Постанова

від 05.10.2016 по справі 825/1153/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1153/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2016 ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, в якому враховуючи уточнення, просив стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати кошти в розмірі 5893,00 грн.; стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 73240,00 грн.; звернути рішення до негайного виконання.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 41, 14000, код ЄДРПОУ 38509957) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 16300, код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12.03.2016 по 29.03.2016 у розмірі 50968,40 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 40 коп.). Стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 41, 14000, код ЄДРПОУ 38509957) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 16300, код НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 5893,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 00 коп.).В задовленні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем Державною фітосанітарною інспекцією Чернігівської області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Державна фітосанітарна інспекція Чернігівської області в питаннях виплати заборгованості із заробітної плати ОСОБА_3 діяла у суворій відповідності до норм чинного законодавства і жодним чином не порушувала прав позивача, а посилання позивача на необхідність застосування механізму відповідальності, передбаченого ст. 117 КЗпП України, вважає безпідставним.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013, яка набрала законної сили 12.03.2013, у справі №825/399/13-а за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення коштів, позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь позивача вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексацію заробітної плати в розмірі 4367,02 грн., а також зобов'язано Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.02.2012 по 14.02.2013.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що на час звернення позивача до суду з цим позовом, рішення суду у справі №825/399/13-а виконано повністю.

Зокрема, встановлено, що виконавчий лист №825/399/13-а виданий Чернігівським окружним адміністративним судом 20.03.2013 про зобов'язання Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2012 по 14.02.2013 21.03.2013 надійшов на виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області.

25.03.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37196587 (.а.с.33)

У квітні у 2013 Державною виконавчою службою стягнуто з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь ОСОБА_3 2006 грн. середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 14.02.2013. Ця обставина підтверджується Інформацією про виконавче провадження №37196587, яку суд апеляційної інстанції, з метою офіційного з'ясування обставин у справі та керуючись статтею 11 КАС України, встановив з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень(а.с.112-113).

Що стосується виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 в частині стягнення з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь позивача вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексацію заробітної плати в розмірі 4367,02 грн., судом встановлено наступне.

25.03.2013 державним виконавцем відповідно до вимог частини 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (а.с.33).

01.04.2013 до Державної казначейської служби України надійшла заява про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №825/399/13-а, яка була зареєстрована відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

28.03.2016 Державною казначейською службою України позивачу було виплачено заборгованість по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексації заробітної плати в розмірі 4367,02 грн.

Враховуючи, що стягнуті постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі №825/399/13-а на користь ОСОБА_3 вихідна допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсація за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексація заробітної плати в розмірі 4367,02 грн. були виплачені тільки 28.03.2016, позивач, посилаючись на положення статей 116 та 117 КЗпП України, вважає, що роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію втрати частини доходів через порушенням термінів їх виплати кошти. У зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що своєчасно не виплачені суми, які є складовими заробітної плати, з вини власника або уповноваженого ним органу, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

З такими висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон) визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувану здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до ст. 5 Закону у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

На виконання ч. 2 ст. 3 Закону N 606-XIV і п. 9 розд. VI "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Кодексу постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Безспірне списання коштів з рахунків боржника на підставі виконавчого документа здійснюється відповідно до пунктів 24 - 34 Порядку.

Відповідно до зазначених вище документів та згідно інформації органів казначейської служби 01.04.2013 до Державної казначейської служби України надійшла заява про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №825/399/13-а, яка була зареєстрована відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

28.03.2016 Державною казначейською службою України позивачу було виплачено заборгованість по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексації заробітної плати в розмірі 4367,02 грн.

Тобто, повне погашення боргу за даним виконавчим документом було здійснено 29.03.2016 року.

Перевіряючи доводи позивача, які помилково взято до уваги судом першої інстанції, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм вказує на те, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальною є така обставина, як невиплата належних працівникові на час звільнення сум саме з вини власника або уповноваженого ним органу.

З матеріалів справи встановлено, що несвоєчасна невиплата позивачу належних за рішенням суду сум відбулося не з вини відповідача (Державної фітосанітарної служби), оскільки виконання рішення адміністративного суду у цій частині здійснювалася органом Державної казначейської служби в порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI

Як вже зазначалось вище стягнення коштів, присуджених позивачу судовим рішенням, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року № 845, положення яких передбачають відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів у вигляді компенсації.

Стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 КАС України. Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Відтак, з наведених вище підстав слід прийти до висновку, що відповідач не несе відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за час затримки виконання судового рішення про стягнення заборгованості по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексації заробітної плати в розмірі 4367,02 грн.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконаний.

В свою чергу, позивачем, на спростування доводів відповідача, вказаних в апеляційній скарзі,не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області про компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2016

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Губська О.А.