних рішень йому стало відомо про те, що Кіровоградською районною державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 570-р від 19.09.2007 року згідно з яким земельна ділянка фермерського господарства була надана у власність членам фермерського господарства, а її частина передана фермерському господарству на умовах оренди.

Стверджує, що про наявність оскаржуваного ним розпорядження голови Кіровоградської РДА позивач дізнався тільки в березні 2016 року після відмови у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Позивач вважає, що вказане розпорядження є таким, що порушує право фермерського господарства на землю, та таким, що прийняте всупереч нормам Закону, зокрема ст. 116,118,141,151 ЗК України.

Зазначає, що відповідно до норм передбачених ст.ст. 116,141,151 ЗК України в редакції станом на 19.09.2007- надання у власність або у користування земельних ділянок фізичним або юридичним особам із земель, що знаходяться у постійному користуванні відбувається тільки після вилучення цих земель із користування попереднього землекористувача.

Припинення права користування попереднім землекористувачем можливе тільки на підставі добровільної відмови землекористувача оформленої відповідним чином шляхом прийняття власником або уповноваженим органом відповідного рішення про вилучення земельної ділянки з користування та зарахування її до земель запасу.

Позивач стверджує, що ФГ «Ольхова С.Д.» не зверталось до Кіровоградської РДА з відповідним клопотанням та не відмовлялось від земельної ділянки. Відсутність такої заяви унеможливлює прийняття Кіровоградською РДА Розпорядження «Про вилучення земельної ділянки». За даними вказаними в поземельній книзі за ФГ «Ольхова С.Д.» рахується вказана земельна ділянка.

Зазначає, що факти щодо відсутності будь-якого рішення щодо вилучення з користування фермерського господарства земельної ділянки, та не отримання членами господарства державних актів на землю із земель фермерського господарства підтверджується відповіддю на запит з управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі від 11.05.2016р. № 32-28-99.2-2415/15-16.

Стверджує, що жодна фізична особа, перелічена у цьому розпорядженні, та й сам позивач, не зверталися з клопотаннями та заявами про надання у власність чи в оренду земельних ділянок із земель фермерського господарства «Ольхова С.Д.».

Посилаючись на норми ст.15,16,21,396,392 ЦК України, ст. 152 ЗК України, 116,118,141,151 ЗК України в редакції від 01.09.2007р., позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати Розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 570-р від 19.09.2007 року;

- визнати за Фермерським господарством "Ольхова Дмитра Сергійовича" право постійного користування земельними ділянками площею 18,60 га та 31,40 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія НОМЕР_1 виданого 31 травня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205 на підставі Рішення тринадцятої сесії Кіровоградської районної ради від 19 грудня 2000 року № 332.

Господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, самостійно обравши відповідний спосіб захисту.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р., відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів покладалось на місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до норм ст. 13 цього ж Закону членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі і споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до статті 4 цього Закону, головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа, який представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону; голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Відповідно до норм статті 12 ЗУ "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що до складу майна фермерського господарства можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права , грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

За приписами ст. 20 цього Закону порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та Законом.

01.01.2002р. набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2726-III, згідно якого землі фермерських господарств можуть належати їм, як юридичним особам, на приватній власності або використовуватися ними на умовах оренди. Пункт 6 Перехідних Положень цього Кодексу зобов'язував юридичних осіб, які мають у користуванні земельні ділянки, переоформити право власності або право оренди на них.

Проте, як правомірно зазначає позивач у своїй позовній заяві, положення пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005р.

Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України (в редакції 2005 року) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації подають заяву до відповідної районної державної адміністрації за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд місцевої державної адміністрації. Районна державна адміністрація у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. Відповідно до статті 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влад шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В статті 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затв. Постановою КМУ від 26.05.2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення районної державної адміністрації та укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки.

Відповідач стверджує, що відповідно до вказаних норм та на підставі поданих заяв головою Кіровоградської районної державної адміністрації відповідно було прийнято розпорядження від 23.02.2005 року № 72-р, яким надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі голові фермерського господарства ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства, членам фермерського господарства - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства ОСОБА_8 на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

На підставі зазначеного розпорядження та у відповідності до вимог Закону України «Про землеустрій» гр. ОСОБА_8 було замовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який після виготовлення та погодження всіма необхідними службами було затверджено розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 19.09.2007 року № 570-р на підставі поданої заяви.

Відповідач заперечує доводи позивача про те, що спірне розпорядження приймалось головою РДВ без відома голови та членів фермерського господарства «Ольхова С.Д.». Зазначає, що доказом того, що розпорядження голови райдержадміністрації № 72-р від 23.02.2005 року та № 570-рвід 19.09.2007р. приймались на підставі поданих заяв підтверджують констатуючі частини розпоряджень, пояснювальні записки до проектів розпоряджень та довідка про погодження проекту землеустрою, в яких зазначено підставу - подані заяви.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України (3 роки).

Проте, до матеріалів справи вказані заяви відповідач не подав та пояснив господарському суду, що вказані заяви в районній державній адміністрації не збереглись у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання (акти № 1 від 31.01.2014р. та № 2 від 24.06.2011р. про вилучення для знищення справ (документів), що не віднесені до Національного архівного фонду).

Не подано до матеріалів справи на вимогу суду і доказів доведення до відома позивача відомостей щодо самого факту прийняття оспорюваного розпорядження та його змісту.

В ході розгляду спору знайшли своє підтвердження доводи відповідача, що позивачу було відомо про прийняття відповідачем спірного розпорядження, оскільки проект землеустрою, що затверджувався даним розпорядженням, розроблявся за ініціативою позивача та за його кошти на підставі договору, укладеного між ним та відповідною проектною землевпорядною організацією.

Так, листом № 01/18/597 від 16.09.2016 року державне підприємство «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомив господарський суд про те, що 16.12.2005року між Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Виконавець) та ФГ «Ольхова Сергія Дмитровича», в особі ОСОБА_8 , (далі - Замовник) був укладений договір № 15319 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за яким виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель постійного користування ФГ «Ольхова Сергія Дмитровича» у розмірі земельної частки (паю) на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Виготовлений проект землеустрою був переданий Замовнику для погодження. На сьогодні в архіві Державного підприємства «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» примірник виготовленого проекту відсутній.

Господарський суд враховує, що статтею 122 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, відповідно до ч. 3 наведеної статті районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). З урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як стверджує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями за 2012-2016 роки та квитанціями про сплату, на даний час він продовжує користуватися земельними ділянками площею 31,4072 га та 17,8233 га.

При цьому зазначені в оспорюваному розпорядженні фізичні особи не отримували документів які посвідчують право власності та не реєстрували своє право у державному реєстрі земель. Фермерське господарство також не укладало договір оренди на земельну ділянку площею 23.0 га ріллі та на 1,0518 га господарських дворів.

Як вбачається з копії листа Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області від 11.05.2016р. № 32-28-99.2-2415/15-16, надісланий представнику позивача, Державний акт на право постійного користування землею Серія НОМЕР_1 виданий 31 травня 2001 року та зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 205 виданий ОСОБА_8 для створення фермерського господарства. Відомості про припинення права користування на підставі зазначеного акта на право постійного користування в управлінні відсутні. Управління також не володіє інформацією про прийняття будь-яких інших рішень Кіровоградською районною Державною адміністрацією щодо вилучення зазначеної земельної ділянки з користування ФГ «Ольхова Сергія Дмитровича».

В архіві управління є копія Розпорядження Кіровоградської районної Державної адміністрації № 570-р від 19.09.2007р. Технічна документація щодо видачі документів які посвідчують право власності особам зазначеним в розпорядженні в управлінні відсутня і можливо знаходиться у її замовника.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_3; НОМЕР_2 було перенесено до державного земельного кадастру в автоматичному порядку у відповідності до норм Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до вказаної інформації зазначені у розпорядженні фізичні особи не отримували документів які посвідчують право власності та не реєстрували своє право у державному реєстрі земель.

Аналогічні пояснення щодо реєстрації земельних ділянок Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області надано і господарському суду в поясненнях від 14.07.2016 року.

3-ті особи у своїх письмових поясненях зазначили, що про існування оскаржуваного Розпорядження не знали, рішення щодо паювання земель фермерського господарства не приймали, актів на право власності на землю не отримували.

На вищезазначені земельні ділянки Управлінням подано до матеріалів справи копії Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 156-161), з яких вбачається, що за громадянами ОСОБА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_2 19.09.2007р. зареєстровано земельні ділянки площею відповідно 4,5046, 4.5042, 4.5004, 4.5004, 4.5003, 4.5006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на праві приватної власності на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. У розділі «документ, який є підставою для виникнення права» зазначено: Рішення органу виконавчої влади розпорядження Кіровоградської РДА 19.09.2007р. №570-р.

Кіровоградська районна державна нотаріальна контора в своєму листі № 567/01-09 від 01.09.2016 на вимогу ухвали суду повідомила, що із завою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 50,0 га на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, видану на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія НОМЕР_1, виданого 31 травня 2001 року, до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори спадкоємці не зверталися.

Розглядаючи даний спір господарський суд також враховує, що за статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»;

г) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Зазначена норма жодним чином не обмежує та не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами на законних підставах.

Право постійного користування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, згідно ст 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як встановлено господарським судом , позивач не звертався до відповідача із заявою про припинення права користування земельною ділянкою за державним актом Серія НОМЕР_1 виданого 31 травня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205 на підставі Рішення тринадцятої сесії Кіровоградської районної ради від 19 грудня 2000 року № 332. В матеріалах справи докази такого звернення відсутні, як відсутні належні докази вилучення даної земельної ділянки із постійного користування фермерського господарства, а отже припинення права постійного користування землею у визначеному чинним законодавством порядку не здійснювалось.

Разом з тим, чинне законодавство не визначає механізму припинення права постійного користування фермерського господарства у разі реалізації його членами права, визначеного ч. 2 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство».

За доводами позивача, хоча із постійного користування фермерського господарства земельні ділянки, які оспорюваним розпорядженням були надані іншим членам фермерського господарства у власність, не вилучались, таке право припиняється як наслідок передачі ділянки у приватну власність.

Господарський суд вважає, що прийняття оспорюваного розпорядження автоматично не припиняє право постійного користування фермерського господарства "Ольхова Дмитра Сергійовича" земельними ділянками загальною площею 18,60 га та 31,40 га ріллі.

Таким чином, передача в оренду земельних ділянок загальною площею 18,60 га та 31,40 га, право постійного користування позивача на яку не припинено, суперечить вимогам чинного, на час прийняття спірного розпорядження, законодавства та порушує права позивача, з метою захисту якого позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, таки й акт визнається недійсним.

Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законом України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Отже, господарським судом встановлено, що розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 570-р від 19.09.2007 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акта визначення збитків, передачу земельних ділянок у власність та в оренду" не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права позивача а тому підлягає скасуванню.

Разом з тим господарський суд враховує, що відповідач у відзиві посилається на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності відповідач вказує на те, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, стверджує відповідач, про порушення свого права голова фермерського господарства "Ольхова Дмитра Сергійовича" дізнався 19.09.2007 р., коли розпорядженням було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків, передачу земельних ділянок у власність та в оренду, а, отже, позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 Цивільного кодексу України, абзац 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Господарським судом встановлено, що оспорюване позивачем розпорядження, прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Водночас господарський суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, визначений нормами статті 257 Цивільного кодексу України, оскільки наявні в матеріалах справи докази, а саме: лист державного підприємства «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 01/18/597 від 16.09.2016 року свідчить, що позивач про існування свого порушеного права знав ще з моменту прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження - 19.09.2007 року. Оскільки саме на підставі договору, який було укладено між Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Виконавець) та ФГ «Ольхова Сергія Дмитровича», в особі ОСОБА_8 , (далі - Замовник) за № 15319 було виготовлено проект землеустрою та передано Замовнику для погодження.

Відповідно до норм ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищенаведене та заяву відповідача про сплив позовної давності, зроблену у відзиві на позов, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, передбачений нормами ст. 257 ЦК України.

З огляду на відмову позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування Розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 570-р від 19.09.2007 року, у господарського суду відсутні підстави і для задоволення вимог позивача про визнання за Фермерським господарством "Ольхова Дмитра Сергійовича" права постійного користування земельними ділянками площею 18,60 га та 31,40 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія НОМЕР_1 виданого 31 травня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205 на підставі Рішення тринадцятої сесії Кіровоградської районної ради від 19 грудня 2000 року № 332.

Крім того, позивачем не зазначено у позовній заяві, які саме докази свідчать про порушення його прав у цій частині позовних вимог та ким саме вони порушуються та не надано відповідних доказів у розумінні норм ст.ст. 33,34 ГПК України на підтвердження своїх вимог.

За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до норм ст. 44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИ Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області

Повне рішення складено 03.10.16.

Головуючий суддя Т. В. Макаренко

Суддя С.Б. Колодій

Суддя В.В. Тимошевська