Вирок

від 05.10.2016 по справі 201/12434/16-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/12434/16-к

Провадження № - 1кп/201/449/2016

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12016040650001474 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

В районі будинків № 23-31 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську, фірма ТОВ «Супра Плюс» (ЄДРПОУ 39645385), згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 723 від 29.10.2015 року, отримала дозвіл на організацію універсального ярмарку. Для організації вказаного, представники ТОВ «Супра Плюс» повинні були вжити заходів щодо оформлення та обладнання торгівельних місць, організувати належний санітарний, ветеринарно-санітарний та протипожежний контроль території. Для організації та для забезпечення контролю території директор ТОВ «Супер Плюс» ОСОБА_6 найняв на випробувальний термін ОСОБА_3 , повідомивши останнього щодо намірів його підприємства організації ярмарку за вказаною адресою. Однак, ОСОБА_3 , маючи намір на шахрайське заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, став повідомляти особам, які бажали здійснювати торгівлю на території між будинками № 23-31 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську завідомо неправдиву інформацію, щодо функціонування вказаного ярмарку, та став отримувати від населення м. Дніпропетровська грошові кошти, які привласнював собі.

Так, 10.04.2016 року біля 09-00 години перебуваючи на території між будинками №23-31 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську, ОСОБА_3 побачив вже знайомого йому ОСОБА_7 , який здійснював торгівлю рослинною продукцією за вказаною адресою. Далі ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на шахрайське заволодіння чужим майном шляхом обману, підійшовши до ОСОБА_7 та, представившись головним на ярмарку, став повідомляти ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію, щодо функціонування ярмарки, та потреби у сплаті грошових коштів за місце. ОСОБА_7 , будучи переконаним, що перед ним посадова особа ярмарки, та що саме йому потрібно сплатити грошові кошти за місце, будучи обманутим, погодився сплатити грошові кошти за дозвіл на торгівлю на ярмарку за місце, на яке він зможе приходити, та здійснювати торгівлю, та став питати яку саме йому суму потрібно буде сплатити. ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7 про необхідність сплати грошових коштів у сумі 150, 00 гривень, після чого ОСОБА_7 зможе здійснювати свою торгівлю упродовж тижня. ОСОБА_7 , будучи переконаним, що перед ним представник ярмарку, добровільно передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 150,00 гривень, після чого ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_7 отримав дозвіл на торгівлю на ярмарку, однак навмисно не надавши при цьому жодного документу, підтверджуючого факт сплати ОСОБА_7 грошових коштів. Після отримання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 150,00 гривень, останній з місця вчинення злочину зник, та розпорядився ними на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 190 КК України, а саме, шахрайство, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману.

Далі ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, скоюючи злочин повторно, 29.04.2016 року о 09-40 годині, перебуваючи між будинками АДРЕСА_2 , побачив малознайомого йому ОСОБА_8 , який здійснював торгівлю миючими засобами за вказаною адресою, грошові кошти якого ОСОБА_3 визначив, як об`єкт свого злочинного посягання. Підійшовши до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 став повторно повідомляти останньому завідомо неправдиву інформацію, щодо функціонування ярмарку, та потреби у сплаті грошових коштів за місце на ярмарку. ОСОБА_8 будучі переконаним, що перед ним посадова особа ярмарку, та що саме йому потрібно сплатити грошові кошти за місце, будучи обманутим, погодився сплатити ОСОБА_3 грошові кошти за місце на ярмарку, на яке він зможе приходити та здійснювати торгівлю, та став питати, яку саме суму потрібно сплатити. ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 , що він може одразу сплатити йому 150,00 гривень та тиждень здійснювати торгівлю на цьому місці, що його ніхто не потурбує. Погодившись, ОСОБА_8 добровільно передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 150,00 гривень, після чого ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_8 отримав дозвіл на торгівлю на ярмарку на тиждень, однак навмисно не надавши при цьому жодного документу, підтверджуючого факт сплати ОСОБА_9 грошових коштів. Таким чином, ОСОБА_3 діючи повторно, шахрайським шляхом, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 у розмірі 150,00 гривень. Після отримання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 150,00 гривень, останній з місця вчинення злочину зник, та розпорядився ними на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме, шахрайство, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

Далі, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, скоюючи злочин повторно, 05.05.2015 о 09-20 годині, перебуваючи на території між будинками АДРЕСА_2 , побачив раніше вже знайомого йому ОСОБА_10 , який здійснював торгівлю рослинною продукцією за вказаною адресою, грошові кошти якого ОСОБА_3 визначив як об`єкт свого злочинного посягання. Підійшовши до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 став повторно повідомляти останньому завідомо неправдиву інформацію, щодо функціонування ярмарку, та потреби у сплаті грошових коштів за місце. ОСОБА_10 , будучі переконаним, що перед ним посадова особа ярмарку, та що саме йому потрібно сплатити грошові кошти за місце, будучи обманутим, погодився сплатити ОСОБА_3 грошові кошти за місце на ярмарку, на яке він зможе приходити та здійснювати торгівлю, та став питати, яку саме суму йому потрібно сплатити. ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_10 , що він може одразу сплатити йому 150,00 гривень, та тиждень здійснювати торгівлю на цьому місці, що його ніхто не потурбує. Погодившись, ОСОБА_10 добровільно передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 150,00 гривень, на що ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_10 отримав дозвіл на торгівлю на ярмарку на обраному ним місці на тиждень, однак навмисно не надавши при цьому жодного документу, підтверджуючого факт сплати ОСОБА_10 грошових коштів. Таким чином ОСОБА_3 , діючи шахрайським шляхом, шляхом обману, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 у розмірі 150,00 гривень. Після отримання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 150,00 гривень, останній з місця вчинення злочину зник, та розпорядився ними на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме, шахрайство, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, у скоєному розкаявся та надав показання, які повністю підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому злочинів і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно по ч. 1 та 2 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обманута шахрайство, тобто у заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи та місцем проживання позитивно характеризується, матеріальну шкоду відшкодував.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретним їх обставинам, даним про особу обвинуваченого, які зазначено вище та встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом`якшують його покарання обвинуваченого.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень;

- за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;

а підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді штрафу в розмірі 125 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2125 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані з залученням експерта в розмірі 2200,60 гривень.

Речовий доказ ДВД диск зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази; 2 ватних тампони зі змивами з долонь та пальців рук ОСОБА_3 (кожний в опечатаному поліетиленовому пакеті окремо);1 ватний тампон контрольний взірець вати (в опечатаному поліетиленовому пакеті) отриманий при огляді від ОСОБА_3 ; контрольний взірець спеціальної хімічної речовини «Промінь-1» на 1 білому паперовому аркуші з надписом «Контрольний зразок» (в опечатаному поліетиленовому пакеті), що знаходяться на зберіганні у Соборному ВП ДВП ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.

Суддя: ОСОБА_1