Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/14737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/14737/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"

про стягнення 6 949,86 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сердюк М.М.;

від відповідача: Ткаченко Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" (далі -позивач/ТОВ "Домінанта Прінт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (далі -відповідач/ТОВ "Юнайтед Форест") про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 502, 60 грн. та 3 % річних у сумі 1 447, 26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання та 3 % річних за усним договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

31.08.2016 від представника відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов відзив на позов, у якому ТОВ "Юнайтед Форест" проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем не носять договірного характеру та до них не можуть застосовуватись норми зобов'язального права. Також, представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника ТОВ "Юнайтед Форест" у плановій щорічній відпустці по 21.09.2016.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплати наступний товар:

- Папір крейдований HI-АLPНА (gross) 69,9 64*90 у кількості 2 000,00 арк.;

- Папір самоклеючий Unicot plus 80г/м2 64*45 у кількості 3 000,00 арк.;

- Папір крейдований Shinho Power plus Gross 148 64*90 у кількості 26 000,00 арк., на загальну суму 61 140,00 грн.

Позивачем згідно виставлених рахунків-фактури №ДІІ00004414 від 03.08.2015 на суму 48 672,00 грн. та № ДН00004383 від 03.08.2015 на суму 12 468,00 грн. було перераховано відповідачеві 61 140, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 330 від 03.08.2015 та № 331 від 03.08.2015.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі № 910/24535/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест", про стягнення 91 510, 00 грн. встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок порушення з боку відповідача зобов'язання з поставки товару за усною домовленістю сторін, зокрема, у добровільному порядку сплачені кошти за товар ТОВ "Юнайтед Форест" не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 61 140, 00 грн. заборгованості за непоставлений товар.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 (суддя Мандриченко О.В.) у справі № 910/24535/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (інд. 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 72-А, код ЄДРПОУ 22902499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Н. Перемоги, 54, кв. 29, код ЄДРПОУ 39198883) 61 140 (шістдесят одну тисячу сто сорок) грн. 00 коп. заборгованості та 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі № 910/24535/15 залишено без змін.

15.06.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі № 910/24535/15 видано наказ.

Тож, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі № 910/24535/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 не доказуються при розгляді даної справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі № 910/24535/15 набрало законної сили 07.06.2016, а відповідачем перераховані грошові кошти у розмірі 61 140, 00 грн. за непоставлений товар згідно платіжного доручення № 35557 від 16.06.2016, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 447, 26 грн. - 3% річних за період з 01.09.2015 по 16.06.2016 та 5 502, 60 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2016 по 16.06.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, позивач, укладаючи з відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті отримати товар.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 59 від 04.08.2015, в якій позивач просив повернути перераховані грошові кошти у розмірі 61 140, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, проте до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" повернувся конверт з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання» та відтиском печатки поштового відділення від 01.09.2015.

Згідно абзацу 2 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи повідомлення поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення, порушення зобов'язань за договором з приводу поставки товару відбулося з 02.09.2015.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.11.10 № 4/720, зокрема: "Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника."

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Аналогічний висновок викладено у постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі № 910/5924/15-г, від 20.08.2015 у справі № 910/2681/15-г.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування інфляційних втрат, проте суму 3% річних та інфляційних втрат позивачем вирахувано вірно.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за рішенням суду, з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 447, 26 грн. - 3 % річних за період з 02.09.2015 по 15.06.2016 та 5 502, 60 грн. - інфляційних втрат за період з 02.09.2015 по 15.06.2016.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 72-А, ідентифікаційний код - 22902499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Прінт" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 54, кв. 29, ідентифікаційний код - 39198883) 5 502 (п'ять тисяч п'ятсот дві) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 1 447 (одну тисячу чотириста сорок сім) грн. 26 коп. - 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.