Постанова

від 28.09.2016 по справі 911/1052/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 911/1052/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Дрозда О.В.

представників:

від позивача: Карпухін Я.В. - дов. від 18.01.2016 № б/н

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон»

на рішення господарського суду Київської області

від 13.06.2016 р.

у справі № 911/1052/16 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Логістичний центр «Еталон»

до Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»

про встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2016 позов задоволено частково.

Встановлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» земельний сервітут щодо земельної ділянки площею 7,520 га, кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028, що знаходиться по вулиці Броварська, у селі Проліски, Бориспільського району, Київської області та належить Приватному акціонерному товариству «Бориспільський автозавод» на наступних умовах:

Сторона 1: Приватне акціонерне товариство «Бориспільський автозавод» в особі Голови Правління Желевського Сергія Михайловича, що діє на підставі Статуту, надалі за текстом «Власник».

Сторона 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон», в особі директора Бутка Володимира Івановича, що діє на підставі Статуту, надалі за текстом - «Землекористувач», разом надалі за текстом - «Сторони», уклали даний Договір про наступне:

1) За даним договором Власник надає Землекористувачу право на обмежене користування частиною належною йому земельної ділянки (надалі за текстом - «земельний сервітут») площею 7,52 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, кадастровий номер 3220888000:03:004:0028, надалі за текстом - «Земельна ділянка», на умовах, визначених даним договором (згідно кадастрового плану частини земельної ділянки площею 0,4429 га. щодо якої встановлений сервітут від земельної ділянки площею 7,52 га, що є невід'ємнім додатком до цього договору), а саме у точках переходу позначених на кадастровому плані земельної ділянки відповідача кадастровими координатами (від точки «А» за годинниковою стрілкою: 20,00, 48,00, 16,31, 19,74, 94,17, 29,08, 73,24, 21,89, 67,37, 31,48, 8,00, 38,02, 65,63, 17,46, 69,23, 32,44, 95,17, 48,00).

2) Земельний сервітут, встановлений даним договором, включає в себе право Землекористувача проїзду транспортними засобами, проходу співробітників Землекористувача та інших осіб зі згоди Землекористувача через земельну ділянку Власника в частині, де проїзд (прохід) дозволений, в обидві сторони цілодобово;

Земельний сервітут встановлюється терміном - до зміни власника земельної ділянки, при відсутності події щодо зміни власника строк сервітуту встановлюється на 20 років.

3) Землекористувач не має права:

- користуватись будь - якими об'єктами (рухомими і нерухомими), розташованими на земельній ділянці, що не належать Землекористувачу;

- здійснювати будь - які інші дії, крім тих, що зазначені в п. 2 даного договору.

4) Даний сервітут є безвідплатним.

5) Земельна ділянка належить Власнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 159386, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300011.

6) Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення Власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

7) Власник заявляє, що встановлення земельного сервітуту щодо належної йому земельної ділянки на умовах, визначених даним договором не є обтяжливим для нього.

8) Земельний сервітут не підлягає відчуженню.

9) Земельний сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

10) Земельний сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

11) Збитки, завдані Власнику Землекористувачем, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

12) Земельний сервітут, встановлений даним договором, припиняється у разі:

а) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

б) відмови від нього Землекористувача;

в) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

г) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

д) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

є) порушення Землекористувачем умов користування сервітутом.

Земельний сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу Власника за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник має право вимагати припинення земельного сервітуту, якщо він перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням.

13) Згідно з абзацом 2 статті 100 Земельного кодексу України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

14) Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь - якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі.

15) Сторони підтверджують, про що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

В частині встановлення сервітуту на право прокладання, ремонту та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Логістичний центр «Еталон» 689,00грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1052/16 частково та постановити нове рішення, в якому пункт 2 розділу 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції: «Земельний сервітут, встановлений даним договором, включає в себе право Землекористувача проїзду транспортними засобами, проходу співробітників Землекористувача та інших осіб зі згоди Землекористувача через земельну ділянку Власника в частині, де проїзд (прохід) дозволений, в обидві сторони цілодобово. Земельний сервітут встановлюється строком на 20 (двадцять) років».

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, не повно з'ясувавши обставини справи, дійшов помилкового висновку, про те, що обмежене використання позивачем частини земельної ділянки відповідача, протягом строку, який просив встановити позивач, може мати наслідки у вигляді знецінення земельної ділянки відповідача, що знаходиться в іпотеці у третьої особи.

Відповідно автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Іоннікова І.А. (головуючий), Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.09.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 року у зв'язку з перебування судді Тарасенко К.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

06.09.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) третя особа подала відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 06.09.2016 року було оголошено перерву до 27.09.2016 року.

08.09.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) позивачем подано додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 28.09.2016 року з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання (3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Враховуючи, що представники відповідача та третьої особи були присутні в судовому засіданні 06.09.2016, що підтверджується протоколом судового засідання, відповідач та третя особа вважаються належним чином повідомленими про дату та час проведення наступного засідання, а саме 28.09.2016 року.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, відтак вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності даних представників.

Заслухавши думку представників сторін та третьої особи, присутніх в судовому засіданні (позивача - 06.09.2016 та 28.09.2016, відповідача та третьої особи - 06.09.2016), розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Логістичний центр «Еталон» є власником земельної ділянки площею 1,4456 га, кадастровий номер 3220888000:03:004:0085, яка знаходиться по вул. Броварська у с. Проліски, Бориспільського р-ну, Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 31.03.2015 №СТА712405 (а.с.9) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.11).

Вказана земельна ділянка є суміжною з земельною ділянкою площею 7,520 га, кадастровий номер 3220888000:03:004:0028, що знаходиться по вул. Броварська у с. Проліски, Бориспільського р-ну, Київської області та належить ПрАТ «Бориспільський автозавод», що підтверджується Державним актом на право власності серії ЯГ №159386 (а.с.12).

На земельній ділянці ПрАТ Бориспільський автозавод знаходиться облаштований (заасфальтований) проїзд до дороги загального призначення, вул. Броварська у с. Проліски, Бориспільського р-ну, Київської області, земельна ділянка позивача межує з вищевказаним проїздом у точках переходу позначених на кадастровому плані земельної ділянки позивача цифрами 8, 9, 11, 12, від літери «В» до літери «Г».

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Позивач посилається на те, що при проїзді його транспорту по дорозі, яка входить в склад земельної ділянки відповідача до його земельної ділянки, періодично виникають труднощі, а саме охороною відповідача чиняться перешкоди, витребовуються оформлення перепусток та вказані дії уповільнюють роботу підприємства позивача.

Відповідач також вважає, що є необхідність в упорядкуванні відносин з позивачем, зокрема, шляхом встановлення земельного сервітуту.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка відповідача знаходиться в іпотеці АТ «Укрексімбанк», на підставі договору іпотеки №151107Z67 від 22.06.2007 (із змінами та доповненнями а.с.70-82), який ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

АТ «Укрексімбанк» заперечує щодо встановлення сервітуту, оскільки встановлення сервітуту, а саме проходу, проїзду, де проїзд (прохід) дозволений в обидві сторони цілодобово, знецінить вартість земельної ділянки, встановлену під час укладення договору іпотеки та не дасть банку можливості реалізувати ділянку як предмет іпотеки. Крім того, третя особа зазначає, що вказаний договір сервітуту є фіктивним, оскільки керівник позивача є членом спостережної ради відповідача, а також на те, що позивачем не доведено, що у разі продажу земельної ділянки новий власник буде чинити перешкоди у проїзді, і заперечує щодо встановлення на 20 років та просить обмежитись строком зміни власника. Також, банк вказує, що у договорі не конкретизовано, а саме не встановлено межі саме тієї дороги, по якій позивач потребує сервітут, а лише вказано на наявність кадастрового плану.

Відповідно до ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки; земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Як визначено ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Частиною 3 вказаної статті визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

На підставі викладеного, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги заперечення третьої особи - іпотекодержателя щодо фіктивності укладення договору, оскільки одночасне зайняття однією особою керівної посади на підприємстві позивача і його членство у спостережній раді відповідача не виключають обмежень у користуванні спірної земельної ділянки.

Крім того, місцевим судом правильно прийнято до уваги заперечення третьої особи щодо необхідності конкретизації межі ділянки, по якій позивач потребує сервітут, оскільки це кореспондується з нормами виділення земельних ділянок у користування, а також щодо встановлення сервітуту на права прокладення, ремонту та експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, оскільки на території земельної ділянки відповідача не знаходяться комунікації, які належать позивачу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо встановлення сервітуту, однак, помилково прийняв до уваги заперечення третьої особи (іпотекодержателя) щодо обмеження терміну встановлення сервітуту вказівкою на подію, зокрема до зміни власника земельної ділянки та не врахував положення ч. 1 ст. 101 Земельного кодексу України, яким прямо передбачено, що дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, відтак невірно встановив, що позовні вимоги підлягають задоволення не на всіх умовах, що зазначені позивачем у заяві про уточнення позовних вимог, зокрема, щодо обмеження строку дії сервітуту до зміни власника вказаної земельної ділянки, яка на даний час належить відповідачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення в частині встановлення обмеження строку дії сервітуту до зміни власника вказаної земельної ділянки, яка на даний час належить відповідачу.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» на рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1052/16 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід змінити в частині встановлення меж земельної ділянки, які мають бути конкретизовані та вказані у договорі сервітуту, та обмеження строку дії сервітуту з 20 років на термін до зміни власника вказаної земельної ділянки, яка на даний час належить відповідачу. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» на рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1052/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1052/16 змінити частково, виклавши підпункт 2 пункту 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Земельний сервітут, встановлений даним договором, включає в себе право Землекористувача проїзду транспортними засобами, проходу співробітників Землекористувача та інших осіб зі згоди Землекористувача через земельну ділянку Власника в частині, де проїзд (прохід) дозволений, в обидві сторони цілодобово. Земельний сервітут встановлюється строком на 20 (двадцять) років.»

3.В іншій частині рішення залишити без змін.

4.Стягнути з Акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» (08322, Київська обл., Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4; код ЄДРПОУ 31936646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» (04050, м. Київ, вулиця Миколи Кравченка, будинок 17, квартира 73; код ЄДРПОУ 34618954) 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 911/1052/16 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров