Рішення

від 03.10.2016 по справі 918/970/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2016 р. Справа № 918/970/16

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача ОСОБА_1 прихильників інтелектуальних видів спорту (АСІС)

про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 4034-к від 29.07.20146 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 прихильників інтелектуальних видів спорту (АСІС) (відповідач) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

07.06.2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, а також заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, які разом складають договір банківського обслуговування.

На виконання умов договору банківського обслуговування від 07.06.2013 року банком надавалися кредитні кошти у межах ліміту, встановленого на суму 12 000,00 грн.

Відповідач своїх зобов'язань з зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав, внаслідок чого за ним станом на 05.04.2016 року утворилася заборгованість в розмірі 38 401,07 грн, з яких: 9 799,83 грн заборгованості за кредитом, 11 559,99 грн заборгованості за процентами, 2 540,40 грн комісії, 14 500,85 грн штрафних санкцій.

Починаючи з 16.10.2015 року відповідач перебуває у стані припинення, у зв'язку з чим 28.07.2016 року позивач направив на адресу голови ліквідаційної комісії відповідача заяву із грошовими вимогами.

Однак від відповідача жодної відповіді щодо визнання чи відмови у визнанні грошових вимог не надходило, що послугувало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 105, 111, 112, 526, 527 ЦК України.

Ухвалою від 07.09.2016 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 19.09.2016 року.

Ухвалою суду від 19.09.2016 року розгляд справи відкладено на 03.10.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку .

Згідно з вказаною заявою банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта; порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті www.privatbank, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування; сторони приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, договорі банківського обслуговування в цілому.

Підписавши вказану заяву, відповідач погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами і правилами обслуговування за розрахунковими картками, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування; своїм підписом відповідач зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послух, договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до договору клієнту встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26003054707555 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.

На виконання умов договору банківського обслуговування від 07.06.2013 року банком надавалися кредитні кошти у межах ліміту, встановленого на суму 12 000,00 грн, які використовувались клієнтом, що підтверджується випискою з рахунку № 26003054707555.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, у свою чергу, відповідач дій, пов'язаних із повернення кредиту, сплати процентів та комісії, своєчасно та у повному обсязі не вчинив, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6900/15 від 01.10.2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто 23 843,50 грн, з яких: 9 799,83 грн - заборгованість за кредитом, що виникла за період з 30.10.2013 року по 03.06.2015 року, 6 880,03 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, що виникла за період з 27.11.2013 року по 03.06.2015 року, 1323,00 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, що виникла за період з 01.04.2014 року по 03.06.2015 року, 5 840,64 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 5 840,64 грн, нарахована за період з 16.08.2013 року по 03.06.2015 року.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як стало відомо позивачу з витягу з ЄДРЮОФОП, з 16.10.2015 року відповідач перебуває у стані припинення.

28.07.2016 року позивач направив на адресу голови ліквідаційної комісії відповідача заяву з вимогами на суму 38 401,07 грн, що стверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком, однак відповіді щодо визнання чи про відмову у визнанні грошових вимог не отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату внесення запису про припинення) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно зі ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частинами 1, 8, 9, 11, 14 ст. 111 ЦК України врегульовано, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

За ч.ч. 1, 3-5 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З урахуванням викладеного, судом встановлено таке.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як зазначалося, відомості про те, що відповідач перебуває у процесі припинення, внесено до ЄДРЮОФОП 16.10.2015 року, повідомлення про перебування відповідача у процедурі припинення розміщено бюлетні № 333 /(28) 2015 року з 09.10.2015 року по 18.10.2015 року, у той же час позивач заявив свої вимоги до ліквідаційної комісії лише 28.07.2016 року, що стверджується штемпелем підприємства зв'язку на описі вкладення в цінний листі та фіскальним чеком, тобто поза межами строку, встановленого ч. 5 ст. 105 ЦК України.

Разом з тим пропуск строку заявлення кредиторських вимог не має наслідком визнання їх автоматично погашеними, оскільки такими визнаються вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи (ч. 5 ст. 112 ЦК України).

Вимоги, заявлені після спливу встановленого строку, за правила ч. 4 ст. 112 ЦК України, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Отже, звернення позивача з грошовими вимогами до відповідача після закінчення строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, які залишені без відповіді у процедурі добровільної ліквідації відповідача, не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Крім того, такі вимоги є зобов'язанням ліквідаційної маси та можуть бути заявлені протягом усієї ліквідаційної процедури.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом у місячний строк після закінчення строку для розгляду його вимог ліквідаційною комісією відповідача (15.08.2016 року ліквідаційною комісією відповідача отримано заяву з вимогами позивача, що стверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, строк розгляду вимог комісією - тридцять днів з дня отримання заяви, отже останній закінчився 14.09.2016 року).

Відповідь на кредиторську вимогу позивача не надана відповідачем також під час розгляду вказаної справи в суді.

Таким чином, має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача, оскільки, враховуючи приписи ст. 105 ЦК України, відповідач повинен був надати таку відповідь у строк не пізніше 14.09.2016 року включно.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до відповідача вимоги в розмірі 38 401,07 грн, що виникли станом на 05.04.2016 року, з яких: 9 799,83 грн - прострочена заборгованість за наданим кредитом, 11 559,99 грн - заборгованість за процентами, 2 540,40 грн - комісія, 14 500,85 грн - пеня.

Вказана заборгованість частково, на суму 23 843,50 грн, станом на 03.06.2015 року, підтверджена рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6900/15 від 01.10.2015 року.

Крім того, позивач здійснив донарахування процентів, комісії та пені у порядку, визначеному Умовами і Правилами надання банківських послуг, станом на 05.04.2016 року, про що надано розрахунок заборгованості.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмов від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

У силу положень ст. ст. 16, 549-551, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Суд, перевіривши правильність розрахунку заявлених грошових вимог, дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ліквідаційну комісію ОСОБА_1 прихильників інтелектуальних видів спорту (АСІС) (вул. Князя Володитмира,10, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25797488) в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги,50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) у розмірі 38 401,07 грн, з яких: 9 799,83 грн - прострочена заборгованість за наданим кредитом, 11 559,99 грн - заборгованість за процентами, 2 540,40 грн - комісія, 14 500,85 грн - пеня, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Стягнути з ОСОБА_1 прихильників інтелектуальних видів спорту (АСІС) (вул. Князя Володитмира,10, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25797488) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги,50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) 1 378,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 04.10.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.