Рішення

від 04.10.2016 по справі 2-152-2002

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-152-2002 Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко І.О. Провадження № 22-ц/789/1234/16 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря : Коваль О.І.

та сторін - позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло,-

ВСТАНОВИЛА:

в лютому 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про втрату права на житло, посилаючись на те, що їй на праві особистої власності належить будинок в с. Жеребки Підволочиського району. В спірному будинку прописані: позивач, відповідач та їх син. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 19 грудня 1994 року. Відповідач покинув будинок в 1997 році і виїхав в Іспанію, там має другу сім'ю і сюди повертатись не буде.

Рішенням Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 втратившим право користування будинком у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області і виселено його з цього будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено мої права на житло, а також порушено норми процесуального і матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що при розгляді справи районним судом не здобуто доказів про наявність на праві власності у ОСОБА_1 житлового будинку в с. Жеребки, Підволочиського району, оскільки спірний будинок ніколи їй не належав. Власником даного будинку була його матір - ОСОБА_4, яка в 1998 році померла, а він як спадкоємець першої черги фактично його успадкував. Проте, його як власника незаконно було визнано судом таким, що втратив право користування вказаним будинком.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи викладені в ній.

Позивач ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 більше шести місяців без поважних причин не проживає в спірному будинку, а тому відповідно до ст.71 ЖК УРСР слід його визнати таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

Колегія суддів з даним висновком погодитися не може, оскільки він суперечить обставинам справи і порушує норми матеріального права, а тому відповідно до ст.309 ч.1 п.п. 3,4 ЦПК України рішення Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло - відмовити, виходячи з такого.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 155 цього ж кодексу передбачено, що жилі будинки, які є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків, установлених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 дійсно належить на праві особистої власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

ОСОБА_4, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На час смерті ОСОБА_4 у спірному будинку були зареєстровані - ОСОБА_2 та його син ОСОБА_5, що підтверджується будинковою книгою.

Таким чином, відповідно до ст.549 ЦК (діючого на момент виникнення правовідносин) ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги прийняв спадщину - спірний будинок, а тому власника не може бути позбавлено право користування будинком, у зв'язку з чим в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року скасувати і і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло - відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак