Рішення

від 12.09.2016 по справі 510/1449/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1449/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2016 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Плавнінської сільської ради Ренійського району Одеської області та СВК «Світанок» с. Плавні Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Плавнінської сільради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача - СВК «Світанок» позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя ОСОБА_2 належало:

-земельна ділянка загальним розміром 3,24 га, (із кадастровими номерами земельних ділянок: 5124184000:01:003:0320, 5124184000:01:005:0287), яка розташована на території Плавнінської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 938966 від 30 січня 2007 року.

На випадок смерті ОСОБА_2 розпорядилася належним їй майном, 7 грудня 20043 року залишила заповіт на ім'я позивача - ОСОБА_1, 10 березня 2011 року померла.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивачки нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів (відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку) на вищевказану земельну ділянку, про що 26 травня 2016 року нотаріусом було винесено вмотивовану постанову. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач в порядку ч.1 ст.1269 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає, представники Плавнинської сільської ради та СВК «Світанок» не заперечували проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця.

03.10.2014 року помер чоловік позивачки, ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 належало:

-земельна ділянка загальним розміром 3,24 га, (із кадастровими номерами земельних ділянок: 5124184000:01:003:0321, 5124184000:01:005:0288), яка розташована на території Плавнінської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 938965 від 13 лютого 2008 року .

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 3 жовтня 2014 року. Спадкоємство після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1, яка на момент смерті чоловіка мешкала разом із ним, що підтверджується довідкою Плавнінської сільської ради. Інших спадкоємців на момент розгляду справи судом не встановлено. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначену земельну ділянку, як на об`єкт спадщини, який на момент смерті належав спадкодавцю.

Таким чином, у відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивачка прийняла спадщину з наступних підстав. Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, позивачка постійно проживала разом із спадкодавцем. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивачка про відмову від спадщини не заявляла, а отже фактично прийняла її в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном. Враховуючі ці обставини, позивачка пізніше звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку, про що 26 травня 2016 року нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 вважаючи, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці відсутні, представники відповідачів не заперечували, щоб позивачка оформила право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця на своє ім'я.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спад-щини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1223 ЦК України), та спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Вона у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч.1 ст.1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Крім того, у відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивач на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3, мешкала разом з ним, після його смерті продовжувала користуватися земельною ділянкою, отже фактично вступила в управління та володіння спадковим майном в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч.1 ст.1269 ЦК України та в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_2 і ОСОБА_3, були загублені оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки, які позивачка не змогла надати нотаріусу, а на підставі копій цих документів нотаріус не може оформити та видати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавців, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, також чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі копії державного акту також не можливо оформити спадщину, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікати державних актів на право власності на земельні ділянки, про що нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.05.2016 р., у зв'язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказані земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом та за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельну ділянку загальним розміром 3,24 га, (із кадастровими номерами земельних ділянок: 5124184000:01:003:0320, 5124184000:01:005:0287), розташовану на території Плавнінської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 938966 від 30 січня 2007 року,

яка належала ОСОБА_2, померлій 10 березня 2011 року.

-земельну ділянку загальним розміром 3,24 га, (із кадастровими номерами земельних ділянок: 5124184000:01:003:0321, 5124184000:01:005:0288), розташовану на території Плавнінської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 938965 від 13 лютого 2008 року,

яка належала ОСОБА_3, померлому 3 жовтня 2014 року.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.І. Дудник