Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/13675/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/13675/16

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Хорс Транс" Простягнення 114 858,36 грн. Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_2 по довіреності № б/н від 19.09.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс Транс" про стягнення 114 858,36 грн. за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні № 08/02/16 від 08.02.16р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/13675/16, розгляд справи призначено на 19.09.2016р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Від представника позивача на час розгляду справи заяв та клопотань до суду не надійшло.

Через відділ діловодства суду 19.09.16 р. від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представником відповідача подана заява про продовження строку вирішення спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ґсудом було продовжено стро розгляду пору на 15 днів та, у зв'язку з тим, що представник позивача в судове засідання не з'явився, вимог суду не виконав, відкладено розгляд справи на 03.10.2016.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Від позивача 29.09.2016 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника позивача виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (у подальшому - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс Транс» (далі - експедитор-замовник, відповідач) було укладено договір № 08/02/16 про організацію перевезення вантажів у міжнародному сполученні (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору перевізник зобов'язується здійснити перевезення переданого йому експедитором-замовником або його представником вантажу і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор-замовник - забезпечити відправку та отримання вантажу і оплатити перевезення.

У відповідності до п. 2.2. для здійснення перевезення експедитор-замовник направляє перевізнику по факсу заявку на перевезення, яка містить спеціальні вимоги для кожного окремого перевезення. Умови, обумовлені в заяві, мають пріоритетне значення по відношенню до положень даного договору.

Після отримання заявки перевізник, у разі можливості її виконання протягом 24-х годин письмово підтверджує експедитору-замовнику прийняття її до виконання, вказавши в заявці номер автопоїзда, підписавши та завіривши її печаткою або штампом. Підтверджена таким чином заявка, редана факсимільним зв'язком або електронною поштою, чи іншим способом, має повну юридичну силу (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 5.1. договору вартість перевезення, валюта платежу визначається сторонами окремо по кожному перевезенню в заявці на конкретне перевезення. Оплата неустойки (штрафів, пені) здійснюється у валюті, в якій здійснюється оплата за перевезення.

Розрахунки за виконувані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок перевізника в обслуговуючому банку перевізника, якщо даним договором або в транспортній заявці не передбачено інше. Датою оплати послуг за даним договором є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок перевізника (п. 5.2. договору).

Згідно з п.п. 5.4., 5.5. договору підставою для оплати перевезення експедитором-замовником шляхом банківського переказу є надання перевізником рахунку-фактури та CMR накладної з відміткою вантажоодержувача при перевезенні вантажу. Експедитор-замовник сплачує перевізнику протягом 7-8 календарних днів з дати пред'явлення перевізником документів, вказаних в п. 5.4. договору (якщо інше не вказано в заявці).

На виконання умов договору, відповідачем було надіслано позивачеві замовлення на перевезення вантажу № 2 від 08.02.2016, згідно з якою відповідач замовив перевезення вантажу вагою до 15 тонн об'ємом 115 куб.м. сполученням м. Бузуюк (Туреччина) - м. Бориспіль (ТОВ «Вайллант»). У замовленні визначено, що плата за перевезення вантажу та послуги 60 300,00 грн.

У пункті 13 зазначеного замовлення визначено умови та строки розрахунку: безготівковий розрахунок протягом 7-10 банківських днів з дати отримання експедитором-замовником правильно оформлених документів: CMR (оригінал) з відміткою вантажоодержувача, рахунок для оплати, акт виконаних робіт, оригінал договору, транспортне замовлення і реєстраційні документи (з мокрою печаткою); додатково, якщо були складені - акт пошкодження/недостачі, товарна накладна чи інвойс з ціною товару, що приймався до завантаження, акт огляду вантажу.

Позивачем було надано послуги з перевезення вантажу за заявкою № 2 від 08.02.2016, що підтверджується наявною у матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною № 5432324399 від 13.02.2016, а саме: вантаж було доставлено та відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вайллант» 23.02.2016.

Позивач зазначає, що ним 25.02.2016 було передано передбачені п. 5.4. Договору документи, в тому числі CMR накладну серії А № 5432324399 та рахунок №1 від 23.02.2016 на суму 60300,00 грн., однак, відповідач не виконав свій обов'язок щодо своєчасної та повної оплати за перевезення.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензією від 18.05.2016 про сплату 60 300,00 грн, що підтверджується наявними матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 19.05.2016 та фіскальним чеком від 19.05.2016.

Після направлення претензії відповідачем 20.05.2016 було частково сплачено заборгованість в сумі 32 844,00 грн.

Станом на день подання позову відповідачем заборгованість у сумі 27 456,00 грн. позивачеві не сплачена, у зв'язку з чим останній і звернувся з позовом про стягнення з відповідача 27 546,00 грн. - заборгованості, 5 583,48 грн. - пені та 81 818,88 грн - штрафу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем у відзиві зазначено, що отримувач вантажу ДП «Вайлант Группа Україна» склала акт від 23.02.2016 про те, що під час вивантаження вантажу з автомобіля був виявлений пошкоджений товар. Відповідно до бухгалтерської довідки ДП «Вайлант Группа Україна» вартість пошкодженого товару складає 27 456,00 грн.

Також представниками ДП «Вайлант Группа Україна» 23.02.2016 було складено акт про відмову водія перевізника від підписання акту про пошкодження товару від 23.02.2016.

Відповідно до п. 6.1. Договору експедитор-замовник несе відповідальність за всі збитки, спричинені представником перевізника, його транспортним засобам і обладнанню або вантажу, а також за всі інші витрати, пов'язані з неправильною упаковкою чи кріпленням вантажу, за виключенням випадків, коли неналежна упаковка чи кріплення вантажу були очевидні або відомі перевізнику і він не зробив відносно цього відповідного застереження у накладній.

Згідно з п. 6.8. Договору перевізник звільняється від відповідальності, якщо пошкодження або втрата товару відбулись під час завантаження або розвантаження вантажу уповноваженою експедитором-замовником особою, або викликані дефектом, властивим вантажу, неправильною його упаковкою або кріпленням, а також обставинами, уникнути яких перевізник не міг і не міг запобігти їх наслідки.

За виключенням обставин, передбачених п. 6.8. Договору, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його здачі. Збитки відшкодовуються у розмірі вартості вантажу, яка визначається в місці і під час прийняття вантажу до перевезення (вартості, указаній в інвойсі) и не може перевищувати рівня, встановленого міжнародними конвенціями і угодами.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевезення товару на митному кордоні здійснювався огляд автомобіля. Відповідно до наданих відповідачем пояснень водія перевізника, під час зазначеного огляду було пошкоджено упаковку товару.

Однак, доводи відповідача про спричинення позивачем збитків судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вирішення питання про відшкодування збитків підлягає вирішенню в окремому провадженні.

Крім того, умовами розділу 5 Договору визначено обов'язок оплати вартості послуг з перевезення вантажу, нараних перевізником, відповідно до рахунку-фактури та накладної CMR.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуг перевезення за договором за замовлення відповідча та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 27 456,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 87402,36 грн, з яких: 5 583,48 грн. - пені та 81 818,88 грн - штраф.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.13. договору експедитор-замовник несе відповідальність за прострочення оплати перевезення в розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення. При простроченні оплати виставлених рахунків строком більше 90 днів з моменту розвантаження транспортного засобу. Перевізник має право вимагати сплату експедитором штрафу в розмірі 2% від неотриманої суми за кожний день прострочення оплати.

Враховуючи п. 5.5. Договору та умови п. 13 заявки оплата за перевезення здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 7-10 банківських днів з дати отримання експедитором-замовником правильно оформлених документів: CMR (оригінал) з відміткою вантажоодержувача, рахунок для оплати, акт виконаних робіт, оригінал договору, транспортне замовлення і реєстраційні документи (з мокрою печаткою); додатково, якщо були складені - акт пошкодження/недостачі, товарна накладна чи інвойс з ціною товару, що приймався до завантаження, акт огляду вантажу.

Позивачем зазначено, що ним згідно п. 5.5. Договору було передано документи відповідачу 25.02.2016. Однак, доказів, які б підтверджували факт передання відповідачеві зазначених документів саме 25.02.2016 у матеріалах справи відсутні, а також заперечення відповідача щодо отримання зазначених документів також відсутні, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність застосування ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.05.2016 було надіслано відповідачеві претензію про сплату заборгованості за надані послуг перевезення згідно Договору та накладної CMR серії А № 5432324399.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідачем 20.05.2016 було частково сплачено заборгованість в сумі 32 844,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано претензію (вимогу) позивача, надіслану 19.05.2016, 25.05.2016. Таким чином, останнім днем строку сплати заборгованості є 01.06.2016.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені та штрафу, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 549,12 грн.

Враховуючи те, що позивачем нараховано пеню на суму 32844,00 грн., сплачену 20.05.2016, а визначений позивачем період нарахування пені, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог а частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс Транс» (04111, м. Київ, вул. Салютна, 15, оф. 31, код ЄДРПОУ 38062642) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2) 27 456 (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 12 коп. - штрафу та 420 (чотириста двадцять) грн. 08 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2016р.

Суддя Т.Ю. Трофименко