Рішення

від 05.10.2016 по справі 904/7809/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.16р. Справа № 904/7809/16

За позовом комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №140" "МОЛНІЯ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 113 618,89 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 10/28-06 від 04.01.16р.;

від відповідача: голова правління ОСОБА_2 - наказ № б/н від 01.10.10р.

СУТЬ СПОРУ:

06.09.2016р. комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №140" "Молнія", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 108788,42грн. основної заборгованості; 1285,38грн. трьох відсотків річних; 3545,09грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 05.08.2016р. за вих.№238/111-14 ухвалою суду від 07.09.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.09.2016р.

Суд розгляд справи відкладав з 27.09.2016р. на 04.10.2016р.

Суд оголошував перерву з 04.10.2016р. до 05.10.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.10.2016р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.10.2016р.

05.10.2016р. сторонам, які беруть участь у розгляді справи, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 05.10.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2005р. між комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - позивач, водоканал) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №140 "Молнія" (далі по тексту - відповідач, абонент) укладено договір №7590 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого предметом даного договору є зобов'язання водоканалу по наданню абоненту послуг водопостачання і водовідведення по об'єкту (ам), що розташований (і) за адресою: вул.Білостоцького, 84а, а також зобов'язання абонента по оплаті наданих послуг.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до чинного законодавства України на підставі рахунків по затвердженим відповідним органам тарифам. У випадку зміни тарифів, що діють на момент укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється по нових тарифах без зміни інших улов даного договору. Про зміну тарифів на послуги водопостачання та водовідведення водоканал сповіщає через засоби масової інформації.

Пунктом 5.2 договору визначено, що абонент зобов'язаний самостійно щомісяця отримувати рахунки на оплату наданих послуг в бухгалтерії водоканалу.

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата послуг здійснюється абонентом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок водоканалу або в інших формах, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 5.4 договору визначено, що розрахунковий період оплати послуг водопостачання і водовідведення - один календарний місяць. Абонент зобов'язаний здійснити стовідсоткову попередню оплату послуг за 5 календарних днів до початку розрахункового місяця, сума якої визначається згідно з обсягами водопостачання та водовідведення в минулому місяці. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами 10.05.2005р. і діє в частині надання послуг водопостачання та водовідведення до 10.05.2006р., а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості (пункт 9.1 договору).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить намір його розірвати або внести в нього зміни, він продляє свою дію на наступний рік (пункт 9.2 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення у період з жовтня 2015 року по червень 2016 року на загальну суму 108926,41грн., що підтверджується актами-рахунками, а саме:

- акт-рахунок №95529 приймання наданих послуг від 31.10.2015р. на суму 12463,20грн.;

- акт-рахунок №103685 приймання наданих послуг від 30.11.2015р. на суму 12837,45грн.;

- акт-рахунок №114149 приймання наданих послуг від 30.12.2015р. на суму 12437,23грн.;

- акт-рахунок №8922 приймання наданих послуг від 31.01.2016р. на суму 10930,50грн.;

- акт-рахунок №18703 приймання наданих послуг від 29.02.2016р. на суму 10459,14грн.;

- акт-рахунок №28174 приймання наданих послуг від 31.03.2016р. на суму 11069,18грн.;

- акт-рахунок №36840 приймання наданих послуг від 30.04.2016р. на суму 12150,47грн.;

- акт-рахунок №46024 приймання наданих послуг від 31.05.2016р. на суму 13346,40грн.

В червні 2016 року від відповідача надійшли кошти в рахунок сплати платежів за жовтень 2015 року на суму 137,99грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 108788,42грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 108788,42грн основної заборгованості підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 1285,38грн. за загальний період прострочення з 11.11.2015р. по 03.08.2016р. (за кожний період окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати у розмірі 3545,09грн. за загальний період прострочення з 11.11.2015р. по 03.08.2016р. (за кожний період окремо)

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2578,37грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1689,79грн., з урахуванням того, що 99,15% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний КООПЕРАТИВ №140 "Молнія" (49034, м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, буд.84-А; ідентифікаційний код 23927254) на користь комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул.Троїцька, 21А, ідентифікаційний код 03341305) 108788,42грн. (сто вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 42 коп.) основної заборгованості; 1285,38грн. (одна тисяча двісті вісімдесят п'ять грн. 38 коп.) трьох відсотків річних; 2578,37грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн. 37 коп.) інфляційних втрат; 1689,79грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять грн. 79 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.10.2016 року

Суддя ОСОБА_3