Рішення

від 29.09.2016 по справі 380/901/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 380/901/16-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А. М. Провадження № 22-ц/780/5211/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1. Категорія 22 29.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Сержанюка А.С., Лівінського С.В.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третіх осіб: Тетіївського районного управління юстиції Київської області, Головного територіального управління юстиції, Тетіївської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації , -

встановила:

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третіх осіб: Тетіївського районного управління юстиції, Головного територіального управління юстиції, Тетіївської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації, задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,9737 га, укладений 29.05.2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права оренди фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку площею 2,9737 га.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства В»Кашперівський бурякорадгоспВ» з кожного по 1689 гривень понесених судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн., які за клопотанням позивача були віднесені до судових витрат, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу мотивуючи тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивач не надав повний перелік документів на підтвердження надання правової допомоги, розрахунок за які здійснюється відповідно до ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Тому просить скасувати рішення в частині стягнення та розподілу витрат на правову допомогу та ухвалити нове, яким у такому стягненні відмовити у повному обсязі.

В іншій частині рішення не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає наведеним критеріям.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст.ст. 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). В той же час зазначені витрати, як і будь-які посилання сторони в ході розгляду справи, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Дана позиція узгоджується з висновками Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 48 його постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Незважаючи на наведені норми, при вирішенні справи суд стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати, до складу яких були включені й заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., незважаючи на те, що до суду не було представлено розрахунку таких витрат, здійсненого відповідно до положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», як і не було надано відповідного акту приймання-передачі таких послуг. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що правові підстави для включення таких сум до складу судових витрат у суду першої інстанції були відсутні, а з відповідачів на користь позивача підлягали стягненню лише судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу не в повній мірі ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2016 року змінити в частині розміру стягнутих судових витрат.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» з кожного по 689 грн. судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: