Рішення

від 27.09.2016 по справі 922/2888/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р.Справа № 922/2888/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Приватного підприємства "Атет", м. Харків про стягнення 9188,30 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №40-3273/138 від 08.08.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Атет" 8612,03 грн. основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії №4668 від 01.05.2002, 417,03 грн. інфляційних втрат та 159,24 грн. річних.

Ухвалою суду від 31 серпня 2016 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 15 вересня 2016 року.

Розгляд справи було відкладено на 27 вересня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача повернулася до суду 10.07.2015 р. без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "за закінченням строку зберігання".

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

01 травня 2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем, енергопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Атет.ЛТД", правонаступником якого є Приватне підприємство "АТЕТ" (відповідачем, споживачем) було укладено договір про постачання теплової енергії № 4668.

Згідно укладеного договору про постачання теплової енергії № 4668 від 01.05.2002р. позивач здійснював відпустку теплової енергії відповідачу по договору в повному обсязі. На підставі чого відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію. Відповідач сплачує рахунки, але не в повному обсязі, чим завдано збитки КП "Харківські теплові мережі". Борі за неналежне виконання договірних обов'язків станом на 01.05.2015 р. складає 8612,03 гри., який утворився за період з жовтим 2014 р. по травень 2016 р.

Згідно умов вказаного договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року.

Пунктом 10.4. договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно пунктів 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

За умовами пункту 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії.

У відповідності до пункту 6.3. договору, сторони визначили, що споживач за 10 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактичної спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше, як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату (пункт 6.5 договору).

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач свої зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії у приміщеннях, які були орендовані відповідачем згідно договору оренди № 1353 від 28.09.2001 за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 22, літ. "В-2", про що свідчать акти підключення споживача до джерела теплової енергії На підставі зазначеного позивачем відповідачу були направлені рахунки на оплату за спожиту теплову енергію. Копії актів та рахунків надані позивачем до матеріалів справи. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем будинку в якому було орендовано приміщення відповідачем. Система опалення приміщення, орендованого відповідачем є невід'ємною частиною системи опалення всього будинку, що унеможливлює обмеження постачання теплової енергії.

Як вказує позивач, та, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, останній вартість отриманої теплової енергії своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року в сумі 8612,03 грн., що й стало підставою звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Згідно із частиною 2 пунктом 1 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором про надання послуг.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів здійснення оплати за спірним договором відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача підтверджується зібраними у справі матеріалами, то за відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості за надану теплову енергію, позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 8612,03 грн. судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем було нараховані відповідачу 3 проценти річних у розмірі 159,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 417,03 грн. відповідно до наданого розрахунку.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок суми 3 процентів річних за вище заявлений період у системі законодавство, приходить до висновку, що сума яка підлягає до стягнення становить 159,24 грн. річних та 417,03 грн. інфляційних втрат.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «АТЕТ» (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 4/6 код ЄДРПОУ 33288604) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119) суму у розмірі 9188,30 грн. (з яких: 8612,03 грн. сума основного боргу, 159,24 грн. - 3 проценти річних, 417,03 грн. - інфляційні втрати) та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1