Ухвала

від 29.09.2016 по справі 804/19882/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/39842/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Абсолют» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Колумбус Трейд Офіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт-Мир», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Южтехносервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив Трейдинг», Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Венеція і К», Товариство з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейдінг», Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Владекс» про скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Абсолют» (далі - позивач, ТОВ «Юридичне агентство «Абсолют») звернулось до суду першої інстанції з позовом в якому просило: визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004891501 та № 0004881501 від 20.11.2014 року; визнати протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача в інформаційних базах податкового органу, у тому числі автоматизованій інформаційній системі АІС «Податковий блок» та інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ на підставі акту перевірки № 2606/04-61-22-4/3586/894 від 08.10.2014 року; зобов'язати ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в інформаційних базах податкового органу, у тому числі автоматизованій інформаційній системі АІС «Податковий блок» та інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Юридичне агентство «Абсолют» у податкових деклараціях з податку на додану вартість та відкоригованих на підставі акту перевірки № 266/04-61-22-4/3586/894 від 08.10.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Державною податковою інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, самостійна зміна податковим органом в електронних базах даних показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі № 266/04-61-22-4/3586/894 від 08.10.2014 року порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності; вирішено питання щодо розподілу судових витрат

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004891501 та № 0004881501 від 20.11.2014 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відображення в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» будь-яких даних, не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків. В іншій частині погодився з висновками суду першої інстанції.

Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що правочини між позивачем та ТОВ «Гранд Колумбус Трейд Офіс», ТОВ «Контракт-Мир», ТОВ «Лагуна», ТОВ «Южтехносервіс», ТОВ «Ексклюзив Трейдинг», Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Венеція і К», ТОВ «Політекс Трейдінг», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Владекс» є нікчемними, оскільки правочини по ланцюгу постачання від ТОВ «Агро-Топ», ТОВ «Агро-Весна», ТОВ «Агро-Шлях» до ТОВ «ЮА «Абсолют» та від ТОВ «ЮА «Абсолют» до контрагентів-покупців не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юридичне агентство «Абсолют», про що складено Акт № 2606/04-61-22-4/3586/894 від 08.10.2014 року «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА «Абсолют» (код ЄДРПОУ 35861894) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р.», у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- пп. 4.1.36, 14.1.13, ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп.135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 412027 грн. за 2012 на суму 46693 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 365334 грн.;

- ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану на загальну суму 122013 грн. в т.ч. в квітні 2013 на суму 50106 грн., в травні 2013 на суму 13181 грн., в червні 2013 на суму 18272 грн., в липні 2013 на суму 6389 грн., в жовтні 2013 на суму 5746 грн., в листопаді 2013 на суму 17121 грн., в грудні 2013 на суму 11200 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 ПК України, підприємство не відобразило в податкових розрахунках за формою - 1 ДФ за періоди: III та IV квартал 2011 року, I та IV картали 2012 року, III квартал 2013 року виплати доходів фізичним особам-підприємцям;

- п. 14.1.36, 14.1.13, ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135..134, п. 138.1 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України не підтверджено обсяги проведених операцій з постачання товарів від платників податків, а саме: ТОВ «Агро-Топ», ТОВ «Агро-Весна», ТОВ «Агро-Шлях» на адресу ТОВ «ЮА «Абсолют» за 01.07.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 34349 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004891501 від 20.11.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 515033,75 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 412027,00 грн., штрафні санкції у сумі 103006,75 грн.; №0004881501 від 20.11.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 152516,25 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 122013,00 грн., штрафні санкції у сумі 30503,25 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЮА «Абсолют» на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 076/ОА/Б від 22.01.2013 року, укладеного з ТОВ «АСТА», орендує частину приміщення торгівельно-ділового комплексу «Босфор», площею 497 кв. м. для розміщення офісу. З метою проведення ремонту зазначеного приміщення розроблено дизайн проекту офісних приміщень, для проведення ремонтних робіт та постачання матеріалів щодо ремонту позивачем укладені відповідні договори з ТОВ «Гранд Колумбус Трейд Офіс», ТОВ «Контракт-Мир», ТОВ «Лагуна», ТОВ «Южтехносервіс», ТОВ «Ексклюзив Трейдинг», ПП «ВКФ «Венеція і К», ТОВ «Політекс Трейдінг», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, ТОВ «Владекс».

На підтвердження фактичного виконання договорів укладених з ТОВ «Гранд Колумбус Трейд Офіс», ТОВ «Контракт-Мир», ТОВ «Лагуна», ТОВ «Южтехносервіс», ТОВ «Ексклюзив Трейдинг», ПП «ВКФ «Венеція і К», ТОВ «Політекс Трейдінг», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Владекс» ТОВ «Агро-Топ», ТОВ «Агро-Весна», ТОВ «Агро-Шлях», позивачем надано копії наступних первинних документів: договорів, специфікацій, кошторисів, видаткових і податкових накладних, витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, рахунків-фактур, квитанцій, виписок по особовим рахункам, актів здачі-прийому виконаних робіт, актів прийому-передачі у монтаж, довіреностей.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ «Гранд Колумбус Трейд Офіс», ТОВ «Контракт-Мир», ТОВ «Лагуна», ТОВ «Южтехносервіс», ТОВ «Ексклюзив Трейдинг», ПП «ВКФ «Венеція і К», ТОВ «Політекс Трейдінг», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Владекс» ТОВ «Агро-Топ», ТОВ «Агро-Весна», ТОВ «Агро-Шлях» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям ТОВ «Гранд Колумбус Трейд Офіс», ТОВ «Контракт-Мир», ТОВ «Лагуна», ТОВ «Южтехносервіс», ТОВ «Ексклюзив Трейдинг», ПП «ВКФ «Венеція і К», ТОВ «Політекс Трейдінг», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Владекс», ТОВ «Агро-Топ», ТОВ «Агро-Весна», ТОВ «Агро-Шлях», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на акти неможливості проведення звірки контрагентів позивача, якими встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання `суб'єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин юридична особа не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори, були належним чином зареєстровані.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем і ТОВ «Гранд Колумбус Трейд Офіс», ТОВ «Контракт-Мир», ТОВ «Лагуна», ТОВ «Южтехносервіс», ТОВ «Ексклюзив Трейдинг», ПП «ВКФ «Венеція і К», ТОВ «Політекс Трейдінг», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Владекс», ТОВ «Агро-Топ», ТОВ «Агро-Весна», ТОВ «Агро-Шлях» договори і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача по ланцюгу постачання податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення. При цьому, не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Відповідачем також не доведено, що контрагентам позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі № 804/19882/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Е. Острович

В.П. Юрченко