Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/14086/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/14086/16

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально- технічного забезпечення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ"

про стягнення 6 930,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" (відповідач) про стягнення 6 930,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань за Договором № 77 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 11.12.2013 в частині оплати послуг по зберіганню за період з 01.04.2015 по 31.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14086/16 та призначено розгляд справи на 19.09.2016 о 10:30 год.

В судове засідання, призначене на 19.09.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.09.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 04.08.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 04.08.2016 про порушення провадження у справі № 910/14086/16 та встановлено, що позивач та відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 04.08.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 відкладено розгляд справи на 03.10.2016 о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 03.10.2016, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

З огляду на присутність представників позивача в судовому засідання 19.09.2016, позивач вважається належним чином повідомленим про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 03.10.2016 о 12:10 год., що підтверджується протоколом судового засідання від 19.09.2016. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представника позивача Пєвцової О.П. про те, що вона повідомлена про відкладення розгляду справи на 03.10.2016 о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 03.10.2016, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 04.08.2016, від 19.09.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 04.08.2016, рівно як і поштове відправлення з ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 19.09.2016, було надіслане на адресу відповідача (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 6), вказану у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження останнього згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з ухвалою суду від 04.08.2016 та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на вибуття адресата (довідка ф. 20 від 30.08.2016).

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у абз. 3 п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, згідно яких в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

З урахуванням зазначеного та враховуючи, що позивачем не надіслано до суду заяв (клопотань) про зміну ним позовних вимог або про відмову від позову, що фактично свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним позовні вимоги в редакції позовної заяви № б/н від 28.07.2015, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.10.2016 без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.10.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" (зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" (поклажодавець, відповідач) укладено Договір № 77 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг (надалі - Договір № 77).

Згідно з п. 1.1 Договору № 77, предметом цього Договору є надання зберігачем (позивачем) послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що належать поклажодавцю (відповідачу).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 77 поклажодавець зобов'язується оплатити зберігачу послуги, зазначені в п. 1.1. цього Договору, в строки та на умовах, передбачених цим Договором за вартістю, визначеною у Додатку №1. Зокрема, у Додатку №1 узгоджено вартість послуг за зберігання ТМЦ в сховищі за 1 палето-місце в місяць (1п/м=1 кв.м=2куб.м) в сумі 35,00 грн. (з ПДВ).

За умовами п. п. 3.. - 3.2 Договору № 77 поклажодавець зобов'язується здійснювати попередню оплату у розмірі 100% за надання послуг зберігання ТМЦ на займаній площі в термін до 15 числа поточного місяця. У разі, якщо поклажодавець здійснює оплату наданих зберігачем послуг шляхом внесення коштів у касу Зберігача, то сума, яку він повинен сплатити зберігачу збільшується на 1 % (один відсоток). Підставою для кінцевого розрахунку сторін є фактично зайнята складська площа. За послуги, що надаються зберігачем, вказаних в Додатку № 1, окрім послуг зберігання ТМЦ проводити оплату, згідно виставлених рахунків протягом трьох банківських днів.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк дії цього Договору визначений з 01.01.2014 по 31.12.2014, разом з тим, пунктом 5.4 Договору сторони передбачили можливість для поклажодавця продовжити строк його дії або переукласти цей договір, письмово повідомивши зберігача про це не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії Договору.

У зв'язку з односторонньою відмовою відповідача від зобов'язання по оплаті наданих послуг зберігання та додаткових послуг, у відповідача утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/8111/15-г позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" про стягнення 39380,45 грн. заборгованості на підставі Договору № 77 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" 17 669,00 грн. заборгованості, 1151,63 грн. пені, 772,85 грн. 3 % річних, 5212,35 грн. інфляційних втрат, 10000,00 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач зазначив, що предметом стягнення у справі № 910/8111/15-г була заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" (відповідача) за надані послуги зберігання на підставі Договору № 77 за період по 01.03.2015 включно.

Разом з тим, оскільки відповідач не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/8111/15-г та не забрав передані на зберігання ТМЦ, то позивач з 31.12.2015 припинив зберігання майна відповідача на обраній останнім площі, перемістивши це майно в господарський двір підприємства.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Керуючись нормами наведеної статті ЦК України, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний внести плату за весь період зберігання ТМЦ на підставі Договору № 77, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 6930,00 грн. заборгованості за послуги зберігання ТМЦ на підставі Договору № 77 за період з 01.04.2015 по 31.12.2015. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач додав до позовної заяви рахунки № 682 від 01.04.2015, № 901 від 01.05.2015, № 1105 від 01.06.2015, № 1344 від 01.07.2016, № 1599 від 01.08.2015, № 1803 від 01.09.2015, № 2001 від 01.10.2015, № 2226 від 01.11.2015, № 2464 від 01.12.2015.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1). Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати (ч. 2). Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3).

Згідно зі ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2013 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/8111/15-г, яке набрало законної сили 05.06.2015, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення при вирішенні даної справи № 910/14086/15, в якій беруть ті самі особи, щодо яких встановлено ці факти вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/8111/15-г.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 6930,00 грн. заборгованості за зберігання ТМЦ на підставі Договору № 77 за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 .

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/8111/15-г було встановлено факт надання Державним підприємством Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" (позивачем) послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" (відповідача) та стягнуто з останнього заборгованість з оплати послуг зберігання за період, попередній заявленому у даній справі.

Зібрані у даній справі докази свідчать, що відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/8111/15-г не виконав, ТМЦ, передані на зберігання позивачу, зі складу позивача не забрав, у зв'язку з чим з 31.12.2015 позивач припинив зберігати майно відповідача, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що строк дії Договору № 77 було продовжено або цей договір було переукладено в порядку пункту 5.4 цього договору, враховуючи також відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем оплати послуг зберігання ТМЦ за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 згідно рахунків на оплату за вказаний період на загальну суму 6930,00 грн., перевіривши при цьому відповідність сум вказаних рахунків умовам Договору № 77 та Додатку № 1 до нього, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги зі зберігання ТМЦ за Договором № 77 за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в заявленій позивачем сумі, а саме в сумі 6930,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в сумі 1378,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ-ІНВЕСТ" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 6; ідентифікаційний код 30525353) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" (02093, м. Київ, вул. Поліська, 5; ідентифікаційний код 07673802) 6930,00 грн. (шість тисяч дев'ятсот тридцять гривень 00 коп.) заборгованості, 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2016.

Суддя Гумега О. В.