Постанова

від 13.09.2016 по справі 910/27747/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/27747/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Козачук Н.Ю., дов. № 06-5/724 від 12.09.2016р.

від відповідача: Леськов В.П., дов. б/н від 1211.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.04.2016 р.

по справі № 910/27747/15 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київпастранссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор"

про стягнення 1 487 247,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство „Київпастранс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 03.03.2005 №14/17- 3 розмірі 1487247,42 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року у справі № 910/27747/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „СВ Аутдор" на користь КП „Київпастранс" заборгованість у розмірі 1170770,70 грн та судовий збір у розмірі 17561,56 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ „СВ Аутдор" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року у справі № 910/27747/15 та залишити позов КП «Київпастранс» без розгляду як такий, що поданий не уповноваженою особою.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. по справі №910/27747/15 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор» від 05.07.2016 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор» у справі №910/27747/15 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.08.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р по справі №910/27747/15 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів (які не є суддями - доповідачами) Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.08.2016 р. для розгляду справи №910/27747/15 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова .С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор» у справі №910/27747/15 до провадження колегії суддів у названому складі, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.08.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. у справі № 910/27747/15 розгляд справи відкладено на 13.09.2016 р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року у справі № 910/27747/15.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.03.2005 року Комунальне підприємство „Київпастранс" (Підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор" (Агентство) уклали договір № 14/17-3, відповідно до умов якого Підприємство надає Агентству наступні послуги: погоджує документацію, необхідну для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надає у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать Підприємству на праві господарського відання; виконує роботи через відокремлений підрозділ підприємства - „Службу енергетичного забезпечення" по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів. А Агентство сплачує за вказані послуги в розмірі, зазначеному в договорі.

П. 3.1 договору від 03.03.2005 року № 14/17-3 погоджено, що вартість надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу визначається у калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складається Підприємством на підставі встановлених розмірів плати за надання послуг по розміщенню реклами Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації та Головним управлінням з питань цінової політики відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2004 року № 2377.

За змістом п. 3.2 договору від 03.03.2005 року № 8 14/17-1 Агентство щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту КП „Київпастранс" за надання послуг за розміщення реклами, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення.

Відповідно до п. 3.4 договору від 03.03.2005 року № 8 14/17-1 перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунку-фактури.

Крім того, пунктом 2.3. Договору передбачено також, що відповідач «щомісячно до 5-го числа поточного місяця вносить плату за користування місцями реклами відповідно до укладених додаткових угод».

Згідно з п. 3.5 договору від 03.03.2005 року № 8 14/17-1 в разі прийняття Київською міськдержадміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню реклами матеріалу на майні КП „Київпастранс" розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство.

Додатковими угодами № 3 від 01.10.2008 року, №6 від 01.02.2010 р., №7 від 01.02.2010 р. №10 від 01.04.2010 р. сторонами вносилися зміни в частині встановлення плати за надані позивачем рекламні послуги.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21.05.2012 виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження №838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 р. №40/957 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві», пунктом 1 якого затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва (далі - Порядок).

Додатками 3 та 4 Порядку встановлено базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену, а також базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, у відповідності до п.3.5 договору, листом від 17.09.2012 №14/01/06-263 повідомлено про прийняття вказаного розпорядження та надано проект додаткової угоди щодо перерахунку розміру плати за розміщення реклами на транспорті. Про отримання вказаного листа відповідачем свідчить відмітка про отримання та підпис уповноваженої особи відповідача.

Листом від 23.01.2013 року № 14-01/06-32 КП „Київпастранс" звернулося до ТОВ „СВ Аутдор" з вимогою погасити заборгованість у розмірі 1 549 855,38 грн., яка рахується за ним станом на 01.01.2013 року, - до 31.01.2013 року.

Даний лист був залишений відповідачем без відповіді.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що за період з вересня по грудень 2012 року ним були надані відповідачу послуги на загальну суму 1 736 767,26 грн., які були частково оплачені відповідачем, а саме, на 249 519,84 грн. За розрахунками позивача заборгованість складає 1 487 247,42 грн.

Відповідач проти факту заборгованості заперечував, вказуючи, що позивачем було самовільно в односторонньому порядку вибірково лише за 4 спірні місяці збільшено площу рекламних засобів та розмір щомісячної плати за розміщення рекламних засобів.

За змістом п. 3.4 договору від 03.03.2005 року № 14/17-1 перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунку-фактури. В той же час пунктом 2.3. Договору в шостому абзаці сторони також узгодили, що Агентство (відповідач) «щомісячно до 5-го числа поточного місяця вносить плату за користування місцями реклами відповідно до укладених додаткових угод».

При цьому, як базовий тариф позивачем було застосовано ставку у розмірі 75 кв.м за 1 кв.м площі на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 року № 838.

Пунктом 3.5 договору від 03.03.2005 року № 14/17-1 визначено, що у разі прийняття Київською міськдержадміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні КП „Київпастранс" розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство (відповідача у справі).

Вимогами п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року за № 2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

21.05.2012 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження „Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" № 838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 року № 40/957, пунктом 1 якого затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва (далі - Порядок).

Додатками 3 та 4 Порядку встановлено базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену, а також базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності міста Києва.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторони договору погодили можливість зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення іншої сторони про таку зміну, що і було зроблено позивачем шляхом вручення відповідачу листа від 17.09.2012 року № 14-01/06-263, виставлення позивачем рахунків відповідачу за тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 21.05.2012 року № 838, є законним та обґрунтованим.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно нараховано плату за розміщення реклами, виходячи з площі рекламного поля з обох боків, а не рекламної конструкції.

Колегія суддів вважає, що одностороннє збільшення позивачем площі спеціальної рекламної конструкції, на якій розміщувалися рекламні носії відповідача, з 5 кв.м до 10 кв.м є неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва № 20-10-9, затвердженого Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ „СВ Аутдор" було надано погодження на розміщення 222 рекламних засобів, розміром 1х5 м на 5 років з 19.03.2010 року по 18.03.2015 року.

Вказане погодження було підписано уповноваженим представником позивача без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи та актів виконаних робіт за попередні періоди, всі розрахунки по Договору між сторонами з моменту укладення Договору від 03.03.2005р. і кінця серпня 2012р. (близько 7 років) проводились із розрахунку площі рекламних конструкцій по 5 м.кв.

Позивач зазначав, що на певних рекламних засобах реклама розміщена з двох сторін, а тому площа рекламного носія збільшена відповідачем вдвічі - з 5 кв.м до 10 кв.м.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки погодженням № 20-10-10 відповідачу надано дозвіл на розміщення рекламних засобів розміром 1х5 м (площею 5 кв.м), то позивачем мала нараховуватися плата за надані послуги виходячи саме з такої площі як вказана в офіційних документах та погодженнях.

Збільшення площі рекламних засобів суперечило б дозволу, отриманому відповідачем, та враховуючи те, що роботи по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів мали виконуватися через відокремлений підрозділ позивача - „Службу енергетичного забезпечення", то це свідчило б, що сам позивач сприяв використанню рекламних засобів з площею більшою, ніж зазначена в дозволі відповідача.

Крім того, колегія відзначає, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того факту, що відповідачем у спірний період дійсно використовувались рекламні площі для розміщення реклами на конструкціях 10 кв.м.

Висновок місцевого господарського суду про те, що посилання відповідача на Погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, якими визначено площі рекламних конструкцій у розмірі 5 кв.м не спростовують доводів позивача, оскільки вказані рекламні конструкції дозволяють двостороннє розміщення рекламних площ, що відображено у наданих позивачем розрахунках заборгованості, є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного процесуального законодавства. Безпідставним слід вважати посилання суду першої інстанції на акти здачі приймання послуг за перід з вересня по грудень 2012р. як на доказ наявності такої заборгованості з огляду на те, що такі акти відповідачем не підписані і заперечуються, а підписані лише в односторонньому порядку зі сторони позивача.

Колегія суддів встановила, що у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2012 року позивач зазначав, що використовувалися 310 рекламних засобів, у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 року - 296 рекламних засобів, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2012 року - 296, та в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2012 року - 303.

На вимогу місцевого господарського суду позивач 22.03.2016 року надав детальний розрахунок помісячної плати.

Колегія здійснила перерахунок щомісячної плати за договором від 03.03.2005 року № 14/17-3 з врахуванням того, що базова ставка становить 75 грн., відповідачем використовувалося 310 рекламних засобів у вересні 2012 р., 296 рекламних засобів у жовтні 2012 р., 296 рекламних засобів у листопаді 2012 р., 303 рекламні засоби у грудні 2012 р. та їх площа становить 5 кв.м, та дійшла висновку, що позивач завищив свій розрахунок.

Так за розрахунками колегії суддів плата за вересень 2012 р. мала становити 192 574,49 грн без ПДВ та 231 089,39 грн з ПДВ (разом за конструкції між опорами та лайтпостери), плата за жовтень 2012 р. - 184 027,80 грн без ПДВ та 220 833,36 грн з ПДВ (разом за конструкції між опорами та лайтпостери), плата за листопад 2012 р. - 184 027,80 грн без ПДВ та 220 833,36 грн з ПДВ (разом за конструкції між опорами та лайтпостери), плата за грудень 2012 р. - 189 277,80 грн без ПДВ та 227 133,36 грн з ПДВ (разом за конструкції між опорами та лайтпостери).

З первісного розрахунку позивача вбачається, що відповідач за послуги за вересень 2012 року сплатив 61 695,96 грн., за жовтень 2012 р. - 62 607,96 грн., за листопад 2012 р. - 62 607,96 грн, за грудень 2012 р. - 62 607,96 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по Договору №14/17-3 від 03.03.2005р. за період з вересня по грудень 2012 року складає 650 369,63 грн.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк оплати наданих послуг з розміщення реклами у вересні 2012 року настав 10.10.2012, а у жовтні 2012 - 10.11.2012.

Умовами пункту 2.3 договору сторони передбачили, що агентство щомісячно, до 5-го числа поточного місяця вносить плату за користування місцями реклами відповідно до укладених додаткових угод. Пунктом 3.4 договору передбачено внесення плати за надання послуг за розміщення реклами щомісячно, до 10-го числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунку-фактури.

Очевидно, що сам договір містить в різних пунктах суперечливі положення щодо строку платежу по договору. Однак, беззаперечним є та обставина, що позивач знав і не міг не знати, що договором, на підставі якого виникли спірні відносини, передбачена можливість вимагати від відповідача оплати не лише з 10 числа поточного місяця при наявності актів, а згідно п.2.3. договору навіть і з 5-го числа поточного місяця без таких актів. В будь-якому разі позивач мав можливість розуміти, що найпершою датою вимоги платежів є 5 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивач вже з 6 вересня 2012 року мав всі підстави знати про порушення його права на оплату по Договору за вересень 2012 року, а 06 жовтня 2012 року позивач мав всі підстави знати про порушення його права відповідачем на оплату коштів по Договору за жовтень 2012р.

З огляду на те, що позовна заява подана до господарського суду м. Києва лише 23.10.2015 року, то колегія суддів приходить до висновку, що позов подано після спливу позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості за надані у вересні та жовтні 2012 року послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

28.01.2016 року представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про застосування строку позовної давності та наслідків її пропуску.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач вказує, що первісну позовну заяву ним було подано до суду і межах строку позовної давності, проте така позовна заява була повернута у зв'язку з допущеними технічними недоліками під час її складання.

Первісним зверненням до суду не відбулося переривання перебігу позовної давності з огляду на пункт 4.4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10, яким визначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК України) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в даному випадку суд не визнає поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у вересні та жовтні 2012 року слід відмовити, оскільки позов, який розглядається в межах даної справи подано з пропуском строку позовної давності за вересень і жовтень 2012р., а первісне звернення позивача з відповідним позовом до суду в межах строку позовної давності залежало виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мало суб'єктивний характер, і не дотримання позивачем порядку подання позову до господарського суду не може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то за таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення суми боргу за надані у вересні та жовтні 2012 року послуги на суму 327 618,83 грн. (169 393,43 грн. за вересень 2012 року + 158 225,40 грн. за жовтень 2012 року) необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов КП «Київпастранс» підлягає задоволенню частково і з позивача належить стягнути заборгованість за Договором №14/17-3 від 03.03.2005р. за листопад і грудень 2012р. перераховану судом апеляційної інстанції в розмірі 322 750,8 грн., яка складається із заборгованості за листопад 2012р. - 158 225,40 грн. і заборгованості за грудень 2012 року - 164 525,40 грн.

Відповідно до ст. 101 і 103 ГПК України рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові щодо стягнення боргу за вересень 2012 року слід залишити без змін, а в частині стягнення боргу в розмірі 1170770,70 грн. за період з жовтня по грудень 2012р. рішення підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення по справі про відмову в позові щодо стягнення боргу за жовтень 2012р. і про задоволення позову про стягнення боргу за листопад і грудень 2012р. в сумі 322 750,8 грн., яка складається із заборгованості за листопад 2012р. - 158 225,40 грн. і заборгованості за грудень 2012 року - 164 525,40 грн.; в решті позовних вимог щодо стягнення боргу за листопад і грудень 2012 року також слід відмовити.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву підписано 23.10.2015 виконуючим обов'язки генерального директора Д. Левченко. При цьому згідно наявного в матеріалах справи Наказу №275-к від 08.10.2015 про відпустку, генеральний директор позивача С. Майзель, за погодженням з КМДА відбув у часткову щорічну відпустку з 09.10.2015 по 27.10.2015, на час відпустки виконання обов'язків генерального директора покладено на комерційного директора підприємства Д. Левченка. Отже, Д. Левченко мав необхідний обсяг повноважень на підписання вказаної позовної заяви. Крім того, в подальшому, після прийняття судом позовної заяви до розгляду, генеральним директором позивача надано довіреності представнику позивача Козачук Н.Ю. на ведення вказаної справи в суді та на представництво інтересів позивача, чим схвалено підписання та подання вказаного позову до суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор" на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року по справі № 910/27747/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року по справі №910/27747/15 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 80-А; ідентифікаційний код 33239190) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) 322 750 (триста двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 80 коп. та 4907 (чотири тисячі дев'ятсот сім) гривень 92 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позову відмовити.»

4. Стягнути з Комунального підприємства „Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 80-А; ідентифікаційний код 33239190) 24 539 (двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 58 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Київ.

6. Матеріали справи № 910/27747/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець