Рішення

від 05.10.2016 по справі 904/5523/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.16р. Справа № 904/5523/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль", м. Київ

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Одеська залізниця", м. Одеса

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс", м. Дніпро

про стягнення 133 240,23 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 16/05 від 16.05.2016;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - 1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (далі - 2-й відповідач), у якій заявило вимоги про солідарне стягнення основного боргу у сумі 99 591,12 грн, пені у сумі 22 272,88 грн, інфляційних нарахувань у сумі 8 963,13 грн та 3% річних у сумі 2 413,10 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № ТК20/02, укладеного між 1-м відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-контроль" (далі - підрядник) 25.02.2015 та з урахуванням договору про поруки № 25/02/1, укладеного між підрядником та позивачем 25.02.2016.

Відповідачі участі своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, але:

1-й відповідач 18.07.2016 подав клопотання про заміну сторони у справі в порядку процесуального правонаступництва, а саме просить суд замінити Державне підприємство "Одеська залізниця" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" особі регіональної філії "Одеська залізниця";

2-й відповідач 20.07.2016 надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не звертався до нього з вимогою про виконання зобов'язання за договором поруки та таких доказів не подано до суду, тому вважає вимоги позивача до нього такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням поданого ним відзиву.

Ухвалою суду від 21.07.2016 здійснено заміну 1-го відповідача на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" особі регіональної філії "Одеська залізниця".

03.08.2016 від 1-го відповідача надійшло клопотання зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/2047/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-контроль" про визнання недійсними договорів підряду.

Позивачем 19.09.2016 надані заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки правомірність договору може бути перевірена в межах цієї справи. Суд погоджується з доводами позивача та відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі.

19.09.2016 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач залишив лише вимоги про стягнення з відповідачів солідарно основного боргу у сумі 99 591,12 грн та покладення стягнення сплачених судових витрат на 1-го відповідача відповідно.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 передбачені ч.4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлену в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує будь- чиї права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву до розгляду.

1-й відповідач у поданому 20.09.2016 відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність предмету спору через неукладеність договору з позивачем та через недійсність договору. Також 1-й відповідач заявив клопотання продовжити строк розгляду справи на 15 днів, яке судом було задоволено.

Позивач 03.10.2016 подав до суду заперечення на відзив 1-го відповідача, у яких не погодився з позицією 1-го відповідача, його доводи вважає необґрунтованими та безпідставними й зазначає, що договір є укладеним та дійсним.

Представник 1-го відповідача у судове засідання 04.10.2016 не з'явився, надіслав клопотання розглянути справу без його участі.

Представник 2-го відповідача у судове засідання 04.10.2016 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст.. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників 1-го та 2-го відповідачів, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався з 21.07.2016 на 11.08.2016, з 11.08.2016 на 20.09.2016, з 20.09.2016 на 04.10.2016.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст.. 85 ГПК України, у судовому засіданні 04.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 між Державним підприємством "Одеська залізниця" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (підрядник) було укладено договір підряду (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ") №ТК20/02, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника на свій ризик і відповідно до умов цього договору послуги з технічного обслуговування (ТО) блоків системи "Дельта-СУ" згідно Додатку №1 та здати результати послуг замовнику, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані підрядником послуги відповідно до умов цього договору.

Підрядник виконує послуги з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" за рахунок власних сил та засобів на суму, яка не перевищує вказану у п 3.1 даного договору. Вартість послуг на технічне обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" визначається на підставі Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1.1 підрядник зобов'язується виконати послуги з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" за письмовими заявками замовника на адресу підрядника згідно п. 1.1. договору. Відповідальність за якість наданих послуг несе підрядник.

Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником послуги відповідно до умов цього договору (п.2.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сума договору складає 99 990,00 грн. Вартість послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" визначена на підставі Додатку №1, який включає всі витрати підрядника (п.3.2 договору).

Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання обов'язків до повного їх виконання сторонами (п.5.1 договору).

Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг з послідуючим оформленням акту приймання-передачі послуг згідно додатку № 3 (п. 6.6. договору).

Вказаний договір скріплено печатками обох контрагентів та підписано представниками обох сторін, а саме з боку 1-го відповідача - начальником локомотивного депо Миколаїв ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 79 від 02.01.2015, а з боку позивача - директором ОСОБА_3

Довіреність № 79 від 02.01.2015 р. передбачає повноваження начальника локомотивного депо Миколаїва укладати від імені ДП "Одеська залізниця" господарські договори на суму до 100 000,00 грн. Оскільки, договір підряду №ТК20/02 від 25.02.2015 укладений на суму до 100 000,00 грн, факт перевищення повноважень представником 1-го відповідача відсутній.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже було зазначено, предметом договору підряду № ТК20/02 є надання 1-им відповідачем на замовлення позивача послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ", згідно Додатку № 1.

За змістом п. 2.6 Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, ч. 2 - 5, 7 ст. 180 ГК України тощо).

На підставі матеріалів справи судом було встановлено, що сторонами договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, представниками сторін підписано текст договору та скріплено його печатками суб'єктів господарювання, а отже правочин було вчинено 25 лютого 2015 року та договір підряду № №ТК20/02 від 25.02.2015 є укладеним.

Тобто, суд не приймає доводи 1-го відповідача про те, що договір є неукладеним, оскільки вони не знайшли свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Згідно до ч.1,2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На виконання умов договору позивачем надані 1-му відповідачу послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ", що підтверджується актами здачі-приймання № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 здачі-приймання послуг з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта СУ" від 12.03.2015 р., 12.03.2015, 12.03.2015 , 12.03.2015 , 12.03.2015 , 12.03.2015, 12.03.2015, 12.03.2015, 12.03.2015, 12.03.2015, 13.03.2015, 13.03.2015, 13.03.2015, 13.03.2015, 13.03.2015, 13.03.2015, 13.03.2015 відповідно.

Крім того, 1-ий відповідач наполягав на тому, що договір підряду є недійсним, оскільки не пройшов необхідного попереднього погодження юридичним відділом останнього.

Суд вважає, що саме по собі попереднє непогодження спірного договору юридичним відділом 1-го відповідача не тягне за собою їх недійсність, оскільки такий наслідок прямо не передбачено чинним законодавством. Погодження, візування та затвердження господарських договорів є лише внутрішньою процедурою 1-го відповідача, недотримання якої не може тягнути негативних наслідків для договірних контрагентів 1-го відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки від імені 1-го відповідача договір підряду № ТК20/02 від 25.02.2015 укладено представником на підставі довіреності № 79 від 02.01.2015, яка надає останньому необхідний обсяг повноважень, договір підряду № ТК20/02 від 25.02.2015 в подальшому був прийнятий до виконання 1-им відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, тож відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Як вже було зазначено, на виконання умов договору позивачем були надані 1-му відповідачу послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ", що підтверджується актами здачі-приймання послуг з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта СУ" № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 від 12.03.2015 та 13.03.2015 на загальну суму 99 591, 12 грн.

Загалом надано послуги на суму 99 591, 12 грн., про що позивачем також складено та зареєстровано у Державній податковій службі України податкові накладні по кожному акту окремо, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями.

Також, сторонами (позивачем та 1-им відповідачем) був складений та підписаний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.08.2016.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 120 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних, послуг. Ціни на послуги встановлюються в національній валюті України. Вид розрахунку - безготівковий, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника.

Позивач зазначає, що 1-им відповідачем надані послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ" не оплачені, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 99 591, 12 грн.

1-ий відповідач оплату за надання послуг у строк, передбачений договором, не здійснив. Таким чином, заборгованість 1-го відповідача перед позивачем складає 99 591, 12 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначений договором строк 1-ий відповідач розрахунок за спірними актами не здійснив.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати послуг за вказаними вище актами настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 99 591, 12 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, 25.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (кредитор) укладено договір поруки №25/02/1, у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Державним підприємством "Одеська залізниця" (боржник) щодо виконання обов'язків з оплати послуг, наданих кредитором боржнику за договором підряду № ТК 20/02 (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків систем "Дельта-СУ") від 25.02.2015, укладеним між кредитором та боржником, на суму не більше ніж 99 990, 00 грн, а також за сплату боржником штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг за Основним договором (п.1.1 договору поруки).

Згідно з п.1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов'язку з оплати послуг, зазначеного в п. 1.1 цього договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку з оплати послуг за Основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк протягом 5 робочих днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора. У випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Основним договором у повному обсязі, кредитор зобов'язується передати поручителю всі документи, що підтверджують обов'язок боржника у 3-денний строк з дня виконання обов'язку.

Позивач вказує, що 1,2-м відповідачами заборгованість у розмірі 99 591, 12 грн не погашено, що і є причиною виникнення спору.

Відносини, що склалися між позивачем та 1-им відповідачем за своєю правовою природою регулюються положеннями про договір підряду, а відносини між позивачем та 2-им відповідачем - положеннями про договір поруки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови п. 4.1 договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Разом з цим, як зазначено вище, зобов'язання 1-го відповідача за виконання договору підряду забезпечені порукою, а тому 1,2-ий відповідачі мають відповідати за цими зобов'язаними як солідарні боржники.

П.п. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У п. 3.1. Договору поруки зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.10.2016, а в частині виконання обов'язків до повного їх виконання сторонами.

При цьому, пунктами 3.2 - 3.5 договору поруки передбачено, що порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.3.5. Договору).

Оскільки умовами основного договору визначена поетапна оплата послуг (по кожному акту), то п. 3.5 договору є спеціальним по відношенню до загальної норми п.3.1. Договору.

Тобто договір містить застереження про припинення поруки у випадку не пред'явлення кредитором позову протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги.

Суд звертає увагу на різницю термінів строк дії договору та строк дії поруки. Порука щодо окремого зобов'язання може припинитися і до закінчення загального строку дії договору. Це правило застосовується і до обставин, що розглядаються.

Строк виконання основного зобов'язання (по всіх етапах) є таким, що настав 09.09.2015 року, а отже шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя закінчився 09.03.2016 року.

Крім того, п. 3.4 договору поруки передбачено припинення поруки у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.02.2016 року позивач звертався до 2-го відповідача з вимогою (вих. № 09/02/1) щодо погашення грошового зобов'язання у розмірі 99 591, 12 грн.

У той же час, з позовом до суду позивачем звернувся лише 05.07.2016, що підтверджується відбитком календарного штемпеля канцелярії суду, тобто також поза межами встановленого у договорі поруки та законодавстві строку пред'явлення вимоги.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про припинення поруки, а тому вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (2-го відповідача) задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 по справі №6-69цс11 та від 17.02.2016 по справі №3-1202гс15, від 19.03.2014 у справі №6-20цс14, від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, від 29.01.2014 у справі №6-155цс13.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача до 1-го відповідача, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 99 591,12 грн.

Позовна вимога до 2-го відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс", - задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір, який і підлягає розподілу між сторонами, складає 1 493, 87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Як підтверджується матеріалами справи, спір виник з вини 1-го відповідача, який безпідставно затримує оплату за надані позивачем послуги, а тому судовий збір покладається на 1-го відповідача у розмірі 1 493, 87 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач при зверненні до суду сплатив 1998,60 грн судового збору, тому 504,73 грн судового збору можуть бути повернуті позивачу у разі подання ним відповідного клопотання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф.317, ідентифікаційний код 38104803) заборгованість у розмірі 99 591, 12 грн (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн 12 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 493, 87 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто три грн 87 коп.), видати позивачу наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.10.2016.

Суддя В.Д.Воронько