Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/12867/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/12867/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ВО 45"

про стягнення заборгованості.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ВО 45" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10 884,38 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 було порушено провадження у справі № 910/12867/16, розгляд справи призначено на 07.09.2016.

18.08.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 07.09.2016 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІ-ВО 45» (далі - відповідач, експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, перевізник) було укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № ИЗ 200116 (далі - Договір), відповідно до умов якого перевізник надає послуги по організації та виконанню перевезення вантажів, повірених йому експедитором, автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, а експедитор оплачує послуги перевізника коштами замовника на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору конкретні умови перевезення, кількість та вид вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подання транспорту та строки доставки вантажу, вартість перевезення обумовлюються разовими заявками, які є невід'ємно частиною даного Договору, додаткового перед кожним перевезенням.

На виконання умов Договору сторонами було оформлено Заявку на перевезення автомобільним транспортом від 20.01.2016 (Додаток до Договору), відповідно до якої сторони домовились про перевезення металічних ящиків на палетах у кількості 1 (одна) шт. з міста Каунас (Литва) до міста Києва (Україна), вартість перевезення 19 000,00 грн без врахування компенсації на митницю. Сторони підписали вказану заявку.

Позивач зазначає, що на виконання умов, визначених у Заявці, надав відповідачу послуги з перевезення в період з 26 по 29 січня 2016 вантажу, що підтверджується відповідними відмітками в СМR, в свою чергу відповідач свої зобов'язання по оплаті перевезення, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Позивачем було здійснено перевезення за Договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної, рахунком № 67 від 01.02.2016 на суму 19 000,00 грн, Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 67 від 01.02.2016 на суму 19 000,00 грн.

В свою чергу відповідач частково сплатив позивач за надану послугу з перевезення вантажу на загальну суму 9 000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідачем було сплачено 2 000,00 грн (16.03.2016), 2 000,00 грн (24.03.2016), 3 000,00 грн (01.04.2016), 2 000,00 грн (15.04.2016), а всього - 9 000,00 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по його особовому рахунку є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати за надані позивачем послуги, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, передбаченого для нього, як для замовника, за Договором.

В свою чергу, позивачем було належним чином доведено факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 10 000,00 грн.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 884,38 грн пені.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1.6 Договору у випадку прострочення оплати, винна сторона сплачує на користь добросовісної сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру пені та встановлено, що позивачем допущено помилку у розрахунку вказаного показника, а тому, за розрахунком суду, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в сумі 846,17 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості, з урахуванням пені, в розмірі 10 884,38 грн підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 10 846,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ВО 45" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 2/19; ідентифікаційний код: 38913735) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43017, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер кратки платника податків: НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та пеню в розмірі 846 (вісімсот сорок шість) грн 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ВО 45" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 2/19; ідентифікаційний код: 38913735) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43017, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер кратки платника податків: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн 16 коп.

Повне рішення складено 23.09.2016.

Суддя О.В. Нечай