Рішення

від 03.10.2016 по справі 908/1971/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/84/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016 Справа № 908/1971/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1 довіреність № б/н від 02.08.2016 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1971/16,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«В-БЕСТВ» (69093, АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватного підприємства В«ЗапоріжбіосинтезВ» (69098, АДРЕСА_2)

про стягнення суми

Сутність спору:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 148659,12 грн. за договором поставки № 02/04/2016 від 02.04.2016 р., з яких: сума 148137 грн. - основний борг, сума 522,12 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1971/16, судове засідання призначено на 22.08.2016р.

Ухвалою суду від 22.08.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.09.2016р.

Ухвалою суду від 07.09.2016р. (з урахуванням ухвали суду про описку від 30.09.2016р.) на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 03.10.2016р.

03.10.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, пояснивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору поставки № 02/04/2016 від 02.04.2016р. та специфікації № 1 від 02.04.2016р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 155967,27 грн. (за видатковою накладною № 6 від 06.05.2016р. на суму 148137 грн., за видатковою накладною № 13 від 20.05.2016р. на суму 7830,27 грн.) Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 7830,27 грн. Несплаченою залишилась сума 148137 грн. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 180, 188 ГК України, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму 148659,12 грн., з яких: сума 148137 грн. - основний борг, сума 522,12 грн. - 3% річних.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, але через канцелярію суду подав клопотання про розстрочення виконання рішення, в якому також виклав свої пояснення по суті спору. Так, відповідач зазначив, що дійсно за договором поставки № 02/04/2016 від 02.04.2016р. ним було отримано товар на загальну суму 155967,27 грн. Отриману продукцію за накладною № 13 від 20.05.2016р. на суму 7830,27 грн. відповідач оплатив в повному обсязі. Оплату за продукцію за накладною № 6 від 06.05.2016р. відповідач притримав, оскільки, як з'ясувалось, якість цієї продукції не відповідає вимогам п. 3.1 договору. У зв'язку з чим, між позивачем та відповідачем були розпочаті перемови по заміні неякісної продукції, в ході переговорів сторони дійшли згоди про необхідність внесення змін до п. 5.1 договору, шляхом зміни строків оплати. У подальшому відповідачем була складена та направлена відповідна додаткова угода № 1 від 01.08.2016р., про те будь-яка відповідь з цього приводу на адресу відповідача не надходила. Крім того, існуючий на даний час фінансовий стан відповідача є майже безприбутковим, у зв'язку з чим у разі задоволення вимог позивача про стягнення суми 148695,55 грн. відповідач не зможе одразу сплатити ці кошти, що призведе до їх примусового стягнення, арештів рахунків, невиконання боржником своїх зобов'язань і як наслідок до банкрутства відповідача. З огляду на наведене, просить суд розстрочити виконання рішення на шість місяців, для можливості її самостійного погашення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

02.04.2016р. між ТОВ «В-Бест» (постачальник, позивач) та ПП В«ЗапоріжбіосинтезВ» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 02/04/2016, відповідно до умов якого продавець, на підставі специфікацій погоджених з покупцем, поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію на умовах, передбачених даним договором (п.1.2).

Відповідно до п. 1.3 договору замовлення товару покупцем здійснюється шляхом подачі заявки продавця. Погодження заявки здійснюється шляхом переговорів або переписки між сторонами з урахуванням наявної на складі продавця продукції.

Згідно з п. 2.2. договору ціни на поставлену продукцію зазначаються в рахунках-фактурах та накладних в українських гривнях.

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець оплачує продукцію в безготівковому порядку на банківський рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється в 100% розмірі на протязі 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

За умовами п. 6.2 договору продукція вважається прийнятою покупцем у продавця по якості та кількості у тому випадку, якщо покупець зробив відповідні відмітки на: - товарно-транспортних документах кур'єрської служби доставки, у випадку використання такої; - видаткових документах продавця, у випадку самостійного вивозу. Після приймання покупцем продукції претензії по кількості та якості продавцем не приймаються.

Згідно з п. 6.4 договору датою отримання продукції вважається дата підписання покупцем товарно-транспортних документів кур'єрської служби доставки та/або видаткових документів продавця у випадку самостійного вивозу.

Пунктами 11.1 договору визначено, що він вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Товар за видатковою накладною № 6 від 06.05.2016р. на суму 148137 грн. залишився відповідачем не оплаченим.

Оскільки відповідачем так і не було погашено наявну заборгованість в розмірі 148137 грн. позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

На виконання умов договору поставки № 02/04/2016 від 02.04.2016р. та специфікації № 1 від 20.04.2016р., позивач за видатковою накладною № 6 від 06.05.2016р. поставив відповідачу товар на суму 148137 грн., за видатковою накладною № 13 від 20.05.2016р. - на суму 7830,27 грн.

Факт поставки підтверджується самими видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив лише за видатковою накладною № 13 від 20.05.2016р. в розмірі 7830,27 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки № 02/04/2016 від 02.04.2016р. в розмірі 148137 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 148137 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 522,12 грн. - 3% річних за період з 06.06.2016р. по 21.07.2016р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що у розрахунку позивача сума 3% річних, за визначений ним період, становить 558,55 грн., розрахунок здійснений вірно.

Однак в резолютивній частині позовної заяви, 3% річних позивачем заявлені до стягнення в сумі 522,12 грн., тому вимоги в цій частині задовольняються в межах заявленої суми.

Посилання відповідача на ті обставини, що за накладною № 6 від 06.05.2016р. було поставлено неякісну продукцію, не знайшли свого документального підтвердження, у зв'язку з наступним.

Пунктом 6.6 договору поставки № 02/04/2016 від 02.04.2016р. сторони передбачили, що у випадку виявлення при прийомці продукції розходження в кількості або виявлення заводського браку покупець зобов'язаний негайно скласти акт про встановлене розходження в кількості та якості при прийманні продукції та направити його продавцю по факсу, електронною поштою або іншим зручним способом. Акт складається приймальною комісією покупця. При цьому товарно-транспортні документи кур'єрської служби доставки та/або видаткові документи продавця, у випадку самостійного вивозу покупцем, не оформлюються і поставка не вважається прийнятою.

Як свідчать матеріали справи продукція за даною накладною була прийнята відповідачем без будь-яких заперечень, акт про виявлення неякісної продукції, у момент приймання товару, відповідачем складено не було, накладна підписана без будь-яких зауважень. Надана в матеріали справи копія акту перевірки якості продукції від 02.09.2016р. свідчить лише про факт виявлення бракованої продукції на складі відповідача, а отже не є належним доказом поставки позивачем бракованого товару. Крім того, вказаний акт складено через майже 4 місяці після фактичної поставки продукції, докази його направлення (вручення) позивачеві відсутні.

Як вже зазначалось, відповідач подав до суду клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З приписів п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, особа, яка заявляє про надання розстрочки виконання судового рішення, повинна не тільки навести конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, але і подати докази на підтвердження наведених обставин.

На підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем не надано жодного документу з якого б вбачався його скрутний фінансовий стан, зокрема, Звітів встановленої форми, які подаються до державних органів про фінансові результати діяльності товариства. Копія довідки ПАТ КБ «Приватбанк» про обіги коштів у період з 01.06.2016р. по 05.09.2016р. по рахунку ПП В«ЗапоріжбіосинтезВ» не є належним доказом відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідача, оскільки юридична особа може мати декілька рахунків у різних банківських установах..

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення. У задоволенні клопотання відмовлено.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 2229,89 грн. покладається на відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сума 1,11 грн. зайво сплаченого судового збору відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернута за клопотанням позивача за відповідною ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства В«ЗапоріжбіосинтезВ» (69098, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код юридичної особи: 39227154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«В-БЕСТВ» (69093, АДРЕСА_1; код ідентифікаційний код юридичної особи: 35535570) суму 148137 (сто сорок вісім тисяч сто тридцять сім) грн. основного боргу, суму 522 (п'ятсот двадцять дві) грн. 12 коп. - 3%, суму 2229 (дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 89 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2016р.

Суддя А.О. Науменко