Рішення

від 29.09.2016 по справі 404/8579/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8579/15-ц

Номер провадження 2/404/834/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйової С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді, Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України, про стягнення компенсації на невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, з врахуванням заяви (а.с. 170-174), про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді, правонаступником якого є ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку у м. Кіровограді та Головного управління Державної фельд'єгерської служби України, правонаступником якого є Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку України на користь ОСОБА_1 6154,80 грн. за 15 діб невикористаної відпустки за 2014 рік; на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України боргу за несвоєчасну виплату відпускних станом на 01.09.2016 року в розмірі 250295,20 грн., а також стягнення з ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді 5000,00 грн. морально шкоди та з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України - 15000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 стало відомо, що в провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Кіровограді до позивача про стягнення з останнього завдану ним матеріальну шкоду в розмірі 11431,57 грн. шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_2. Після ознайомлення представника позивача з матеріалами вказаної справи виявлено ряд порушень з боку ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби в м. Кіровограді та Головного управління Державної фельд'єгерської служби. Зокрема позивачем з'ясовано, що при звільненні його з посади начальника відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді 03.12.2014 року у запас Збройних Сил (з постановою на військовий облік) за пунктом 64 «а» (за віком) йому не виплачена компенсація за 15 діб не невикористаної відпустки за 2014 рік, а також несвоєчасно виплачено вихідну допомогу. Разом з тим, позивач вважає, що вказані невиплати є результатом шантажу з боку керівництва з підстави невідшкодованої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної незаконним звільненням з посади заступника начальника відділу ОСОБА_3 В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути в відповідачів солідарно компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені. Також позивач вважає, що такими діями ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді, Головним управлінням урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України йому нанесено моральну шкоду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю та незаконністю.

Представники Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в судовому засіданні також заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні, про що надав суду письмові заперечення (а.с. 85-89). В обґрунтування заперечень зазначено, що при виконанні ОСОБА_2 наказу щодо звільнення ОСОБА_1 та здійснення йому належних при звільненні виплат ОСОБА_2 було зроблено розрахунок виплат, в якому після перерахунку в Головному управлінні, були виявлені помилки, що підтверджується отриманими поясненнями від бухгалтера ОСОБА_4 Так надісланий розрахунок, по суті, містив лише кошти на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, так як у ОСОБА_2 на момент звільнення такі кошти були відсутні. Виплата компенсації за невикористану частину відпустки позивачу була частково виплачена за рахунок власних коштів ОСОБА_2 у зв'язку із помилковим їх розрахунком, зробленим ОСОБА_4 Так, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено на виконання наказу про звільнення коштів в сумі 119683,56 грн., із них: 117503,36 грн. одноразової грошової допомоги та 2180,20 грн. грошової компенсації за невикористану у році звільнення відпустку. Проведеним в Головному управлінні перерахунком встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 через помилку, допущену бухгалтером ОСОБА_2 в м. Кіровограді ОСОБА_4 невірно нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку. Так, на момент звільнення ОСОБА_1 потрібно було виплатити 4211,58 грн. грошової компенсації, а фактично виплачено 2180,20 грн. А тому, твердження позивача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку є помилковим, така компенсація була виплачена, але не у повному розмірі. Крім того, позивачу було надіслано листа, в якому запропоновано позивачу повідомити розрахунковий рахунок для перерахування недоплаченої компенсації. Однак, позивачем намагання відповідача здійснити виплату залишені без відповіді та реагування. Така ж пропозиція відповідачів надходила і під час судового розгляду справи, водночас позивач розрахунковий рахунок не повідомив. Таким чином відповідачі вважають, що позивач навмисно створив ситуацію щодо недоотримання коштів з метою в подальшому стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, тим самим ставлячи в скрутне матеріальне становище ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді, керівником якого він був. Крім того, відповідачі вважають, що ОСОБА_1 у відповідності до статті 233 Кодексу законів про працю України пропущено строки звернення до суду. Наявність моральної шкоди відповідачі вважають недоведеною.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Підполковника міліції ОСОБА_1, який прибув з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, наказом № 50 о/с від 11.02.2009 року Головного управління державної фельд'єгерської служби України, призначено на посаду начальника відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді, з 12.02.2009 року на підставі рапорту підполковника міліції ОСОБА_1 та наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 10.02.2009 року № 47 о/с (а.с. 15).

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника полковника внутрішньої служби Головного управління Державної фельд'єгерської служби України № 670- о/с від 30.12.2014 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ і в порядку, установленому Міністерством внутрішніх справ України та Держкомзв'язку України, звільнено з Державної фельд'єгерської служби України у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «а» (за віком) полковника внутрішньої служби ОСОБА_1, начальника відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді, 31.12.2014 року (а.с. 14).

У вищевказаному наказі зазначено, що відповідно до абзацу 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, виплатити грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку. Невикористана відпустка за 2014 рік у полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 становить 15 діб.

Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до абзацу 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Частиною 83 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді направлено листа на адресу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України про виділ коштів в сумі 139357,92 грн. для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні начальника відділу ОСОБА_1 полковника внутрішньої служби, якого звільнено 31.12.2014 року наказом Головного управління Державної фельд'єгерської служби України № 670 о/с від 30.12.2014 року у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «а» (за віком). Грошове забезпечення у сумі 8836,50 грн. видано за грудень 2014 року, премія нарахована у розмірі 200% (а.с. 7). До вищевказаного листа, зокрема, додано розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с. 8)

ОСОБА_1, як начальнику ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку за листопад-грудень 2014 року виплачено премію по 200 % від окладу (а.с. 130), яка встановлена наказом № 655 від 18.12.2014 року та наказом № 656 від 18.12.2014 року Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (а.с. 131).

На ім'я начальника Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку ОСОБА_4 надано пояснювальну записку (а.с. 145), в якій зазначено, що згідно розрахунку матеріальної допомоги при звільненні ОСОБА_1 сума до перерахування на платіжну картку складає 117503,36 грн. Кошти у сумі 39357,00 грн. від Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку надійшли 11.03.2015 року для перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 здійснено у сумі 34222,00 грн. платіжним дорученням № 113 від 13.03.2015 року (а.с. 103, 146). Відомість нарахування коштів № 26 від 13.03.2015 року (а.с. 147). Друга частина коштів надійшла 27.04.2015 року у сумі 100000,00 грн. На картковий рахунок позивача була виплачена сума 85461,56 грн. (платіжне доручення № 209 від 28.04.2015 року, а.с. 104, 148; відомість нарахування коштів № 48 від 29.04.2015 року, а.с. 149), яка складається з суми 83281,36 грн. матеріальної допомоги при звільненні та 2180,20 грн. виплати за невикористану відпустку 15 днів у році звільнення.

Водночас, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_4, яка тимчасово виконувала обов'язки начальника сектору бухгалтерського обліку. Вказана особа пояснила, що під час розрахунку виплати всіх сум ОСОБА_1 при звільненні допустила помилку, яку виявила лише під час здачі звіту, про вказану помилку повідомила бухгалтерію Головного управління. Проте, ОСОБА_4 однозначно не змогла пояснити, яку саме помилку допустила, а саме: переплати, чи недоплати грошової суми за невикористану відпустку. Потім ОСОБА_4 зазначила, що невикористану відпустку вона взагалі не нараховувала. На питання сторони відповідача, чому сума невикористаної відпустки не була виплачена з кошторису ОСОБА_2, як відокремленої юридичної особи, яка є головним розпорядником коштів, відповідь не надала. Причину допущеної помилки обґрунтовує наявним на той час великим об'ємом роботи. Також свідок зазначила, що забезпечення працівників відділу здійснюється частково з бюджету, а частково коштами зароблені особисто ОСОБА_2. Нарахування та виплата заробітної плати начальнику ОСОБА_2 не відрізняється від інших працівників, крім встановлення розміру премії, яка визначається особисто начальником. Сума в розмірі 2180,20 грн. не є сумою вихідної допомоги, це зовсім інша сума, проте, яка саме, свідок не пояснила. Документи про нарахування суми розрахунку при звільненні ОСОБА_1 перевірялися Головним управління, проте ким саме - невідомо, оскільки були надіслані свідком електронною поштою та згодом звичайною поштою з підписами та печатками.

В розрахунку грошової допомоги при звільненні начальника ВГУ ДФС України в м. Кіровограді зазначено, що полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 необхідно доплатити 2031,38 грн. (а.с. 90, 132). За вказаним розрахунком сума в розмірі 2180,20 грн. - це грошова компенсація за невикористану відпустку, яка складає 15 діб.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що 2180,20 грн. позивачем повернуті відповідачу, ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді. До матеріалів справи, додано лист Головного управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (а.с. 142), в якому зазначено, що відповідно до виписки по реєстраційному рахунку ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Кіровограді за 26.06.2015 року проведено зарахування коштів на рахунок № 35226201005260 у сумі 2180,20 грн. з призначенням платежу «повернення надлишково виплачених коштів, платник ОСОБА_1І.» (а.с. 143). При цьому, у вищевказаному листі Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області чітко не зазначено, що 2180,20 грн. - це сума коштів повернутих ОСОБА_1 за невикористану відпустку. Позивачем також не пояснено причину повернення вказаних коштів. Доводи позивача про те, що вказані кошти повернуті на вимогу керівництва Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимим доказами.

Також, під час розгляду даної справи, на адресу ОСОБА_1 ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку в місті Кіровограді Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України направлено лист № 63/21-242 від 29.04.2016 року з проханням до 04.05.2016 року письмово повідомити свої банківські реквізити для здійснення виплати частини невиплаченої компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, або прибути у зазначену дату до ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України в м. Кіровограді за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 2, для повідомлення реквізитів особисто (а.с. 144, 150 конверт з листом № 63/21-242 від 29.04.2016 року).

Позивача розрахункові реквізити не надав, до ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді не прибув.

Судом встановлено, що адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України видано наказ № 675 від 10.11.2015 року (а.с. 115-116) про перейменування Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Пунктом 2 наказу затверджено Положення про Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (а.с. 117-127).

Головне управління входить до загальної структури Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв'язку) і підпорядковується Голові Держспецзв'язку (пункт 1.5. Положення Головного управління).

Також, в пункті 1 наказу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України № 739 від 01.12.2015 року (а.с. 70-71) зазначено, що ОСОБА_2 Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Кіровограді перейменувати у ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді (далі - ОСОБА_2). Пунктом 2 наказу затверджено Положення про ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді (а.с. 74-83).

Згідно пункту 1.5. Положення про ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді, ОСОБА_2 є підрозділом урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Кіровограді, який безпосередньо підпорядковується та підконтрольний начальнику Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Головне управління).

ОСОБА_2 є державною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (пункт 1.9. Положення).

Відповідно до пункту 3.1. вищевказаного Положення, ОСОБА_2 очолює начальник, якого призначає на посаду і звільняє з посади начальник Головного управління за погодження Головою Держспецзв'язку. Начальник ОСОБА_2 підпорядковується начальнику Головного управління (пункт 3.2. Положення про ОСОБА_2).

Таким чином, суд вважає, що Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в задоволенні позовних вимог щодо цього відповідача слід відмовити в повному обсязі.

Разом з тим, вимога щодо стягнення 6154,80 грн. компенсації за 15 діб невикористаної відпустки за 2014 рік підлягає частковому задоволенню, оскільки заявлена сума позивачем не доведена, а сума 2031,38 грн. підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді.

Водночас, щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів боргу за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку, а також моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на викладене, підставою відповідальності власника (установи) відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем вчинено дії по поверненню невиплаченої суми в розмірі 2031,38 грн., при цьому внаслідок не повідомлення позивачем розрахункового рахунку для здійснення виплати до судового розгляду та під час судового розгляду, що позбавило відповідача можливості здійснити виплати, суд не вбачає вини відповідача у невиплаті належних позивачу сум у строки, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України, що виключає відповідальність відповідача за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1, а саме частини компенсації на невикористану відпустку. В зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 250295,20 грн. Крім цього, суд критично оцінює розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наданий позивачем та вважає за необхідне зазначити, що такий розрахунок за затримку лише частини (2031,38 грн.) належної позивачеві суми є необґрунтованим, незаконним та несправедливим.

Позивач також посилався в поясненнях не несвоєчасну виплату всієї суми одноразової грошової допомоги при звільненні, однак суд погоджується з доводами відповідачів, що до цієї вимоги застосовуються наслідки статті 233 Кодексу законів про працю України згідно частини першої якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу зазначено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, початок перебігу якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Позивачеві одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена 13.03.2015 року та 28.04.2015 року (а.с. 146-149), позивач звернувся до суду 04.12.2015 року (штам Кіровського районного суду міста Кіровограда, вх. № 40100 від 04.12.2015 року, а.с. 1), тобто з пропуском тримісячного терміну.

Статтею 238 Кодексу законів про працю України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235 Кодексу законів про працю України), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Однак вищевказана норма застосовується при розгляді трудових спорів з питань про грошові вимоги, не пов'язані із звільненням або переведенням.

Таким чином, посилання представника позивача, що до позовної вимоги про стягнення боргу за несвоєчасну виплату компенсацію за невикористану відпустку у відповідності до статті 238 Кодексу законів про працю України не застосовуються строки звернення до суду є безпідставними, оскільки дана грошова вимога пов'язана зі звільненням позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити, що згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Всупереч статті 237-1 Кодексу законів про працю України позивачем не наведено обґрунтування вимоги наявності моральної шкоди в розумінні зазначеної норми трудового законодавства в зв'язку з невиплатою частини компенсації за невикористану відпустку, а в зв'язку із затримкою виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачем пропущено строк звернення до суду.

Згідно з частини третьої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволення чи відхилення частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги частково задоволено в тій частині в якій позивача звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволення частини вимог.

Керуючись статтями 83, 116, 117, 233, 235, 237-1, 238 Кодексу законів про працю України; статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 213-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді (що знаходиться за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, ідентифікаційний код 20634391) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2031,38 грн. невиплаченої компенсації на невикористану відпустку.

В решті позовних вимог щодо ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді, відмовити.

В задоволенні позовних вимог щодо Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України, відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді (що знаходиться за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, ідентифікаційний код 20634391) в дохід держави судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда