Рішення

від 05.10.2016 по справі 328/3402/16-ц

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/3402/16-ц

05.10.2016

2/328/1490/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом, яким просить визнати за нею право власності на житловий будинок №9 по вул. Миру в с. Мостове Токмацького району Запорізької області, в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2, померлого 18 квітня 2014 року в с. Мостове Токмацького району Запорізької області.

В обгрунтування позовних вимог зазначає. що 18.04.2014 року помер її батько ОСОБА_3. На час смерті він проживав у спірному будинку, який належав йому.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все його майно, до складу якої увійшов і спірний будинок.

Спадкоємцями за законом є позивач та її рідна сестра ОСОБА_4, яка відмовилась від спадщини.

У встановлений законом строк позивачка подала заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 Згодом вона звернулась до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину за законом на спірний будинок. У видачі свідоцтва нотаріус відмовила в зв'язку з тим, що право власності на спірний будинок не було зареєстроване за спадкодавцем у встановленому законом порядку.У зв'язку з цим позивачка не має можливості оформити спадщину у позасудовому порядку, та змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, в разі визнання позовних вимог відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що 18.04.2014 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

07.08.2011 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Позивач є донькою померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про укладення шлюбу.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно, до складу якої увійшов спірний будинок.

Спадкоємцем за законом першої черги є, крім позивача, та її рідна сестра - ОСОБА_4, що підтверджується копією Спадкової справи.

Позивач прийняла спадщину, подавши 04.08.2014 року заяву про прийняття спадщини. Інший спадкоємець - ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась на користь ОСОБА_1, зазначені обставини підтверджуються копією Спадкової справи.

У зв'язку з вище зазначеним, Новомиколаївська сільська рада є належним відповідачем у справі, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику в справах про спадкування».

19.09.2016 року позивач звернулась до державного нотаріуса Токмацької районної державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, після смерті ОСОБА_2

У видачі свідоцтва нотаріус відмовила в зв'язку з тим, що право власності на спірний житловий будинок не зареєстроване відповідно до чинного законодавства, зазначені обставини підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до довідки ПП «Малі» від 12.09.2016 №118, дійсно право власності на спірний житловий будинок за померлим ОСОБА_2 не зареєстроване.

30.07.1974 року спадкодавцю виділений план забудови земельної ділянки в с. Мостове для забудови житлового будинку, що підтверджується Генеральним планом.

Відповідно до свідоцтва на забудову домоволодіння, спадкодавцю виділена земельна ділянка площею 0,05га. в с. Мостове Токмацького району Запорізької області під забудову житлового будинку.

Згідно з довідками відповідача від 05.09.2016 №935, від 12.09.2016 №952, власником спірного будинку був спадкодавець, відповідно до списку власників будинків і квартир станом на 01.09.1987 року.

Позивачу нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з земельної ділянки, кадастровий №2325282800:08:002:0056, що знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, розміром 5,7997га, права на земельну частку (пай), що знаходиться на території КСП «Дружба» Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, розміром 0,7605 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала спадкодавцю ОСОБА_2, що підтверджується копією Спадкової справи.

Погосподарський облік - це вид первинного обліку, передбачений для систематизації відомостей про окремих громадян і домогосподарства, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами в сільських населених пунктах, які розташовані на їхній території, за єдиними на всій території України формами первинної облікової документації, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31.07.1981 №4 «Про судову практику з вирішення спорів, пов'язаних з правом власності на житловий будинок», на який послався п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 14.05.1976 №2 «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню законодавства про право особистої власності на житловий будинок», роз'яснений момент виникнення права власності на житловий будинок, що пов'язується з реєстрацією будинку у виконкомі місцевої Ради.

При зверненні до суду щодо захисту права на оформлення спадщини через відсутність правовстановлюючого документа для підтвердження того, існувало чи було відсутнє право спадкодавця на спірну нерухомість, обов'язковим є з'ясування, коли, на якій підставі виникло і як змінювалося це право.

Згідно зі ст.ст.100, 101 ЦК УРСР громадяни мали право мати в особистій власності один жилий будинок.

Вище наведені обставини належним чином підтверджені позивачем, підтверджують, що спірний будинок обліковувався у сільській раді, спадкодавець був внесений у списки власників житлових будинків.

Цивільно-правовий інститут набуття та виникнення права власності на нерухоме майно в різні періоди по-різному був урегульований на законодавчому рівні. У зв'язку із цим держава задекларувала визнання дійсними прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася, на час побудови спірного будинку, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 №553-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, зокрема, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок тощо.

Права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29.06.98 року з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, вважаються такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Спадкодавець ОСОБА_2 на час смерті мав право власності на житловий будинок, проте належним чином не зареєстрував відповідно до вимог цивільного законодавства, яке змінилося.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, відповідно до вимог ст.1218 ЦК України право власності на будинок належало спадкодавцю ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, а тому входить до складу спадщини.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст.ст.1258 ЦК України позивач є спадкоємцем за законом першої черги і має право на спадкування майна.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269 ЦК України, позивач у встановлений строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Позивач прийняла спадщину після померлого батька, зокрема їй видані свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.

Згідно з Цивільним кодексом України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник в зв'язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є законними, ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись 10, 11, 60, 61, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №9 по вул. Миру в с. Мостове Токмацького району Запорізької області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого 18 квітня 2014 року в с. Мостове Токмацького району Запорізької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: