Ухвала

від 31.08.2016 по справі 905/1157/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

31.08.2016р. Справа № 905/1157/15

за скаргою ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об’єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь

на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області

щодо виконання судового рішення по справі №905/1157/15

за позовом Публічного акціонерного товариства „АвтокразбанкВ» , в особі Уповноваженої особи

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«АКБ БанкВ» ОСОБА_2

ОСОБА_3, м.Кременчук

до відповідача ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об’єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь

про стягнення 8101625 грн. 00 коп.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_4-по дов.

від ДВС: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.09.2015р. по справі №905/1157/15 за позовом Публічного акціонерного товариства В«АвтокразбанкВ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«АКБ БанкВ» ОСОБА_2, м.Кременчук до ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь позовні вимоги задоволено частково та стягнуто:

- з відповідача на користь позивача поточні проценти за кредитом в сумі 148050,00 грн., прострочені проценти за кредитом в сумі 1373575,00 грн.;

- з відповідача на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 13775 грн. 58 коп.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2015р. по справі №905/1157/15 видано відповідні накази від 13.10.2015р.

07.07.2016р. ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь звернулась до господарського суду Донецької області зі скаргою від 05.07.2016р. на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області щодо виконання судового рішення по справі №905/1157/15.

Зокрема, скаржником заявлені вимоги про:

- визнання неправомірними дій старшого державного виконавця у зв’язку із порушенням права боржника у виконавчому провадженні на самостійне виконання рішення;

- визнання недійсною постанови від 23.06.2016р. про арешт коштів боржника та зняття арешту з усіх рахунків відповідача, що містяться у: ПАТ «ПУМБ» МФО 334851, філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 335106; ПАТ «АКБ Банк».

18.08.2016р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь про уточнення вимог скарги. Виходячи зі змісту вказаних уточнень, відповідачем також заявлені вимоги про:

- зобов’язання ДВС зняти арешт коштів, що належить відповідачу, який був накладений згідно постанови про арешт коштів боржника від 25.03.2016р., зняти арешт з усіх рахунків відповідача;

- зобов’язання ДВС зняти арешт з майна боржника, що належить відповідачу, який був накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.03.2016р.

При цьому, ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь у вказаних уточненнях крім зміни предмету заявленої скарги від 05.07.2016р. також викладено нові обставини справи, про які не було зазначено у первісній скарзі, а також надано посилання на інші норми Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких ДВС мають бути вчинені відповідні дії.

Відповідно до п.9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено таке право позивача, як право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

За приписом п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За висновками суду, надані ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь уточнення до скарги є фактично заявою про зміну предмету та підстав позову.

За змістом п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

За таких обставин, виходячи з того, що відповідачем в уточненнях до скарги заявлені вимоги про одночасну зміну як вимог скарги, так і її підстав, суд відмовляє в задоволенні такої заяви відповідача, приєднує її до матеріалів справи та розглядає вимоги, які були первісно заявлені відповідачем у скарзі від 05.07.2016р.

Публічне акціонерне товариство „АвтокразбанкВ» , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«АКБ БанкВ» ОСОБА_2, м.Кременчук в засідання суду не з’явилося, пояснень по суті скарги не надало.

Жовтневий відділ Державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області надав відзив на скаргу від 04.08.2016р., в якому повідомив суд про повну відповідність своїх дій вимогам закону.

Розглянувши зазначену вище скаргу від 05.07.2016р., заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

При цьому, за змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як встановлено, 13.10.2015р. у відповідності із ст.116 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Донецької області на виконання судового рішення по справі №905/1157/15 було видано відповідні накази.

Згідно ст.ст.1, 2 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (далі Закон) та ст.115 Господарського процесуального кодексу України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

У відповідності до ст.1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

16.03.2016р. старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої виконавець відкрив виконавче провадження з виконання наказу суду по справі №905/1157/15.

У вказаній постанові державним виконавцем у відповідності із ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду - до 22.03.2016р., попереджено останнього про наслідки невиконання судового рішення в наданий для добровільного виконання строк.

Виходячи зі змісту скарги від 05.07.2016р. ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь стверджує про неправомірність дій державного виконавця у зв’язку із порушенням права відповідача у виконавчому провадженні на самостійне виконання рішення.

Проте, вказані посилання скаржника на позбавлення ДВС його права на добровільне виконання судового рішення по справі №905/1157/15, суд вважає безпідставними, враховуючи факт дотримання ДВС вимог Закону при встановленні відповідного строку для добровільного виконання рішення суду та відповідного строку направлення оскаржуваної постанови на адресу сторін.

Зокрема, згідно наданого до матеріалів справи поштового конверту, постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2016р. була направлена ДВС на адресу боржника 17.03.2016р. у відповідності з вимогами ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Інших обставин, які б могли свідчити про порушення ВДВС права відповідача на добровільне виконання рішення суду, останнім до матеріалів справи не надано, судом не встановлено.

25.03.2016р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках відповідача, в сумі 1673890,10 грн.

Відповідач у скарзі від 05.07.2016р. посилається на передчасність винесення ДВС даної постанови та заявляє вимоги про визнання її недійсною, зняття арешту з рахунків відповідача.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Звернення стягнення на майно боржника згідно із ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України заявником доказів невідповідності оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника вимогам закону до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, скарга від 05.07.2016р. ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області щодо виконання судового рішення по справі №905/1157/15 підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні скарги від 05.07.2016р. ОСОБА_1 В«Донецьке науково-виробниче об'єднання В«СимволВ» , м.Маріуполь на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області щодо виконання судового рішення по справі №905/1157/15.

Суддя Г.В. Левшина