Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/12289/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/12289/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплобудіндустрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Велес моноліт"

про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 97 160,01 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Ляпін Д.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надій шли позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплобудіндустрія" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Велес моноліт" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 97 160,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2016 було порушено провадження у справі № 910/12289/16, розгляд справи призначено на 27.07.2016.

26.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.07.2016.

27.07.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/12289/16 від 07.07.2016 позивач виконав частково.

27.07.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/12289/16 від 07.07.2016 відповідач не виконав.

Враховуючи не з'явлення в судове засідання представника відповідача, та не подання сторонами витребуваних документів, розгляд справи відкладено на 07.09.2016.

У судове засідання 07.09.2016 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.09.2016 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Велес-Моноліт» (далі генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеплобудіндустрія» (далі - субпідрядник, позивач) був укладений Договір підряду № 10/09/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого субпідрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами з матеріалів генпідрядника у відповідності до Проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс робіт: «Виконання загально-будівельних робіт «Житлового будинку на 108 квартир по вул. Кірова, 9б с. Михайлівка-Рубежівка, Києво-Святошинського району, Київської обл.» (далі - об'єкт), згідно із затвердженою Робочою документацією (далі - роботи), здати вказані роботи генпідряднику будівництва у встановлений термін (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. п. 2.1, 3.1, 3.3 Договору термін виконання субпідрядником робіт визначається календарним графіком виконання робіт (Додаток № 1 до даного Договору), узгодженим з замовником, та генпідрядником. Ціна даного Договору узгоджена сторонами в Додатку № 2 до цього Договору, якщо робіт виконано менше, або більше, то відповідно до актів виконаних робіт, з урахуванням фактично виконаних робіт субпідрядником, згідно довідок КБ-2в та КБ-3. Оплата робіт за цим Договором здійснюється генпідрядником в такому порядку - аванс у сумі 100 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн шляхом внесення коштів на поточний рахунок субпідрядника у національній валюті України. Остаточний розрахунок протягом 15 календарних днів після підписання останнього акту виконаних робіт.

Позивач зазначає суду про те, що ним були виконані роботи на загальну суму 1 524 420,05 грн, в свою чергу відповідачем лише частково оплачена вартість виконаних позивачем робіт, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 89 420,05 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язання за Договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем в якості доказу вартості виконаних робіт були надані суду належним чином засвідчені копії наступних документів:

- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2015 (примірної форми КБ-3) на суму 79 456,35 грн та Акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 1, 2, 3, 4 за червень 2015 (примірної форми КБ-2в);

- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 (примірної форми КБ-3) на суму 1 524 420,05 грн та Акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 1, 2 за серпень 2015 (примірної форми КБ-2в).

В свою чергу, на підтвердження часткової оплати відповідачем коштів за Договором, позивачем були надані суду копії платіжних доручень:

- № 425 від 26.11.2015 на суму 20 000,00 грн;

- № 367 від 25.09.2015 на суму 10 000,00 грн;

- № 342 від 04.08.2015 на суму 30 000,00 грн;

- № 319 від 03.07.2015 на суму 20 000,00 грн;

- № 310 від 26.06.2015 на суму 15 000,00 грн;

- № 260 від 10.06.2015 на суму 50 000,00 грн;

- № 236 від 03.06.2015 на суму 100 000,00 грн;

- № 211 від 22.05.2015 на суму 50 000,00 грн;

- № 188 від 14.05.2015 на суму 50 000,00 грн;

- № 129 від 27.04.2015 на суму 200 000,00 грн;

- № 126 від 22.04.2015 на суму 100 000,00 грн;

- № 95 від 08.04.2015 на суму 120 000,00 грн;

- № 231 від 04.03.2015 на суму 150 000,00 грн;

- № 140 від 26.12.2014 на суму 300 000,00 грн;

- № 112 від 17.12.2014 на суму 50 000,00 грн;

- № 103 від 15.12.2014 на суму 60 000,00 грн;

- № 67 від 24.11.2014 на суму 40 000,00 грн;

- № 51 від 12.11.2014 на суму 20 000,00 грн;

- № 11 від 29.09.2014 на суму 50 000,00 грн.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищенаведене, зокрема, на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» надані позивачем платіжні доручення є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами часткової сплати відповідачем коштів за виконані позивачем роботи за Договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позиції позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем було належним чином доведено суду факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 89 420,05 грн (1 524 420,05 грн - вартість виконаних робіт за вирахуванням сплачених частково відповідачем коштів в розмірі 1 435 000,00 грн), враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 1 925,59 грн та інфляційні втрати в сумі 5 814,37 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. (п. 1.2, 1.3, 1.4 Постанови).

Таким чином, враховуючи наявність факту порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором, позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно визначені розміри вказаних показників, таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 925,59 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 814,37 грн підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 97 160,01 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Судом встановлено, що 03.06.2016 між позивачем та адвокатом Ляпіним Дмитром Валентиновичем був укладений Договір про надання адвокатом правової допомоги № 3-06/2016, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався ініціювати відповідне звернення (позовна заява, заява) до компетентного судового органу України з метою стягнення грошових коштів, які складаються з заборгованості за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за заборгованістю ТОВ «БК «Велес», здійснивши представництво клієнта (позивача) та надати повний комплекс правової допомоги щодо повернення (примусового стягнення) грошових коштів - заборгованості (п. 2.1 Договору про надання адвокатом правової допомоги № 3-06/2016 від 03.06.2016).

Відповідно до п. 2.2 Договору про надання адвокатом правової допомоги № 3-06/2016 від 03.06.2016 клієнт зобов'язаний сплатити гонорар (винагороду) адвокату в наступному порядку:

4 300,00 грн - попередня оплата при підписанні цього Договору;

5 000,00 грн - кінцевий розрахунок, після фактичного повернення грошових коштів клієнту, але не більше 10% від суми фактично повернених грошових сум.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору про надання адвокатом правової допомоги № 3-06/2016 від 03.06.2016 було сплачено адвокату 4 300,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів № 380 від 12.07.2016 (на суму 2 300,00 грн) та № 408 від 19.07.2016 (на суму 2 000,00 грн), а тому, враховуючи положення ч. 6 ст. 49 ГПК України та те, що позов підлягає задоволенню, витрати на адвоката в сумі 4 300,00 грн мають бути покладені на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Велес моноліт" (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 17, оф. 1; ідентифікаційний код: 39084596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплобудіндустрія" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А; ідентифікаційний код: 34647655) заборгованість за виконані роботи в сумі 89 420 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять) грн 05 коп., інфляційні втрати в сумі 5 814 (п'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 37 коп., 3% річних в сумі 1 925 (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять) грн 59 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 457 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) грн 40 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) грн 00 коп.

Повне рішення складено 23.09.2016.

Суддя О.В. Нечай