АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-152-2002 Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко І.О. Провадження № 22-ц/789/1234/16 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 41
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря : Коваль О.І.
та сторін - позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло,-
ВСТАНОВИЛА:
в лютому 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про втрату права на житло, посилаючись на те, що їй на праві особистої власності належить будинок в с. Жеребки Підволочиського району. В спірному будинку прописані: позивач, відповідач та їх син. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 19 грудня 1994 року. Відповідач покинув будинок в 1997 році і виїхав в Іспанію, там має другу сім'ю і сюди повертатись не буде.
Рішенням Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 втратившим право користування будинком у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області і виселено його з цього будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено мої права на житло, а також порушено норми процесуального і матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що при розгляді справи районним судом не здобуто доказів про наявність на праві власності у ОСОБА_1 житлового будинку в с. Жеребки, Підволочиського району, оскільки спірний будинок ніколи їй не належав. Власником даного будинку була його матір - ОСОБА_4, яка в 1998 році померла, а він як спадкоємець першої черги фактично його успадкував. Проте, його як власника незаконно було визнано судом таким, що втратив право користування вказаним будинком.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи викладені в ній.
Позивач ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 більше шести місяців без поважних причин не проживає в спірному будинку, а тому відповідно до ст.71 ЖК УРСР слід його визнати таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.
Колегія суддів з даним висновком погодитися не може, оскільки він суперечить обставинам справи і порушує норми матеріального права, а тому відповідно до ст.309 ч.1 п.п. 3,4 ЦПК України рішення Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло - відмовити, виходячи з такого.
Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статтею 155 цього ж кодексу передбачено, що жилі будинки, які є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків, установлених законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 дійсно належить на праві особистої власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності.
ОСОБА_4, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На час смерті ОСОБА_4 у спірному будинку були зареєстровані - ОСОБА_2 та його син ОСОБА_5, що підтверджується будинковою книгою.
Таким чином, відповідно до ст.549 ЦК (діючого на момент виникнення правовідносин) ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги прийняв спадщину - спірний будинок, а тому власника не може бути позбавлено право користування будинком, у зв'язку з чим в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Підволочиського районного суду від 14 березня 2002 року скасувати і і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло - відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак
Суд | Апеляційний суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2016 |
Оприлюднено | 12.10.2016 |
Номер документу | 61841897 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Тернопільської області
Храпак Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні