Рішення

від 27.09.2016 по справі 921/461/16-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2016 р.Справа № 921/461/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Цимбалюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (підприємця) ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрий сад", м. Чортків вул. Залізнична, 87 Тернопільської області

про стягнення боргу в сумі 597 893,14 грн.

За участі представників:

Позивача: не прибув;

Відповідача: не прибув;

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (підприємець) ОСОБА_1, м. Кременець подав до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрий сад", м. Чортків Тернопільської області заборгованість в загальній сумі 597 893,14 грн., з яких: 160 000,00 грн. основного боргу; інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 243 216,33 грн.; пені в розмірі 130 407,13 сумі грн.; 23 997,03 грн. - 3% річних, відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір №10-05/13 купівлі-продажу посадкового матеріалу від 10 травня 2013 року; Накладну № 128 від 23 жовтня 2013 року на суму 40 000,00 грн.; Накладну №147 від 29 жовтня 2013 року на суму 40 000,00 грн.; Накладну №178 від 03 листопада 2013 року на суму 40 000,00 грн.; Накладну №197 від 07 листопада 2013 року на суму 40 000,00 грн.; Розрахунок суми заборгованості та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 509, 525, 526, 625, 629 ЦК України; ст. 173,193 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 03 серпня 2016 року прийнято позовні матеріали до розгляду, порушено провадження у справі №921/461/16-г/10 та призначено судове засідання за участю представників сторін о 14 годині 30 хвилин 23 серпня 2016 року.

Ухвала господарського суду про призначення судового засідання була направлена сторонам по справі за адресами, вказаними у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У разі якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (абз. 3 п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, із змінами і доповненнями внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №3, від 17.10 2012 р. №10, від 16.01.2013 р. №2, від 16.01.2013 р. №3)

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (п. 11 Інформаційного листа ВГС України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа ВГС України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»).

Ухвала суду від 03.08.2016 року про порушення провадження у справі та ухвали суду від 23.08.2016 року та від 06.09.2016 року про перенесення розгляду справи надіслані судом на адресу відповідача м. Чортків, вул. Залізнична, 87 Тернопільської області повернулись у із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання ".

З огляду на наведене, ухвали суду були надіслані судом на адресу відповідача зазначену в ЄДР.

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

Ухвалою суду від 06 вересня 2016 року розгляд справи відкладено до 14 год. 15 хв. 27 вересня 2016 року.

Представники сторін у судове засідання 27 вересня 2016 року не прибули.

Ст. 4-2 ГПК України передбачає що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В силу приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, у зв'язку із неявкою відповідача; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 27 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Позивач ОСОБА_1, житель м. Кременець Тернопільської області є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (підприємцем), який зареєстрований Кременецькою райдержадмінстрацією 14 жовтня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (підприємець) ОСОБА_1 визначив предметом позову стягнення з відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрий сад", м. Чортків Тернопільської області боргу в сумі 597 893,14 грн.

Вказавши відповідачем у справі сільськогосподарський виробничий кооператив "Добрий сад", м. Чортків підприємець ОСОБА_1 вважає, що вказана юридична особа порушила його права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У судовому засіданні встановлено, що 10 травня 2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Добрий сад", м. Чортків в особі голови кооперативу ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту (Покупець) було укладено Договір №10-05/13 купівлі-продажу посадкового матеріалу, згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Продавець бере на себе зобов'язання продати в 2013 році Покупцю 40 000.00 штук саджанців чорної смородини загальною вартістю 160 000,00 (сто шістдесят тисяч) грн.., яка зазначена у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити за нього розрахунки у термін, розмірі та порядку, передбаченому цим Договором (п. 1.1. договору).

Згідно п. 4.1. Договору оплата вартості товару проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у наступному порядку: до 30.05.2013 року Покупець сплачує Продавцю завдаток в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч), які продавець використовує для організації вирощування саджанців чорної смородини, передбачених п. 1.1. цього Договору; до 30.04.2014 року Покупець сплачує Продавцю 140 000,00 грн (сто сорок тисяч грн.).

Факт отримання Покупцем товару оформляється відповідними накладними та Актами приймання - передачі товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором; усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним , регламентуються нормами чинного законодавства України (п. 8.7. Договору).

Правомірність укладеного договору №10-05/13 купівлі-продажу посадкового матеріалу від 10.05. 2013 року сторонами не оспорювалося.

Матеріалами справи доведено, що на виконання умов Договору №10-05/13 від 10.05.2013 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (підприємець) ОСОБА_1, м. Кременець поставив сільськогосподарському виробничому кооперативу "Добрий сад", м. Чортків товар на загальну суму 160 000,00 грн., що підтверджується Накладною №128 від 23 жовтня 2013 року на суму 40 000,00 грн ; Накладною №147 від 29 жовтня 2013 року на суму 40 000,00 грн.; Накладною №178 від 03 листопада 2013 року на суму 40 000,00 грн.; Накладною №197 від 07 листопада 2013 року на суму 40 000,00 грн.

Загальна вартість отриманого сільськогосподарським виробничим кооперативом "Добрий сад", м. Чортків від підприємця ОСОБА_1 товару (посадкового матеріалу чорної смородини) становить 160 000,00 грн.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

У поданій позовній заяві ФОП ОСОБА_1, м. Кременець вказує, що він виконав свої зобов'язання згідно Договору купівлі-продажу посадкового матеріалу №10-05/13 від 10.05.2013р., однак СГВК "Добрий сад" своїх зобов'язань згідно даного договору не виконало, оплату за отриманий товар в сумі 160 000,00 грн. не провело, що в силу ст. ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим.

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1, м. Кременець визначило предметом позову стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрий сад", м. Чортків боргу саме в сумі 160 000,00 грн.

Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати , що становить 243 216,33 грн. відповідно до представленого розрахунку.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань відповідно до п. 4.1, 4.2. Договору, а саме: періоду виникнення боргу, суд задовольняє 123 740,00 грн. - інфляційних нарахувань; в решті суми - слід відмовити.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 31.05.2013-30.04.2014 20 000 1,067 1 340,00 21 340,00 01.05.2014-30.06.2016 160 000 1,765 122 400,00 282 400,00

Відповідно до поданого розрахунку ФОП ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що складає 24 346,96 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних та здійснивши перерахунок відповідно до п. 4.1, 4.2. Договору, а саме: періоду виникнення боргу, суд задовольняє 10 966,02 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 20 000 31.05.2013-30.04.2014 335 3% 550,68 160 000 01.05.2014-30.06.2016 792 3% 10 415,34

Окрім того, згідно пункту 5.5. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем терміну оплати Товару, зазначеного в п. 4.1 даного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 170 329,85 грн. відповідно до розрахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. (із змінами та доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6, від 16 грудня 2015 року № 2) "Про деякі питання практики застосування законодавства ппро відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як 8 установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені відповідно до п. 4.1., 4.2 Договору, суд задовольняє частково пеню в розмірі 19 262,47 грн., в решті суми - відмовити.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 20 000 31.05.13-09.06.13 10 7,5000% 0,041% 82,19 20 000 10.06.13-12.08.13 64 7,0000% 0,038% 490,96 20 000 13.08.13-28.11.13 108 6,5000% 0,036% 769,32 160 000 01.05.14-16.07.14 77 9,5000% 0,052% 6 413,15 160 000 17.07.14-29.10.14 105 12,5000% 0,068% 11 506,85

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки, до виникнення спору призвели неправомірні дії Відповідача (СВК "Добрий сад"), суд прийшов до висновку, що відшкодування судового збору, згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" (в редакції від 10.07.2014 року), покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, ст. ст. 20, 193, 202, 232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 546, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрий сад", м. Чортків, вул. Залізнична, 87 Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37512644 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (підприємця) ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 160 000.00 грн. боргу; 19 262,47 грн. пені; 10 966,02 грн. - 3% річних; 123 740,00 грн. інфляційних втрат; 4 714,99 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.В решті позову - відмовити.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Повне рішення складене та підписане 29 вересня 2016 року.

Суддя М.Є. Півторак