Рішення

від 03.10.2016 по справі 908/2331/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/79/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016 Справа № 908/2331/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 УКРАЇНАВ» , (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус літера 3)

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

про стягнення 266 000, 00грн. заборгованості за договором поставки №260814 від 26.08.2014 р., 17 745, 48 грн. пені та 1 640,00 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 29.09.2015 р.;

від відповідача - не з'явився.

02.09.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 УКРАЇНАВ» , м. Київ з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» , Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 266 000, 00грн. заборгованості за договором поставки №260814 від 26.08.2014 р., 17 745, 48 грн. пені та 1 640,00 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 02.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2331/16, справі присвоєно номер провадження 4/79/16, судове засідання призначено на 03.10.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 03.10.2016 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору поставки №260814 від 26.08.2014р., ст., ст. 526, 549, 550 625, 629, 638 ЦК України та ст.ст. 173-175, 193 ГК України просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» , Запорізька область, м. Мелітополь суму 266 000, 00грн. заборгованості, 17 745, 48 грн. пені та 1 640,00 грн. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі від 02.09.2016 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/2331/16 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 02.09.2016р. про порушення провадження у справі № 908/2331/16, яка 08.09.2016 р. була отримана уповноваженою особою ПАТВ«Агропромислова компаніяВ» , про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900115461829).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 УКРАЇНАВ» (позивачем у справі) та ОСОБА_2 акціонерним товариством В«Агропромислова компаніяВ» (відповідачем у справі) був укладений договір поставки №260814 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність Покупцеві: - кормові домішки далі (за текстом - Товар), а відповідач (Покупець) зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість в строк та на умовах, що вказуються в Специфікаціях, які додаються до цього Договору.

Згідно з п 1.2. договору найменування, асортимент, розмір партії, одиниця виміру, умови постачання ціна за одиницю та загальна кількість і вартість товару (партії), що підлягає поставці за Договором, визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Розділом 3 договору сторони узгодили, що ціна на Товар узгоджується сторонами на кожну його партію і фіксується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна у видаткових накладних, Специфікаціях та рахунках-фактурах встановлюється у національній валюті України. Загальна сума договору дорівнює сумарній вартості товару, поставленого протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 4.1 договору Покупець проводить оплату за кожну погоджену партію Товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах, погоджених у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.4.2 Договору сторонами визначено можливі умови розрахунку: -попередня оплата 100% за кожну погоджену партію згідно Специфікаці та рахунку-фактурі постачальника; - відстрочка оплати з дати отримання парті товару, на термін погоджений в специфікації.

Відповідно до 2 Специфікації №7 від 16.05.2016р. до договору №260814 від 26.08.2014р. сторони визначили умови розрахунків, а саме - 100 % оплата на протязі 30 (тридцяти) календарних днів.

Пунктом 3. Специфікації №7 від 16.05.2016р. до договору №260814 від 26.08.2014р. встановлено термін поставки - до 20 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 8.1, в редакції додаткової угоди від 16.12.2015р. до договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017р.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар передбачений умовами договору, а саме поставка тетінону кормового та кормової добавки NEUBAFIX PLUS M25КГ, що підтверджується видатковою накладною №21 від 17.05.2016р. на суму 266 000,00грн.

Зазначена видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств. (Оригінал зазначеного документу досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія - залучена до матеріалів справи).

Крім того, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору №260814 від 26.08.2014р. підтверджується довіреністю (форми № М-2) № 1027 від 16.05.2016 р. на отримання товарно матеріальних цінностей.

При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячі із загальних положень щодо оплати товару, за договором купівлі-продажу в порядку ст. 692 ЦК України, після того як покупець прийняв товар або товаро-розпорядчі документи на нього він зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар.

Відповідач оплату за отриманий товар, у строк узгоджений специфікацією, а саме до 16.06.2016р. не здійснив.

Внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №260814 від 26.08.2014р., у відповідача виникла заборгованості у розмірі 266000, 00 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідно до листа вих. №349 від 04.08.2016р. Приватне акціонерне товариство В«Агропромислова компаніяВ» гарантувало ТОВ В«ОСОБА_1 УКРАЇНАВ» сплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 266000, 00 грн. до 31.08.2016р.

Отже, на момент звернення до суду за відповідачем рахувалась заборгованість за договором поставки №260814 від 26.08.2014р. в сумі 266 000,00 грн.

У зв'язку із погашенням відповідачем боргу за Договором поставки №260814 від 26.08.2014р. в сумі 30000, 00 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/2331/16, що підтверджується випискою по рахунку, яку сформовано 27.09.2016р., (копія зазначеного документу долучена до матеріалів справи), провадження у справі № 908/2331/16 в частині стягнення основного боргу в сумі 30000, 00 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 6.1 Договору в якому встановлено, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, зазначеного в п.4.1 Договору, покупець за першою письмовою вимогою постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого і несплаченого товару, за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором поставки №260814 від 26.08.2014р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 17 745, 48 грн., яка розрахована за період з 16.06.2016р. по 30.08.2016р.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено невірно, оскільки відповідно до п.4.2 Договору сторонами визначено можливі умови розрахунку, зокрема - відстрочка оплати з дати отримання партії товару, на термін погоджений в специфікації. В Специфікації №7 до договору сторони погодили умови розрахунків, а саме 100% оплата на протязі 30 календарних днів. Товар було поставлено позивачем 17.05.2016р., тобто розрахунок за поставлений товар відповідач мав здійснити до 16.06.2016р., а отже прострочка виконання зобов'язання за несплату поставленого товару у відповідача виникла з 17.06.2016р.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з 17.06.2016р. по 30.08.2016р. в сумі 17 660, 65 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 640,00 грн. 3 % річних, за період з 16.06.2016р. по 30.08.2016р.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки №260814 від 26.08.2014р. є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає 3% в розмірі 1635, 24 грн., за період 17.06.2016р. по 30.08.2016р. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється в задоволенні позову.

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 236 000, 00грн. заборгованості за договором поставки №260814 від 26.08.2014 р., 17 660, 65 грн. пені та 1635, 24 грн. 3 % річних. В частині стягнення основного боргу в сумі 30000, 00 грн. провадження у справі припиняється, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 УКРАЇНАВ» , м. Київ до ОСОБА_2 акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» , Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 УКРАЇНАВ» , (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус літера 3, код ЄДРПОУ 38997553) 236 000 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. заборгованості, 17 660 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 65 коп. пені, 1635 (одну тисячу шістсот тридцять п'ять) 24 коп. річних відсотків, 3 829 (три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення 30000, 00грн. заборгованості провадження у справі припинити.

4 . В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 05В» жовтня 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.