Ухвала

від 29.09.2016 по справі 816/589/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 р.Справа № 816/589/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Лях О.П., Донець Л.О.

при секретарі Дорошенко Д.О.

за участю:

представника позивача - Гостік Е.В.

представника відповідача - Дудник В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/589/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно»

до Полтавської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Українське зерно», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в яком, просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2015/000134/2 від 29.10.2015 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00313.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/589/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/589/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2015 р. між Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. (продавець) та ТОВ «Українське зерно» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1515611, за умовами якого продавець продає, а покупець купує L-Лізин HCL на загальну суму 38420,00 доларів США у кількості, по цінах та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту (а.с. 24-27). Згідно специфікації на товар від 31.08.2015 р. (додаток № 1 до контракту від № 1515611 від 31.08.2015 р., а.с. 28) товаром, що належав до поставки є: L-Лізин HCL об'ємом 34 тони за ціною 1130,00 доларів США за тону на загальну суму 38420,00 доларів США.

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що з метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного ТОВ «Українське зерно» товару декларантом до Полтавської митниці ДФС подано митну декларацію № 806020000/2015/009753 від 29.10.2015 р., разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів.

Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом № 1515611 від 31.08.2015 р., укладеним з Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd., заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД № 806020000/2015/009753 (графа 42 митної декларації).

В свою чергу, Полтавською митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження вартості перевезення товару, а також будь-які додаткові документи за власним бажанням, у зв'язку з чим, ТОВ «Українське зерно» надіслано на адресу Полтавської митниці ДФС наступні документи: прайс-лист від виробника від 15.08.2015 р.; калькуляцію ціни L-Лізину HCL від 21.09.2015 р.

За результатами розгляду поданої митної декларації, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00313, а також прийнято рішення про коригування митної вартості № 806020002/2015/000134/2 від 29.10.2015 р., а саме, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 125110008/2015/112288 від 17.09.2015 р.

Не погодившись з вказаними вище рішенням та карткою відмови митного органу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що TOB «Українське зерно» відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 1515611 від 31.08.2015 р. до Полтавської митниці 29.10.2015 р. подана митна декларація № 806020000/2014/009753 разом із супровідними та комерційними документами.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за вказаною МД митним постом «Лтава» Полтавської митниці проведено коригування митної вартості товарів відповідно до положень ст. 55 МК України у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

Підставою для коригування митної вартості товарів слугувала наявна у відповідача інформація щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, а саме - інформація, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару - «L-Лізин HCL» нижчий, аніж задекларовано за ВМД № 125110008/2015/112288 від 17.09.2015 р., що визнана митним органом.

Відповідачем, на виконання приписів МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та оскільки відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість.

В результаті контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: 1) у поданій до митного оформлення заявці на транспортно-експедиційні послуги № 22 від 07.09.2015 р. вказано, що вона є доповненням та невід'ємною частиною договору транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.08.2014 р., проте до митного оформлення подано договір транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.09.2014 р.; 2) у п. 3.1 договору транспортного експедирування зазначено, що розрахунок за транспортні послуги здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на основі рахунку, виставленого експедитором, в день виставлення рахунку, але до митного оформлення не подано жодного платіжного документу, що підтверджує факт оплати послуг експедитора; 3) у рахунку на сплату транспортно-експедиційних послуг № 1510287 від 27.10.2015 р. вказано посилання на два коносаменти - № DALLEG1509008 та № МSCUDV583473, проте до митного оформлення подано лише коносамент під номером DALLEG1509008; 4) у декларації країни-відправника від 11.09.2015 р. № 060520150051552522 у графі «Номер угоди» вказано договір № SCMH2015-3442, а до митного оформлення подано договір № 1515610.

Також митним органом встановлено, що рівень заявленої митної вартості товару № 1 становить 1,18 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 17.09.2015 р. № 125110008/2015/112288, що визнана митним органом, становить 1,26 дол. США за кг.

Під час консультацій, декларанта відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) інші документи за власним бажанням.

У зв'язку з цим, декларантом додатково подано пропозицію від виробника б\н від 15.08.2015 р. та калькуляцію ціни б/н від 21.09.2015 р. Інші документи, які вимагалися митницею, подані не були.

Як зазначив відповідач в доводах апеляційної скарги, надані додаткові документи прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки вони містять розбіжності, у зв'язку з чим не піддаються обчисленню всі складові митної вартості, а саме: в додатково наданій пропозиції від 15.08.2015 р. ціна 1130 дол. США/т. пропонується на партію товару вагою 17 тон, але фактично на адресу ТОВ «Українське зерно» відвантажено товар у кількості 34 тони; у додатково поданій калькуляції ціни від 21.09.2015 р. ціна товару складається з витрат на транспортування, митне оформлення, пакування, виробництво та сировину, проте не зазначено, які конкретно сировинні матеріали використовувалися і яка їх вартість.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також зазначив, що для включення до митної вартості задекларованого товару згідно з умовами поставки, ТОВ «Українське зерно» відповідно до декларації митної вартості, поданої разом з МД № 806020000/2014/009753, задекларовано витрати на транспортування вантажу в сумі 38940,00 грн. відповідно до рахунку від 27.10.2015 р. № 1510287, виданого експедитором ТОВ «Формаг».

Відповідно до п. 3.1. договору транспортного експедирування від 23.09.2015 р. № 2309/14-1, послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах ТОВ «Українське зерно» та пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються на умовах 100% передоплати на підставі виданого експедитором рахунка. Рахунок від 27.10.2015 № 1510287 виданий ТОВ «Формаг» містить інформацію щодо необхідності сплати НРР (навантажувально-розвантажувальні роботи) та ТЕО (транспортно-експедиційного обслуговування) в розмірі 57264,66,00 грн. В той же час, у рахунку не відокремлена сума послуг з ТЕО, наданих експедитором у зв'язку із забезпеченням транспортування вантажу з Китаю до митного кордону України.

Проте, відповідач зазначив, що вказані витрати, понесені ТОВ «Українське зерно», до суми витрат на транспортування не додавалися й відповідно за декларацією митної вартості не декларувалися.

Колегія суддів зазначає, що у графі 45 ВМД № 806020000/2015/009753 позивачем зазначено митну вартість товару: L-Лізин HCL кількістю 34000,00 кг загалом у розмірі 918238,98 грн. (курс валюти 22,88649) (а.с. 88). Розрахована позивачем митна вартість включає в себе безпосередню вартість товару з розрахунку 1130,00 дол. США за одну тону (загалом 38420,00 дол. США або 879298,9810 грн.) та транспортні витрати у сумі 38940,00 грн.

Згідно зовнішньоекономічного контракту № 1515611 від 31.08.2015 р. Компанія «Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co., Ltd» зобов'язувалась поставити ТОВ «Українське зерно» L-Лізин HCL (товар) на загальну суму 38420,00 дол.в США. Відповідно до Специфікації на Товар від 31.08.2015 р. Додаток №1 до Контракту товаром, що належав до поставки є: L-Лізин HCL об'ємом 34 тони за ціною 1130,00 дол. США за тону на суму 38420,00 дол. США. Товар відвантажувався на умовах: FOB порт Даліан, Китай згідно з Інкотермс 2010 року.

Положеннями п. 2.1 Контракту передбачено, що ціни на Товар, що постачається відповідно до статті 1 цього контракту встановлюється в дол. США з урахуванням умов поставки кожної конкретної партії Товару, а згідно прайс-листа з офіційного веб-сайту компанії «Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co., Ltd», станом на 31.08.2015 р. вартість Товару становить: L-Лізин HCL - 1130,00 дол. США за тону.

Судовим розглядом встановлено, що 31.08.2015 р. Компанія «Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd» надала на адресу підприємства позивача Invoice рахунок № 22043000038 для оплати Товару: L-Лізин HCL об'ємом 34 тони за ціною 1130,00 дол. США за тону на суму 38420,00 дол. США. Платіжними дорученнями в іноземній валюті: № 14 від 11.09.2015 р. грошові кошти в сумі 38420,00 дол. США було сплачено продавцю вартість 100% товару. Згідно Invoice (про відвантаження) № 22043000038 від 11.09.2015 р. Товар на суму 38420,00 дол. США в кількості L-Лізин HCL об'ємом 34 тони за ціною 1130,00 дол. США за тону був відвантажений від Продавця до Покупця.

Згідно Коносаменту № DALLEG1509008 від 15.09.2015 р. Товар прибув в порт м. Одеса, Україна в двох опломбованих контейнерах: CAXU6162975/20 та TGHU2532648/20; запакований в 1360 мішків, вагою брутто 34136,00 кг. В свою чергу, експортна вантажна митна декларація країни Китай № 060520150051552524 від 11.09.2015 р., відповідно до якої вартість Товару на суму 38420,00 дол. США в кількості 34000,00 кг., підтверджує, що Продавець відобразив в обліку та відповідно відзвітував про відвантаження саме такої кількості та вартості Товару.

Згідно Договору транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.09.2014 р. ТОВ «ФОРМАГ» надав послуги з морського фрахту з порту Даліан (Китай) до порту Одеса (Україна), згідно якого вартість морського фрахту становить 38940,00 грн., та ця вартість була включена підприємством позивача у митну вартість товару. В свою чергу, НРР, ТЕО, автоперевезення ОМТП (порт Одеса) - м. Полтава становить 47720,55 грн. (ПДВ - 9544,11 грн.).

Судовим розглядом встановлено, що до відділу митного оформлення Полтавської митниці підприємством позивача подано декларацію № 806020002/2015/009753 щодо митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення на товар що надійшов на адресу позивача від компанії «Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co., Ltd» (Китай) на суму 38420,00 дол. США в кількості L-Лізин HCL об'ємом 34000,00 кг за ціною 1130,00 дол. США за тону., але Полтавською митницею винесено рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00313.

На виконання вимог відповідача про надання додаткових документів, листом № б/н від 29.10.2015 р. позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від виробника від 15.08.2015 р. та калькуляцію ціни від 21.09.2015 р., але незважаючи на це Полтавською митницею винесено рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що у поданій до митного оформлення заявці на транспортно-експедиційні послуги (ТЕО) від 07.09.2015 р. № 22 вказано, що вона є доповненням та невід'ємною частиною договору транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.08.2014 р., проте до митного оформлення подано договір транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.09.2014 р.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, в заявці № 22 від 07.09.2015 р. до договору транспортного експедирування № 2309/14-1 зазначено договір від 23.08.2014 р. замість 23.09.2014 р. В свою чергу, вартість морського фрахту по вищезазначеному договору від 23.09.2014 р. була включена у митну вартість та заявлена підприємством позивача у митній декларації та підтверджена довідкою експедитора про вартість перевезення вантажу, які містить інформацію про транспортні витрати по поставці товару. Крім того, зазначений розмір транспортних витрат підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договору транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.09.2014, укладеного позивачем з ТОВ «Формаг» (а.с. 41-47), рахунка № 1510287 від 27.10.2015 р. (а.с. 48), акта прийому-здачі наданих послуг до договору № 1510287 від 28.10.2015 р. (а.с. 49), податкової накладної № 243 від 28.10.2015 р. (а.с. 50) та довідки ТОВ «Формаг» № 3538 від 28.10.2015 р. про вартість перевезення вантажу (а.с. 55).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також зазначив, що п. 3.1 договору транспортного експедирування передбачено, що розрахунок за транспортні послуги здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на основі рахунку, виставленого експедитором, в день виставлення рахунку, але до митного органу не подано жодного платіжного документу,що підтверджує факт оплати послуг експедитора.

Колегія суддів зазначає, що вартість перевезення товару підтверджується договором транспортного експедирування № 2309/14-1 від 23.09.2014 р., довідкою ТОВ «Формаг» № 3538 від 28.10.2015 р., що видана для пред'явлення в митні органи України, рахунком № 1510287 від 27.10.2015 р., які підтверджують вартість перевезення товару в контейнерах CAXU6162975/20 та TGHU2532648/20 і склала 96204,66 грн. в т.ч. ПДВ 9544,11 грн. В свою чергу, Полтавською митницею ДФС безпідставно проігноровано зазначені вище документи. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами,що підтверджують митну вартість товарів є у тому числі транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також зазначив, що у рахунку на сплату транспортно-експедиційних послуг № 1510287 від 27.10.2015 р. вказано посилання на два коносаменти: № DALLEG1509008 та № МSCUDV583473, проте до митного оформлення подано коносамент під номером № DALLEG1509008.

Колегія суддів зазначає, що у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг зазначено номери лінійного коносаменту. Лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента ТОВ «Українське зерно» - експедитора в порту перевантаження Товару) і отримувачу вантажу (ТОВ «Українське зерно») він не надається.

Необхідно зазначити, що в пункті 21 (ідентифікація і країна реєстрації активного транспортного засобу на кордоні) митної декларації, яка була надана позивачем під час митного оформлення, було зазначено назву корабля AUGUSTA KONTOR, який доставляв вантаж з базового порту (базовий сортувальний термінал в Південній Кореї до порту м. Одеси). В митній декларації країни експорту (КНР), а також в Коносаменті № DALLEG15090008 від 15.09.2015 р. зазначено судно MSC KALINA/FD538W, яке транспортувало вантаж з порту Далянь (Китай) до базового порту (сортувальної) Південної Кореї.

Наведене свідчить про те, що коносамент № МSCUDV583473 (лінійний коносамент) призначений саме агента-відправника та агента-експедитора в порту перевантаження Товару, тобто на шляху слідування судна з порту Китаю до порту Південної Кореї і отримувачу вантажу, яким в даному випадку є ТОВ «Українське зерно» він не надається. В свою чергу, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та пред'являє його митному органу для попереднього митного очищення товару та саме такий коносамент (№ DALLEG1509008) і був наданий позивачем під час митного оформлення товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в міжнародній товарно-транспортній накладній № 41357 зазначено два контейнера: CAXU6162975/20 та TGHU2532648/20, які відповідають номерам, що вказані в митній декларації країни експорту (КНР) та в домашньому коносаменті № DALLEG1509008, що також спростовує твердження апелянта про наявність невідповідностей в поданих до митного органу даних.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також зазначив, що у декларації країни-відправника № 060520150051552522 від 11.09.2015 р. у графі «Номер угоди» вказано договір під номером SСМН2015-3442, а до митного оформлення подано договір під номером 1515610.

Колегія суддів зазначає, що в експортній вантажній митній декларації країни постачальника (Китай) в розділі «контракт» вказується контракт щодо правовідносин, які регулюють митне оформлення країни експорту, а номер контракту відповідно до якого здійснюється поставка в такій митній декларації не зазначається.

В свою чергу, ідентифікація товару в експортній вантажній митній декларації країни постачальника відбувається за номером інвойсу № 22043000038 та номерами контейнерів CAXU6162975/20 та TGHU2532648/20, що вказані у документі та дозволяють ідентифікувати вантаж, а також за ціною Товару 1130,00 дол. США за тону, за вартістю вантажу на суму 38420,00 дол. США та вагою 34000,00 кг.

Щодо посилання апелянта на те, що в пропозиції від 15.08.2015 р. ціна товару 1130,00 дол. США за тону пропонується на партію товару вагою 17 тон, в той час як вага фактично імпортованої партії товару становить 34 тони, колегія суддів зазначає, що надані позивачем під час митного оформлення імпортованого товару до митного органу в достатній кількості документи підтверджують вартість імпортованого товару та її відповідність вартості товару, визначеній у контакті № 1515611 від 31.08.2015 р.

Колегія суддів зазначає, що відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості,правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів подано необхідні та достатні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Посилання контролюючого органу, як на підставу правомірності винесення оскаржуваних рішень, на факт неподання позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки витребувавши додаткові документи відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду України від 29.05.2012 р. у справі № 21-91а12.

В силу ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність у митного органу встановлених законом підстав для відмови позивачу у митному оформленні товару.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та обставина, що подані декларантом документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь постачальника.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/589/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/589/16 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/589/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.10.2016 року.